ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.07.2018Справа № 910/5738/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-експедиція"
про стягнення 10 626,15 грн.
без повідомлення учасників справи
До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (далі - ТОВ "Край Логістик") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-експедиція" (далі - ТОВ "Аско-експедиція") про відшкодування вартості пошкодженого вантажу в сумі 10 626,15 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору-заявки на перевезення № 32 від 25.10.2017 р. в частині забезпечення збереження вантажу під час його перевезення за маршрутом місто Бориспіль, Київської області (Україна) - місто Сохачів (Польща), внаслідок чого вантаж, що прибув у місце розвантаження, був пошкоджений.
Посилаючись на ст.ст. 623, 924 ЦК України, ТОВ "Край Логістик" просить суд стягнути з відповідача вартість пошкодженого вантажу у розмірі 10 076,07 грн., інфляційні втрати у сумі 424,20 грн., 3 % річних у сумі 125,88 грн., а всього - 10 626,15 грн.
Провадження за вказаними вимогами було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р., розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому позов не визнав, зазначив, що в діях ТОВ "Аско-експедиція" відсутній склад цивільного правопорушення, пошкодження вантажу сталось не з вини відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.10.2017 р. між ТОВ «Край Логістик» (замовник) та ТОВ «Аско-Експедиція» (перевізник) був укладений договір-заявка № 32 на перевезення вантажу (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору перевізник бере на себе зобов'язання щодо перевезення автомобільним транспортом довіреного йому замовником вантажу (згідно із транспортною накладною) з пункту відправлення (фактичного приймання вантажу) до пункту призначення (здачі вантажу) і видачі вантажу уповноваженій на одержання особі (вантажоотримувачу), а замовник бере на себе зобов'язання оплатити таке перевезення вантажу на умовах, передбачених даним договором.
Умовами вказаного договору-заявки сторони погодили, що перевезення буде здійснюватись автомобілем Мерседес д/н НОМЕР_1, водій - ОСОБА_1, вантаж -готова продукція (підгузки), кількістю 33 палети, вагою - 17 т, об'ємом - 88 м3, маршрут місто Бориспіль, Київської області (Україна) - місто Сохачів (Польща).
Згідно з п. 2.2 заявки-договору перевізник приймає вантаж у пункті відправлення та здає вантаж у пункті призначення згідно з кількістю палет, наведеною в товарно-транспортній накладній. Навантаження та розвантаження здійснюється виключно у присутності представника перевізника (водія автомобільного транспорту).
За умовами п. 3.3 договору сторони зобов'язались підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати здійснення перевезення (дата поставки вантажу). У випадку не підписання такого акту замовником за умови неотримання письмового мотивованого роз'яснення такого не підписання в вище зазначений строк, роботи перевізника за договором є такими, що виконані в повному об'ємі, належної якості та в строк, а перевізник має право на виставлення рахунку на оплату таких робіт.
Згідно з п. 3.1 договору вартість перевезення, що здійснюється перевізником на умовах, передбачених цим договором, складає 16 500,00 грн.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 5.1 договору).
Отже, судом встановлено, що відповідно до вказаного договору-заявки відповідач зобов'язався перевезти вантаж (у кількості 33 палети, вагою - 17 т, об'ємом - 88 м3), за маршрутом місто Бориспіль, Київської області (Україна) - місто Сохачів (Польща). Вантажовідправником за вказаною заявкою визначено ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», із яким у позивача - ТОВ "Край Логістик" був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг № PGU-KrayLogisticFW-2015 від 01.08.2015 р. Перевезення вказаного вантажу підтверджується наявною у справі міжнародною накладною - СMR № 615896/28117008 від 28.10.2017 р.
Також судом встановлено, що при здачі товару вантажоодержувачу (Компанії «Проктер енд Гембл Оперейшн») у Польщі було виявлено пошкодження товару у вигляді підмокання коробів продукції, про що останнім був складений акт від 03.11.2017 р.
10.11.2017 р. позивач отримав від замовника перевезення - ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» вимогу щодо відшкодування вартості пошкодженого товару у сумі 10 076,07 грн. Розрахунок вартості пошкодженого товару був зроблений у вигляді інвойсу № 1082924957/6084880299 від 28.10.2017 р.
На виконання вказаного рахунку 23.01.2018 р. ТОВ "Край Логістик" сплатило ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» вартість пошкодженого вантажу у сумі 10 076,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1707 від 23.01.2018 р.
Також 23.11.2017 р. позивач надіслав на адресу відповідача (як перевізника) претензію, в якій вимагав оплатити вартість пошкодженого товару під час перевезення у загальній сумі 10 076,07 грн. У відповідь на вказану вимогу відповідач просив позивача надати йому пошкоджений товар з метою передачі його своїй страховій компанії (лист № 1134 від 15.12.2017 р.).
18.12.2017 р. листом № 957 позивач повідомив ТОВ "Аско-експедиція" про неможливість надати пошкоджений товар, оскільки той залишився на території іншої країни (Польщі), а у подальшому був знищений вантажоодержувачем, враховуючи великий перебіг часу, що минув після виявленого пошкодження.
Отже, спір у справі виник з приводу наявності підстав для стягнення збитків у вигляді вартості пошкодженого вантажу з перевізника - ТОВ "Аско-експедиція" за договором перевезення.
Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).
Статтями 924 ЦК України, ст. 314 ГК УКраїни передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі - Конвенція), дана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.
Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
Як вже було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору заявки № 32 від 25.10.2017 р. Згідно з п. 2.2 заявки-договору перевізник (ТОВ "Аско-експедиція") приймає вантаж у пункті відправлення та здає вантаж у пункті призначення згідно з кількістю палет, наведеною в товарно-транспортній накладній. Навантаження та розвантаження здійснюється виключно у присутності представника перевізника (водія автомобільного транспорту).
