ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2018Справа № 910/7179/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали позовної заяви приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
про стягнення 4 751,05 грн. в порядку регресу
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування 31 041,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Розмір страхового відшкодування було визначено на підставі звіту № 16/7/457/683829 від 05.08.2016 про оцінку колісного транспортного засобу.
Суд відкрив провадження у справі № 910/7179/18 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 4 751,05 грн., оскільки 05.06.2018 відповідач сплатив 26 289,95 грн.
Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі посилаючись на те, що, на його думку, звіт № 16/7/457/683829 від 05.08.2016 про оцінку колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395. Так, розрахунок проводився без огляду транспортного засобу на підставі наданих документів. Вартість запчастин, зазначених в акті виконаних робіт, є значно вищою, ніж у офіційних дилерів, що підтверджується калькуляцією № 40723 від 05.09.2017, складеною відповідачем. Враховуючи, що огляд пошкодженого транспортного засобу оцінювачем Прохоровим К.Н. особисто не проводився, то звіт не може бути належним доказом встановлення розміру матеріального збитку.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що звіт про оцінку КТЗ, складений суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Прохоровим К.М., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 39 863,69 гри., а коефіцієнт фізичного зносу становить 0. Крім цього було надано акт виконаних робіт, який фактично засвідчує проведення відновлювального ремонту, а тому недотримання вимог щодо особистого огляду експертом ТЗ є не обґрунтованим, оскільки огляд відремонтованого ТЗ не надасть експерту відомостей щодо обсягу отриманих походжень. Натомість під час врегулювання події пошкоджений ТЗ було оглянуто спеціалістом позивача, зафіксовано на фото отримані пошкодження та викладено їх в акті огляду, що й стало для експерта джерелом для визначення розміру збитків. Зазначені документи належної якості також надавалися й відповідачу.
Тобто у даному випадку жодних правомірних підстав для зменшення суми страхового відшкодування, у відповідача немає.
Фактично усі доводи відповідача зводяться до переоцінки вартості окремих деталей з незрозумілих підстав, оскільки у разі незгоди з висновками, наданими ФОП Прохоровим К.М., відповідач мав би надати належний доказ вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), який би відповідав вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики, чого ним зроблено не було.
Ремонтна калькуляція, на яку посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, не є належною оцінкою розміру збитків у розумінні положень чинного законодавства, а тому не може бути покладена в основу судового рішення та не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
16.05.2016 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля Citroen, державний номер НОМЕР_1.
18.07.2016 в м. Кіровограді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2017 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_4.
Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля «Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховані публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» за полісом АК/4620414 (далі Договір-2). Умовами Договору-2 передбачено ліміт за шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн., франшизу - 0 грн.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
В силу ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до звіту № 16/7/457/683829 від 05.08.2016 про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 39 863,69 грн.
Отже, суд вважає доведеним, що оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 39 863,69 грн.
Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт від 08.08.2016 з додатком, за яким до виплати підлягає 31 041,00 грн.
Позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 31 041,00 грн. (докази - в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 29.11.2016 на суму 31 041,00 грн.
Відповідач вимогу задовольнив частково на суму 26 289,95 грн..
Згідно з ст. 38.2.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Позивач заявив до стягнення 4 751,05 грн. (31 041,00 -26 289,95).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, оскільки неправильні дії останнього призвели до звернення з позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна».
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (вул. Електриків, 29-А, м. Київ, 04176, код 20842474) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03680, код 31650052) 4 751,05 грн. боргу, 1 762,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.
Суддя С. А. Ковтун