ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2018Справа № 918/258/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкова І.О.
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про поновлення строку на включення до реєстру четвертої черги кредиторської заборгованості
Представники учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1 (позивач);
від відповідача 1: Чернюк В.В.;
від відповідача 2: не з'явився.
10.04.2017 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відмови неправомірної, поновлення строку на включення до реєстру четвертої черги кредиторської заборгованості та зобов'язання вчинити дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що на підставі укладених між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» договорів банківського вкладу (Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014) позивачем було розміщено у банку депозит (вклад) у розмірі 10000 дол США 00 центів, 50000 грн. 00 коп. та 8000 Євро 00 центів. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц, яке набрало законної сили 16.06.2015, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кошти у розмірі 10607 дол. США 41 цент, 7542 Євро 05 центів, 41866 грн. 31 коп. та 0,1 % пені за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів. Однак, як зазначив позивач, під час тимчасової адміністрації, запровадженої в банку, позивачу було виплачено лише грошові кошті у розмірі 200000 грн. 00 коп. При цьому, 21.03.2016 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив поновити позивачу строк на включення до реєстру вимог кредиторів, однак уповноваженою особою позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.04.2017 у справі №918/258/17 позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №918/258/17 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №918/258/17 скасовано, матеріали справи №918/258/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №918/258/17 задоволено заяву про самовідвід судді Ковтуна С.А.
В результаті проведеного повторного автоматизованого розподілу позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №918/258/17 (суддя Літвінова М.Є.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 08.05.2018 у справі №918/258/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі №918/258/17; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.07.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
26.06.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 вказав на те, що 30-дений строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним та поновленню не підлягає.
04.07.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 закрито підготовче провадження у справі №918/258/17, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.07.2018.
11.07.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.07.2018, в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 задоволено вказане клопотання позивача, доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 25.07.2018, у справі №918/258/17 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 25.07.2018 позивач надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 25.07.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 2 у судове засідання 25.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових пересилань, з якого вбачається, що 13.07.2018 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та було вручене представнику за довіреністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на те, що відповідач 2 був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 25.07.2018, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача 2 (враховуючи неповідомлення відповідачем причин неявки).
Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви, відповідно до ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.
У судовому засіданні 25.07.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення позивача та представника відповідача 1, суд
16.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір № 2023520 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, відповідно до умов якого вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 10000 дол США 00 центів (вклад) та зобов'язується повернути вкладнику вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
27.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір № 2054392 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, відповідно до умов якого вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 50000 грн. 00 коп. (вклад) та зобов'язується повернути вкладнику вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
03.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір № 2060256 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, відповідно до умов якого вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 8000 Євро 00 центів (вклад) та зобов'язується повернути вкладнику вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014 строк розміщення вкладу - 3 місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Початок перебігу строку розміщення вкладу розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок.
Згідно з п. 2.5 Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014 вкладник за домовленістю з банком вносить кошти у розмірі вкладу одним платежем/однією сумою на вкладний рахунок готівкою або перераховує з поточного рахунку вкладника.
Відповідно до п. 2.6 Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014 повернення вкладу та сплата нарахованих процентів здійснюється банком за домовленістю сторін шляхом перерахування коштів на рахунок. Після перерахування банком вкладу та нарахованих процентів на рахунок, зобов'язання банку за цим договором вважаються виконаними належним чином.
Згідно з п. 3.4.5 Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014 банк зобов'язаний повернути вкладнику вклад в кінці строку розміщення вкладу або достроково.
Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (стаття 1059 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України (стаття 1061 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 16.09.2014 позивач вніс кошти (вклад) у розмірі 10000 дол США 00 центів, що підтверджується квитанцією № 2936 від 16.09.2014, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.
Судом встановлено, що 27.10.2014 позивач вніс кошти (вклад) у розмірі 50000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 9806 від 27.10.2014, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.
Судом встановлено, що 03.11.2014 позивач вніс кошти (вклад) у розмірі 8000 Євро 00 центів, що підтверджується квитанцією № 8402 від 03.11.2014, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.
Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» своїх зобов'язань за Договором № 2023520 від 16.09.2014, Договором №2054392 від 27.10.2014 та Договором 2060256 від 03.11.2014 в частині повернення вкладу (депозиту) та сплати процентів, позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про повернення суми вкладів та нарахованих процентів (справа №569/3550/15-ц).
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц, яке набрало законної сили 16.06.2015, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кошти у розмірі 10607 дол. США 41 цент, 7542 Євро 05 центів, 41866 грн. 31 коп. та 0,1 % пені за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів.
Як зазначив позивач у позовній заяві, під час дії тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», йому було виплачено лише гарантовану суму у розмірі 200000 грн. 00 коп., тоді як решта сума заборгованості залишилась не виплаченою.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» із заявою від 18.11.2015, в якій зазначив, що він має право на отримання від банку боргу за депозитом, у зв'язку з чим позивач просив повідомити, чи надходили матеріали виконавчого провадження №48725693 (відкритого на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц) до ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»; повідомити строки та порядок повернення позивачу суми заборгованості за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц (копія заяви долучена позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що листом вих. № 32111 від 18.12.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повідомила позивача про те, що в банку запроваджено процедуру ліквідації; рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц буде виконано в порядку черговості, встановленої у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).
Крім того, у вказаному листі уповноважена особа зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори банку мали право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; публікація була здійснена у газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015.
Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» із заявою (від 21.03.2016) про поновлення строків та включення до реєстру кредиторів, в якій просив повідомити, чи надходили до уповноваженої особи матеріали виконавчого провадження №48725693; повідомити суму боргу, на отримання якої позивач має право; з огляду на поважність пропуску строків на подачу заяви про включення до реєстру кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», включити позивача до реєстру кредиторів банку (копія заяви долучена позивачем до позовної заяви)
Судом встановлено, що листом вих. № 4623 від 20.04.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повідомила позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження №48725693 надійшла до банку 26.10.2015.
Водночас, уповноважена особа в черговий раз повідомила позивача про те, що будь-які вимоги кредиторів, що надійшли після закінчення строку, встановленого законом для прийому, вважаються погашеними (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).
Враховуючи викладені обставини, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати неправомірною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення строку, передбаченого ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; поновити позивачу строк, передбачений ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до реєстру четвертої черги кредиторської заборгованості акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764, місцезнаходження: вул. Артема, буд.15, м. Київ, 04053. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "НАДРА" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "НАДРА" запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "НАДРА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 від 23 квітня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" до 05 червня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової Ірини Олександрівни до 05 червня 2015 р. включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 р. № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05 червня 2015 р. № 113, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 р. до 04 червня 2016 р. включно.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
За змістом ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
За змістом ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Частиною 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» із заявою від 18.11.2015, в якій зазначив, що він має право на отримання від банку боргу за депозитом, у зв'язку з чим позивач просив повідомити, чи надходили матеріали виконавчого провадження №48725693 (відкритого на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц) до ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»; повідомити строки та порядок повернення позивачу суми заборгованості за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц (копія заяви долучена позивачем до позовної заяви).
Як встановлено судом, листом вих. № 32111 від 18.12.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повідомила позивача про те, що в банку запроваджено процедуру ліквідації; рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2015 у справі №569/3550/15-ц буде виконано в порядку черговості, встановленої у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).
Крім того, у вказаному листі уповноважена особа зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори банку мали право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; публікація була здійснена у газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» із заявою (від 21.03.2016) про поновлення строків та включення до реєстру кредиторів, в якій просив повідомити, чи надходили до уповноваженої особи матеріали виконавчого провадження №48725693; повідомити суму боргу, на отримання якої позивач має право; з огляду на поважність пропуску строків на подачу заяви про включення до реєстру кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», включити позивача до реєстру кредиторів банку (копія заяви долучена позивачем до позовної заяви)
Як встановлено судом, листом вих. № 4623 від 20.04.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повідомила позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження №48725693 надійшла до банку 26.10.2015. Водночас, уповноважена особа в черговий раз повідомила позивача про те, що будь-які вимоги кредиторів, що надійшли після закінчення строку, встановленого законом для прийому, вважаються погашеними (копія листа долучена позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що оголошення про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» було опубліковано у газеті «Голос України» № 108(6107) від 12.06.2015 (відповідно до витягу з вказаної газети, долученого відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву).
Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку), суд дійшов висновку, що строком пред'явлення кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в процесі ліквідації останнього є період з 13.06.2015 по 13.07.2015 включно.
Наведені вище норми ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дають підстави для висновку, що встановлення законодавцем обмеженого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до банку, що ліквідується, зумовлено необхідністю визначення сукупного розміру вимог до банку, що ліквідується, та встановлення співрозмірності заявлених протягом встановленого Законом періоду кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів в порядку черговості). Таким чином, суд вважає, що вимогами, заявленими до банку, який ліквідується, в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можуть вважатись лише ті, що заявлені виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку).
Так, відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Втім, як встановлено судом, як заява про отримання частини невиплачених вкладів, так і власне заява про поновлення строків та включення до реєстру кредиторів датовані (були складені) позивачем після закінчення строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується (18.11.2015 та 21.03.2016 відповідно), та, відповідно, направлені після спливу такого строку (після 13.07.2015), а тому вимоги за заявою від 21.03.2016 в силу статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважаються погашеними.
За змістом ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відхилення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кредиторських вимог, які виникли на підставі Договору № 2023520 від 16.09.2014, Договору №2054392 від 27.10.2014 та Договору 2060256 від 03.11.2014, є таким, що відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, суд зазначає, що передбачений імперативними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (30 днів з дня опублікування відомостей) чітко встановлений строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.
Тобто строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8793/17 (в аналогічних правовідносин).
Крім того, у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що направлення судових наказів до ліквідатора не тягне за собою автоматичне включення до реєстру вимог кредиторів, оскільки за приписами ст.ст.45, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов'язок щодо звернення до Фонду з заявою про затвердження вимог кредиторів покладено саме на кредиторів, тобто в даному випадку на позивача.
Як встановлено судом, листом вих. № 4623 від 20.04.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повідомила позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження №48725693 надійшла до банку 26.10.2015.
Втім, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.03.2018 у справі №910/8793/18, обов'язок щодо звернення до Фонду із заявою про затвердження вимог кредиторів покладено саме на заявника (позивача) як кредитора.
Крім того, з огляду на пояснення уповноваженої особи, постанова про закінчення виконавчого провадження №48725693 надійшла до банку 26.10.2015, тобто після закінчення строку для заявлення кредиторами вимог до банку.
Доводи позивача щодо не застосування Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, спростовуються пунктом 1.2 цього Положення, за змістом якого це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, що є відмінними від правовідносин, що склались між сторонами даного спору.
Що стосується заявлених позивачем вимог про поновлення строку, передбаченого ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення із позовом, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
В силу наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Так, як встановлено судом, передбачений імперативними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко встановлений строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.
Тобто строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №910/15373/17.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в чинній редакції, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
Частиною 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що у разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
При цьому, норми ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в чинній редакції передбачають, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Таким чином, уповноважена особа Фонду отримує повноваження, пов'язані з ліквідацією банку, визначені ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», лише у випадку делегування таких повноважень уповноваженій особі Виконавчою дирекцією Фонду.
Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері регуляторної діяльності: делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом.
Як встановлено судом, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».
Оскільки за приписами ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в чинній редакції Фонд визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду, з урахуванням того, що відповідачем 2 делеговано відповідачу 1 повноваження, в тому числі, з визначення сум заборгованості кредиторів та складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, то вимоги позивача у даній справі про зобов'язання включити позивача до реєстру четвертої черги кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», тобто зобов'язання щодо акцептування вимог позивача, є такими, що повинні заявлятись до відповідача 1, тоді як позивач заявляє вказані вимоги до відповідача 2.
Водночас, з огляду на висновки суду щодо правомірності відхилення відповідачем 1 кредиторських вимог позивача, у будь-якому випадку підстав для зобов'язання відповідача 2 внести вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відмови неправомірної, поновлення строку на включення до реєстру четвертої черги кредиторської заборгованості та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у поновленні строку, передбаченого ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», поновлення строку, передбаченого ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зобов'язання включити вимоги позивача до реєстру четвертої черги кредиторської заборгованості акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».
2. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2018 року.
Суддя М.Є. Літвінова