ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2018Справа № 910/13886/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг"
до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
про стягнення 250 281,41 грн., -
За розглядом скарги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача (скаржника): Гойко О.Ю. (представник за довіреністю № 679 від 02.07.2018р.);
від органу ДВС: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" суми заборгованості за Договором субпідряду № 17/12 П-13 від 17.12.2013р. та договором від 20.07.2015р. в розмірі 250 281,41 грн., з яких 232 000,00 грн. сума основного боргу, 14 940,80 грн. інфляційні втрати та 3 340,61 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. (повне рішення складено 30.09.2016р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СмартФармінг" у справі №910/13886/16 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 232 000,00 грн. суми основного боргу, 14 012,80 грн. інфляційних втрат, 3 340,61 грн. 3% річних та 3 740,30 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у даній справі повернуто без розгляду.
02.11.2016р. на виконання вказаного вище рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/13886/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/13886/16 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017р. задоволено частково заяву Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/13886/16 до 01.01.2018р.
18.07.2018р. до суду від Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надійшла скарга на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати протиправними дії органу виконання судових рішень щодо стягнення з нього виконавчого збору згідно із постановою від 06.07.2018р. ВП №56709846 та визнати протиправною та скасувати постанову Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.07.2018р. ВП № 56709846.
Скарга відповідача мотивована тим, що ним виконано судове рішення у даній справі самостійно, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні платіжні документи, натомість органом виконання судових рішень з моменту відкриття виконавчого провадження не вчинялись будь-які передбачені законом заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду, що, на думку скаржника, свідчить про незаконність дій державного виконавця та протиправність оскаржуваної ним постанови від 06.07.2018р. ВП № 56709846 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018р. розгляд скарги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/13886/16 призначено на 31.07.2018р.
Інші учасники справи у встановлений судом строк своїм правом на подання заперечень проти скарги відповідача не скористались, явку своїх представників в судове засідання 31.07.2018р. не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та їх неявка відповідно до ст. 342 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
В судовому засіданні 31.07.2018р. представник відповідача підтримала доводи скарги та просила суд її задовольнити.
Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України (в редакції станом на дату прийняття рішення суду та видачі наказу суду) рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату прийняття рішення суду та видачі наказу суду).
15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.
Так, матеріалами справи підтверджується винесення державним виконавцем 10.05.2017р. постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53896579 з примусового виконання судового рішення у даній справі.
З наданих скаржником матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідачем протягом січня-березня 2018р. було перераховано на рахунок стягувача спірну суму заборгованості у загальному розмірі 253 093,71 грн. (з урахуванням судового збору), що підтверджується доданими до скарги належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 1030 від 30.01.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 1031 від 28.02.2018р. на суму 100 000,00 грн., № 755 від 30.03.2018р. на суму 53 093,71 грн.
У зв'язку з викладеним (повним фактичним виконанням рішення суду боржником), державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2018р. ВП № 53896579.
Разом з тим, 06.07.2018р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56709846 щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 25 309,37 грн.
Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними ним у своїй скарзі щодо незаконності дій державного виконавця та протиправності оскаржуваної постанови від 06.07.2018р. ВП № 56709846 про стягнення виконавчого збору, з огляду на таке.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.
Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
При цьому, приписами Закону України "Про виконавче провадження" (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частиною 4 статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у своїй постанові від 15.02.2018р. у справі № 910/1587/13.
Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.
При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі закінчення виконавчого провадження створюються умови для стягнення суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Натомість, як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП № 53896579, державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 910/13886/13 від 02.11.2016, а рішення у даній справі фактично виконано боржником самостійно.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем будь-яких, передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, виконавче провадження ВП № 53896579 з примусового виконання рішення суду у даній справі закінчено постановою від 25.04.2018р., натомість постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, органом виконання судових рішень винесено лише 06.07.2018р., тобто з порушенням передбаченого законом строку.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Скаржником у встановленому законом порядку доведено суду порушення державним виконавцем його прав як сторони виконавчого провадження, а іншими учасниками справи, зокрема, органом державної виконавчої служби не надано доказів протилежного (зокрема, доказів вжиття заходів з примусового виконання рішення суду у даній справі).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При розгляді даної скарги, судом встановлено порушення державним виконавцем прав боржника як сторони виконавчого провадження та обґрунтованість скарги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", у зв'язку з чим її слід задовольнити та визнати дії органу державної виконавчої служби протиправними, а оскаржувану постанову - неправомірною.
Керуючись ст. ст. 234, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/13886/16 задовольнити.
2. Визнати дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" виконавчого збору згідно із постановою від 06.07.2018р. ВП №56709846 протиправними.
3. Визнати неправомірною постанову Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.07.2018р. ВП № 56709846.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 06.08.2018р.
Суддя Морозов С.М.