ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2018Справа № 910/8098/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна мережева
компанія»
про стягнення 18.598,89 грн.
Представники сторін: не викликались
21.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна мережева компанія» про стягнення 18.598,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір оренди № 6/УСК від 01.07.2017, предметом оренди якого є приміщення загальною площею 315,5 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Б.Хмельницького, 50-Б, м. Київ. Умовами договору встановлено, що строк оренди приміщення встановлюється з моменту прийняття приміщення за актом передання-приймання і становить до 30.08.2017 та те, що розмір щомісячної плати становить 14.075,98 грн. Позивач своєчасно надав відповідачу послуги за серпень 2017 року, проте відповідачем орендну плату сплачено не було. Враховуючи викладене позивач поросить стягнути з відповідача 18.598,89 грн., з яких: 14.075,86 грн. становить сума основної заборгованості за суборенду нерухомого майна, 2.860,11 грн. пені, 1.377,92 грн. інфляційних витрат та 285,00 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/8098/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.06.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047236529 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2018 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 27.06.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.07.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047236529, а отже мав подати відзив на позовну заяву в строк до 17.07.2018 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 27.06.2018 станом на 03.08.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» (суборендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна мережева компанія» (суборендар, відповідач) укладено договір оренди № 6/УСК (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору суборендодавець зобов'язується передати суборендареві у строкове платне користування, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення у будівлі та прилеглу прибудинкову територію, що визначені у цьому договорі та зобов'язується сплачувати суборендодавцеві орендну плату.
Згідно з п. 1.2 договору адреса будинку та прибудинкової території, що орендується: будинок № 50 по вул. Б.Хмельницького у Шевченківському районі м. Києві.
Загальна площа приміщень, що орендуються 315,5 кв. м. (п. 1.3 договору).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за серпень 2017 року в сумі 14.075,86 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано пеню в сумі 2.860,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1.377,92 грн., 3% річних в сумі 285,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Згідно з п. 3.1 договору приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані суборендодавцем та прийняті суборендарем протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим Договором.
Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку, визначеного у п. 3.1 цього договору, суборендодавець зобов'язаний виїхати із приміщення, що орендується, та підготувати його для передання суборендарю. Передання приміщення, та майна що орендується, Суборендарю оформлюється актом передання-приймання.
У момент підписання акта передання-приймання суборендодавець передає суборендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу суборендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, що орендується (п. 3.3 договору).
Згідно акту приймання-передачі від 01.07.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 315,5 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50.
Пунктом 4.1 договору визначено строк оренди до 30.08.2017 включно.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з п. 5.1 договору ціна договору складається з усіх здійсненних суборендарем платежів за цим договором протягом строку його дії. За згодою сторін розмір орендної плати для зручності розбивається протягом строку дії договору на нерівні частини та у випадку врахуванні застосування звичайних цін розраховуються разом за всі місяці, а не за окремий місяць без врахування інших місяців оренди.
Розмір щомісячної орендної плати з урахуванням її індексації складає: 14.075,86 грн., в т.ч. ПДВ 2.345,98 грн. щомісячно.
В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АО-0001888 від 31.07.2017 про надання послуг оренди за липень 2017 року на суму 14.075,86 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Також в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АО-0002263 від 31.08.2017 про надання послуг оренди за серпень 2017 року на суму 14.075,86 грн., який з боку відповідача не підписаний.
Вказаний акт 25.05.2018 був надісланий позивачем відповідачу разом з претензією від 24.05.2018 для підписання рекомендованою кореспонденцією № 0318706012532, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 5820 від 25.05.2018.
Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що 30.05.2018 відбулись вручення адресату поштового відправлення за номером 0318706012532.
Проте відповідач акт не підписав та не повернув його позивачу.
Також позивачем 25.05.2018 було направлено претензію від 25.05.2018, в якій позивач вимагав сплатити орендну плату за серпень 2017 року в сумі 14.075,98 грн., а також пеню, інфляційні втрати та 3% річних, загалом в сумі 18.598,89 грн.
Надіслання даної претензії відповідачу підтверджується поштовим описом вкладення в цінний лист за № 0318706012508 та фіскальним чеком № 5822 від 25.05.2018.
Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що 30.05.2018 відбулись вручення адресату поштового відправлення за номером 0318706012508.
Претензія про сплату заборгованості залишена відповідачем без відповіді та оплати.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 5.2 договору визначено, що орендна плата сплачується суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 7.1 договору суборендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсувати витрати з комунальних платежів.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати за серпень 2017 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 14.075,86 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6.771,24 грн. боргу з орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Згідно з п. 8.1.4 договору у випадку прострочення сплати орендної плати суборендар повинен сплатити суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду у визначений позивачем період становить 2.021,14 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2.021,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України, а саме перевищено шестимісячний період нарахування.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.377,92 грн. інфляційних втрат та 285,00 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 1.074,99 грн. та вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 285,00 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна мережева компанія» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А, код ЄДРПОУ 32158624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, код ЄДРПОУ 40393960) 14.075 (чотирнадцять тисяч сімдесят п'ять) грн. 86 коп. основного боргу по орендній платі, 2.021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 14 коп. пені, 1.074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - 3% річних, 1.652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова