ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
31.07.2018Справа № 910/9904/18
Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши матеріали
позовної заявиПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" (м. Київ)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоруські меблі" (м. Київ)
простягнення 2 544 303,64 грн.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Хрещатик" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруські меблі" про стягнення кредитної заборгованості у сумі 2 544 303,64 грн., яка складається з тіла кредиту, нарахованих на нього відсотків, пені за прострочення їх повернення, а також 3 % річних та інфляційних втрат.
Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд встановив, що до матеріалів позову заявник не додав доказів, якими підтверджуються обставини, покладені позивачем в обгрунтування позовних вимог, а саме: первинних бухгалтерських документів, які підтверджують надання позичальнику кредитних коштів за кредитним договором № 20/ЮВ/2007 від 19.11.2007 р.; доказів, що свідчать про наявність у відповідача заборгованості у загальній сумі 2 544 303,64 грн., доказів наявності/відсутності повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором.
Також позивачем не зазначено, за яких обставин у відповідача виникла основна сума заборгованості у розмірі 73 596,45 дол. США., не вказано періодів її виникнення.
Отже, при подачі позову заявником не додержано вимог ст. 164 ГПК України щодо надання доказів, на яких грунтуються позовні вимоги.
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У позові ПАТ "КБ" "Хрещатик" заявило майнову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 544 303,64 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р. станом на 01.01.2018 р. прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1 762,00 грн.
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 38 164,55 грн. (1,5 відсотка ціни позову), проте, такі вимоги закону не виконав. Натомість, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на перебування банку у процедурі ліквідації.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, зазначені положення закону дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору. Проте, зі змісту обґрунтувань ПАТ "КБ" "Хрещатик" щодо відстрочення сплати судового збору не вбачається, що в подальшому позивач матиме можливість оплатити збір.
Також позивач не надав суду належних доказів його тяжкого фінансового становища, а саме лише посилання на введення в банку процедури ліквідації не свідчить про відсутність коштів у позивача на оплату судового збору.
Відповідно до ст. 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, що є гарантією всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Порушення конституційних принципів правосуддя є неприпустимим, зокрема, й у питанні сплати судового збору.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У той же час у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, сплата судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву позивачу. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, у даному випадку, зважаючи на обгрунтування та надані відповідачем докази, суд вважає, що клопотання банку про відстрочення сплати судового збору є безпідставним, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Залишити без руху позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруські меблі" про стягнення кредитної заборгованості у сумі 2 544 303,64 грн.
Надати Публічному акціонерному товариству "Комерційний Банк "Хрещатик" строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Суддя Головіна К.І.