Судом встановлено, що для перевезення вантажу перевізником був наданий автомобіль Мерседес, д/н НОМЕР_1 (водій перевізника ОСОБА_1.). Завантаження товару для його перевезення на територію Польщі, здійснювалось працівниками фірми замовника - ТОВ «Проктер енд Гембл Україна». Будь-яких пошкоджень у вказаному автомобілі працівниками замовника виявлено не було. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Отже, суд вважає, що наданий перевізником автомобіль відовідав усім вимогам, зазначеним у заявці-договорі на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу № 32 від 25.10.2017 р.
У позові ТОВ "Край Логістик", посилаючись на претензію ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» від 09.11.2017 р., зазначив, що під час розвантаження товару вантажоодержувачем на території Польщі - Компанією «Проктер енд Гембл Оперейшн» були виявлені мокрі короби продукції, що підтверджується складеним у односторонньому порядку актом вантажоодержувача.
Відповідач, заперечуючи проти таких доводів позивача, надав письмові пояснення водія ОСОБА_1, з яких вбачається, що товар під час усього перевезення за маршрутом місто Бориспіль (Україна) - місто Сохачів (Польща) перебував у сухому стані. А під час розвантаження товару (коли він був виявлений пошкодженим (мокрим) за словами вантажоодержувача) водій перевізника був відсутній, оскільки йому було відмовлено у допуску на територію складу представниками вантажоодержувача, що є порушенням п. 2.2, відповідно до якого навантаження та розвантаження здійснюється виключно у присутності водія автомобільного транспорту. Так само представнику перевізника (водію ОСОБА_1.) вантажоодержувачем було відмовлено у видачі пошкодженого товару для огляду.
Отже, встановлені обставини та надані докази свідчать про те, що вантаж був доставлений у місце призначення відповідно до умов договору перевезення. Проте, матеріалами справи не підтверджується той факт, що пошкодження товару відбулось з вини перевізника.
Будь-яких належних доказів (фотографій пошкодженого товару, актів про пошкодження товару, складених за участю перевізника (підписаних або із відміткою щодо відмови у їх підписанні), тощо), матеріали справи не містять. Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах інвойсу № 1082924957 від 04.11.2017 р. поставлений відповідачем товар був прийнятий вантажоодержувачем у повному обсязі (3 360 коробок), що за кількісними показниками відповідає товару, зазначеному у CMR № 615896 від 28.10.2017 р.
Наданий позивачем акт вантажоодержувача про пошкодження вантажу від 03.11.2017 р., суд не приймає у якості належного доказу, оскільки вказаний акт був складений вантажоодержувачем у односторонньому порядку, без присутності представника перевізника, що суперечить умовам договору.
У той же час, позивачем надані акти Компанії «Амінекс» від 15.11.2017 р. та від 05.12.2017 р. про знищення відбракованого товару Компанії «Проктер енд Гембл Оперейшн» (засобів гігієни), що позбавило можливості встановити причини пошкодження товару. Крім того, слід зазначити, що вказані акти не містять ознак ідентифікації знищеного товару, а також інформації про те, що до знищеного товару увійшов і пошкоджений товар, доставлений ТОВ "Аско-експедиція".
Отже, за висновком суду доводи позивача про те, що замокання товару відбулось саме під час перевезення ТОВ "Аско-експедиція", є недоведеними.
Більш того, у матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № ОУФ-40/381 від 04.11.2017 р. за договором перевезення № 32 від 25.10.2017 р., який підписаний з боку відповідача - перевізника, відповідно до якого останній вважав роботи за заявкою № 32 від 25.10.2017 р. виконаними належним чином. При цьому з пункту 3.3 договору вбачається, що у випадку не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) замовником, за умови неотримання письмового мотивованого роз'яснення щодо такого непідписання протягом 20 робочих днів з дати здійснення перевезення, роботи перевізника за договором є такими, що виконані в повному об'ємі, належної якості та в строк, а перевізник має право на виставлення рахунку на оплату таких робіт.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем мотивованого роз'яснення про причини та підстави непідписання акту виконаних робіт протягом 20 робочих днів з дати здійснення перевезення, та в судовому засіданні про такі обставини сторони не повідомляли суд. Отже, можна зробити висновок, що роботи були виконані перевізником належної якості та в строк, тобто порушень договору не було, а значить - діями відповідача збитків не завдано.
Щодо наданого позивачем рахунку на оплату претензії ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» на суму 10 076,07 грн. суд зазначає, що вказана обставина лише свідчить про те, що позивач визнав своє порушення господарського зобов'язання за договором на транспортну експедицію № PGU-KrayLogisticFW-2015 від 01.08.2015 р. (стороною якого відповідач не є), і ця оплата була здійснена позивачем на власний розсуд та не має наслідком автоматичного визнання відповідача порушником договору перевезення.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами той факт, що пошкодження товару сталось саме під час перевезення ТОВ "Аско-експедиція", при цьому з боку відповідача була наявна протиправна поведінка та вина, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов'язань перевізника за договором-заявкою № 32 від 25.10.2017 р.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
За змістом статті 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає
У даному випадку, суд вважає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача ТОВ "Аско-експедиція" відповідальності у вигляді стягнення збитків, а відтак - заявлені позовні вимоги про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у розмірі 10 076,07 грн. є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову суд відмовляє.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про відшкодування вартості пошкодженого вантажу, у задоволенні якої судом вже відмовлено.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-експедиція" про стягнення вартості пошкодженого вантажу в сумі 10 626,15 грн.
Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.