61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
04.07.2018р. м.Харків Справа № 905/803/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,
розглянувши матеріали справи № 905/803/18
за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський лікеро - горілчаний завод»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Телекомс»
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
від прокуратури: Хряк О.О., на підставі посвідчення № 028256 від 15.08.2014р.
від позивача: Зучек Є.Н., на підставі довіреності від 26.12.2017р. № 69
від відповідачів 1, 2: не з'явились
Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 1-СП від 01.01.2017р. на виконання платних робіт (послуг), укладений між ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс».
В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора Донецької області посилається на те, що спірний договір є удаваним, таким, що укладений з метою приховання іншого правочину - договору суборенди державного майна. При цьому, передача відповідачем 1 частини орендованого майна цілісного майнового комплексу в суборенду відповідачу 2 без дозволу позивача суперечить умовам договору оренди № 951/2002 від 23.05.2002р., який укладений між позивачем та відповідачем 1, та приписам чинного законодавства України.
В обґрунтування підстав представництва інтересів держави в суді Заступник прокурора Донецької області посилається на незаконне розпорядження державним майном та невжиття позивачем заходів щодо припинення такого порушення.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 10962/18 від 29.05.2018р. відповідач 2 посилається, зокрема, на те, що в порушення ст. 53 ГПК України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» Заступником прокурора Донецької області не обґрунтовано у позові в чому конкретно полягає порушення інтересів держави та не наведено підстав для звернення до суду з даним позовом. Також у позові не вказано яку конкретно шкоду завдано державі, у якому розмірі та якою юридичною особою внаслідок укладення спірного договору.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 11228/18 від 31.05.2018р. відповідач 1 посилається, зокрема, на те, що викладені Заступником прокурора Донецької області у позові обставини щодо невчинення позивачем дій з припинення порушення інтересів держави не відповідають дійсності, оскільки з доданого до позову листа позивача від 09.02.2018р. № 10-07-00710 вбачається, що останній звертався до прокуратури щодо представництва з посиланням на відсутність коштів на сплату судового збору. При цьому, у цьому листі також визначено перелік вимог, за якими пропонувалось представництво, серед яких відсутня вимога щодо визнання недійсним спірного договору. Водночас, таке звернення позивача свідчить лише про бажання позивача отримати переваги перед іншими учасниками справи щодо сплати судового збору, що порушує вимоги ст. 7 ГПК України щодо рівності сторін перед законом та судом, враховуючи також ненадання будь-яких доказів щодо відсутності фінансування на сплату судового збору. Станом на час подання до суду даного позову спірний договір припинив свою дію, а тому порушення або загроза порушення інтересів держави не вбачається.
У відповіді на відзиви відповідачів за вх. № 12009/18 від 12.06.2018р. Заступник прокурора Донецької області посилається на те, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження державним майном спричиняє шкоду державі. В свою чергу, позивачем, як уповноваженим органом, не здійснено захист інтересів держави у даних правовідносинах, що є підставою для звернення до суду з даним позовом.
У письмових поясненнях за вх. № 12556/18 від 18.06.2018р. позивач зазначив про те, що у 2016 році позивачем проведено комплексний контрольний огляд цілісно - майнового комплексу, за результатами якого виявлено факт передачі відповідачем 1 приміщення будівлі заводоуправління у користування іншим особам без дозволу позивача, чим порушено умови договору оренди № 951/2002 від 23.05.2002р. Разом з тим, інформація щодо використання майна цього комплексу відповідачем 2 у позивача відсутня.
Представник прокуратури у судовому засіданні 04.07.2018р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2018р. просив суд залишити позов без розгляду та зазначив про те, що посилання прокурора на бездіяльність позивача є безпідставними, оскільки під час контрольного огляду цілісно-майнового комплексу позивачем обставини щодо використання ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс» спірного приміщення не встановлено, а тому встановлені законом підстави представництва прокуратурою інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у даних правовідносинах відсутні. Більш того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є самостійною юридичною особою, яка має всі повноваження на звернення до судів з позовами, при цьому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не зверталось до прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області шляхом подання даного позову.
