ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2018Справа № 910/5143/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»
до відповідача публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 30 074,01 грн.,
Представники сторін:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 30 074,01 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як вантажоодержувач, одержав вагони з недостачею внаслідок не забезпечення перевізником схоронності вантажу.
Суд відкрив провадження у справі № 910/5143/18, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на таке.
Відповідно до записів у залізничних накладних №№ 52502770, 52534328, завантаження вагонів № 53500906 та № 52574779 відбулося засобами та силами відправника вантажу без участі представника залізниці; вантажовідправник - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», одержувач ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» станція призначення Ладижин Одеської залізниці.
Відповідач вважає, що збитки від нестачі вугілля фактично виникли у ТОВ «Лемтранс».
Також відповідач зазначив, що спір повинен розглядатися за місцем знаходження регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з договору перевезення, у разі коли одним з відповідачів є перевізник розглядаються судом за місцезнаходженням перевізника.
Згідно з приписами ст. ст. 4, 45 ГПК України, відповідачами у господарському процесі можуть бути юридичні особи.
Оскільки регіональна філія «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не є юридичною особою, ця справа підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - позивач) відповідно до залізничних накладних № 52502770 від 20.10.2017, № 52534328 від 22.10.2017 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Дон на станцію Ладижин Од одержувачу - ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 ЦК України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (зі змінами та доповненнями) (далі - Статут), статтею 6 якого передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.
Здійснення станціями операцій, пов'язаних з прийняттям вантажів вагонними відправками, врегульовано Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстровано Мінюстом 24.11.2000 за № 861/5082).
Відповідно до п. 5 вказаних Правил загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу (абз. 4 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Отже, факт прийняття залізницею вищевказаного вантажу до перевезення, що підтверджується відповідними накладними, свідчить про відсутність зауважень під час його прийняття.
Після прибуття вагонів № 53500906, № 52574779 на станцію Ладижин Од було складено комерційні акти:
- № 414115/41/174 від 24.10.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53500906 складає 7 920 кг,
- № 414115/47/178 від 27.10.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 52574779 складає 8 500 кг.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно з ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідач не спростував наявність його вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)». Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними № 52502770 від 20.10.2017, № 52534328 від 22.10.2017 вантажовідправнику - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах (вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані). Згідно з вказаним розрахунком, перевіреним судом, сума недостачі вантажу складає 30 074,01 грн.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо перевезення довіреного йому вантажу, позивачу спричинені збитки в розмірі 30 074,01 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі з ПДВ.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька область, 85003, код 00176472) 30 074,01 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ « Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України» .
Суддя С. А. Ковтун