вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1615/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 203287,84 грн
у присутності представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: представник Шаблій Ю.В. довіреність від 13.03.2018.
18.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення пені у сумі 38750,75 грн, 3% річних у сумі 13226,43 грн та інфляційних втрат у сумі 151310,66 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 686/14-ТЕ-5 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 09.12.2014.
Ухвалою від 23.04.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 17.05.2018.
17.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, позовні вимоги вважає безпідставними через ненастання обставин пропуску строку виконання зобов'язання за договором. Разом з тим, просить суд застосувати строки позовної давності щодо нарахування пені.
01.06.2018 позивач надав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач 15.06.2018 подав заяву про відкладення розгляду справи на більш пізній строк через подання ним письмового звернення до Президента України, Прем'єр-Міністра України, Департаменту соціального захисту осіб з інвалідністю Мінсоцполітики України, Голови правління НАК "Нафтогаз України" про вирішення питання щодо відкликання позовних заяв ПАТ "НАК Нафтогаз України" до ПОГ Криворізького УВП УТОС з провадження господарського суду Дніпропетровської області. Наразі вищезазначені звернення надіслані на розгляд Верховному Суду України, що підтверджується листом від 25.05.2018, отриманим відповідачем 01.06.2018, від Апарату Верховної Ради України.
На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчих засіданням оголошувались перерви: з 17.05.2018 до 04.06.2018; з 04.06.2018 до 06.06.2018 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, тобто до 22.07.2018 включно; з 26.06.2018 до 17.07.2018.
Ухвалою суду від 17.07.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.08.2018.
Позивач своїм правом на участь у судових засіданнях 17.07.2018 та 02.08.2018 не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи той факт, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, було направлено ухвали, то суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про розгляд цієї справи.
Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
09.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір №686/14-ТЕ-5 купівлі-продажу природного газу, у відповідності з умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, творчими спілками.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом періоду з січня по грудень 2014 року передав у власність відповідачу газ на загальну суму 264102,30 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін.
За умовами п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 договору пеню за загальний період з 15.02.2014 по 14.07.2015 у розмірі 38750,75 грн та згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 13226,43 грн 3% річних за період з 15.02.2014 по 01.12.2016 та 151310,66 грн інфляційних нарахувань за період з лютого 2014 року по жовтень 2016 року, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов'язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону).
Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Згідно статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Господарська діяльність відповідача з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується відповідною ліцензією серії АД № 037010 від 17.05.2012, яка видана Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.
За умовами договору газ відповідачем отримувався саме для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, творчими спілками.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
При цьому, положеннями статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Приписами статті 7 вказаного Закону регулюється питання щодо списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
У частині 1 Закону визначено поняття заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, та зазначено, що це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Таким чином із змісту Закону вбачається, що до реєстру мають бути включені підприємства, що мають заборгованість саме за газ, а не зі сплати пені та інших нарахувань.
Частиною 3 ст. 7 Закону прямо та без визначення інших умов передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач майже повністю розрахувався з відповідачем за поставлений газ до набрання чинності зазначеним Законом, лише сума боргу 4090,00 грн за газ, отриманий у грудні 2014 року, погашена 02.12.2016, отже заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи відсутня.
Борг у сумі 4090,00 грн існував у період з 15.01.2015 по 01.12.2016 включно та відповідно не був погашений на день набрання чинності Законом, тому на цей борг відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 15.01.2015 по 01.12.2016 підлягають нарахуванню 118,33 грн 3% річних та 2241,06 грн інфляційних втрат.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення встановлених у п. 6.1 договору термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
За розрахунком суду розмір пені за вищевказаний період прострочки складає 1076,85 грн.
Щодо решти заявлених вимог суд, не зважаючи на відсутність доказів включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як це передбачено статтею 3 вказаного Закону, приписами якої визначено порядок участі саме у процедурі врегулювання заборгованості, вважає наявними підстави для застосування приписів частини 3 статті 7 вказаного Закону до спірних правовідносин.
Позовна давність, про яку заявив відповідач, в даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки сторони у п. 9.3 договору передбачили, що строк давності на вимоги про стягнення боргу, пені, штрафів, інфляційних, відсотків річних становить 5 років, що відповідає положенням ст. 259 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 118,33 грн 3% річних, 2241,06 грн інфляційних втрат та 1076,85 грн пені, в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 51,54 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (50072, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, буд. 6, ідентифікаційний код 05477592) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційні нарахування в сумі 2241,06 грн, 3% річних в сумі 118,33 грн, пеню в сумі 1076,85 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 51,54 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 07.08.2018.
Суддя В.Д. Воронько