У судовому засіданні 04.07.2018р. за участю представників від прокуратури та позивача господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників від прокуратури та позивача, суд дійшов наступних висновків:
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
За приписами ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).
Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про Фонд державного майна України» одним із основних завдань Фонду державного майна України є реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За приписами ст. 6 ЗУ «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
Згідно з Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012р. № 678 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.06.2012р. за № 953/21247 регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Регіональне відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про Фонд державного майна України», іншими законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Фонду, дорученнями Голови Фонду, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема: здійснення повноважень орендодавця державного майна.
Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом: у сфері оренди державного майна: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням; здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договору оренди; здійснює інші функції в сфері орендних відносин за дорученням Фонду.
Регіональні відділення є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Начальник регіонального відділення: здійснює керівництво регіональним відділенням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; надає довіреності на ведення справ по захисту інтересів держави в суді, а також на укладання договорів купівлі-продажу, оренди державного майна та з інших питань, пов'язаних з діяльністю регіонального відділення.
Виходячи з наведеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, в т.ч. здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку. При цьому, Заступником прокурора Донецької прокуратури у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано неможливість здійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області такого захисту, та з матеріалів справи такі обставини також не вбачаються.
Посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює чи не здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У такому разі прокурор повинен надати відповідні докази відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України (зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 16.08.2017р. у справі № 906/1243/16, від 02.08.2017р. у справі № 922/2885/16.
Разом з тим, посилання прокурора на бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області спростовуються наявним в матеріалах справи відповідним звітом позивача від 08.09.2016р., в якому останнім під час контрольного огляду цілісного майнового комплексу ДП «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» не були встановлені обставини щодо його використання ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс», що, в свою чергу, унеможливлювало звернення позивача з даним позовом до суду.
Водночас, листом від 09.02.2018р. №10-07-00710 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Прокуратури Донецької області з клопотанням про здійснення представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області шляхом подання до господарського суду Донецької області позовної заяви до ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати, пені на загальну суму 79 091,55 грн., розірвання договору оренди № 951/02 від 23.05.2002р. на цілісний майновий комплекс ДП «Маріупольський лікеро - горілчаний завод», розташований за адресою: 87532, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, 28, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод», та повернення цілісного майнового комплексу ДП «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, а не шляхом подання позовної заяви до ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс» про визнання недійсним договору № 1-СП від 01.01.2017р. на виконання платних робіт (послуг), укладеного між ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс».
Крім того, з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 09.02.2018р. № 10-07-00710 вбачається, що обставинами звернення до прокуратури про здійснення представництва інтересів держави є недостатність бюджетних призначень для сплати судового збору. Самі по собі вказані обставини не є достатніми підставами для звернення прокурора до суду як з позовом про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати, пені на загальну суму 79 091,55 грн., розірвання договору оренди № 951/02 від 23.05.2002р. на цілісний майновий комплекс ДП «Маріупольський лікеро - горілчаний завод», розташований за адресою: 87532, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, 28, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод», та повернення цілісного майнового комплексу ДП «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, так і з позовом про визнання недійсним договору № 1-СП від 01.01.2017р. на виконання платних робіт (послуг), укладеного між ТОВ «Маріупольський лікеро - горілчаний завод» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Телекомс».
До того ж, Заступником прокурора Донецької прокуратури не додержано обов'язку попереднього повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про намір здійснити представництво інтересів держави у суді, як то передбачено ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки з опису вкладення від 24.04.2018р., яке додане до позовної заяви, вбачається, що повідомлення про представництво інтересів держави надіслано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області одночасно з позовною заявою, тобто позбавлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області можливості та часу для оскарження визначеної прокурором наявності підстав для представництва такого суб'єкту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення Заступника прокурора Донецької прокуратури до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи наведене, позовна заява Заступника прокурора Донецької прокуратури залишається господарським судом без розгляду.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Тобто, питання щодо повернення судового збору з державного бюджету може буде вирішено господарським судом після надходження до суду відповідного клопотання прокуратури.
Керуючись ст. ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву Заступника прокурора Донецької прокуратури залишити без розгляду.
Повна ухвала складена 09.07.2018р.
Ухвала набрала чинності 04.07.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.
Суддя Л.В. Ніколаєва