пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 серпня 2018 р. Справа № 903/296/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача: Сівак О.В.
представника відповідача: Олейніка І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БС Глобал Україна"
до відповідача: приватного підприємства "Ажур"
про стягнення 31733грн. 19коп.
встановив: позивач - ТОВ "БС Глобал Україна" звернувся до суду з позовом до відповідача - ПП "Ажур", в якому просить стягнути з відповідача 13 844,84грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №070/2016 від 15.02.2016р., 2583,51грн. інфляційних нарахувань, 692,06грн. - 3% річних, 8364грн. пені та 6248,78грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами. Також просить стягнути з відповідача 1762грн. витрат по сплаті судового збору та 11000грн. на оплату послуг адвоката.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №070/2016 від 15.02.2016р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, 3% річних, інфляційні втрати та відсотки за неправомірне користування чужими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 11.05.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
31.05.2018р. відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. №01-55/5504/18), в якому зазначив, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Вказує, що відповідач жодних матеріальних цінностей згідно видаткової накладної №161 від 31 березня 2017 року не одержував, вказану накладну не підписував. ПП «Ажур» здійснювало оплату по договору лише по видатковій накладній №20 від 20.12.2016 р. Крім мого, експрес-накладна №20400045971123 від 31.03.2017 р. є супровідними документами на товар та не може вважатися окремо від видаткової накладної як належний доказ поставки товару. Також експрес-накладна №20400045971123 не може слугувати в супереч вищевказаних вимогам закону доказом одержання товару, оскільки, як чітко видно з вказаної експрес-накладної оголошена вартість її складає всього 200 гри., а вартість товару згідно видаткової накладної №161 від 31 березня 2017 року складає 28092,96 грн. Одержувачем по експерт-накладній є приватна особа, а не ПП «Ажур». Просив відмовити в задоволенні позову.
23.06.2018р. позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив (вх. №01-55/6452/18), в якій зазначив, що позивачем своєчасно було складено податкову накладну № 183 від 31.03.2017р., яка була прийнята ДФС України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, відповідна податкова накладна № 183 від 31.03.2017р. була прийнята відповідачем до складу податкового кредиту.
Щодо посилання відповідача на те, що жодних матеріальних цінностей не було отримано та на те, що видаткова накладна №161 від 31.03.2017р., не підписана позивач зазначає, що видаткова накладна №161 від 31.03.2017р. особисто була вручена директору ПП "АЖУР" Журавльову А.А. Фактична вага (96 кг) зазначена в експрес-накладній відповідає даним, які містяться в видатковій накладній №161 від 31.03.2017р. та податковій накладній № 183 від 31.03.2017р.
Зазначає, що відповідач не був позбавлений права офіційно надати відповідь Позивачу із вмотивованим запереченням у разі відсутності факту отримання товару за видатковою накладною №161 від 31.03.2017р.та у разі не здійснення господарської операції.
Позивач, вважає, що в призначені платежу відповідач помилково зазначає накладну №20 від 20.12.2016р.
05.07.2018р. представник відповідача надіслав на адресу суду письмові пояснення (заперечення) (01-55/6933/18), в яких зазначив, що податкова накладна не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна. Її складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін.
Ухвалою суду від 05.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно ухвали суду від 19.07.2018р. повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться в судовому засіданні 07.08.2018р.
Ухвала суду від 19.07.2018р. вручена сторонам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні 07.08.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
15.02.2016 року між ТОВ "БС Глобал Україна" (Постачальник) та ПП "Ажур" (Покупець) укладено договір поставки №070/2016.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі. Найменування товару: спеції та харчові добавки в асортименті.
Згідно п. 1.3 товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, кількість і ціна кожної партії товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, що поставляється за цим договором.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату згідно виставленого рахунку впродовж 14 календарних днів.
Згідно п. 7.1. за несвоєчасну або неповну оплату Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від сукупної суми вартості товару за кожен день прострочення оплати.
Як вказує позивач, згідно видаткової накладної №161 від 31 березня 2017 року ТОВ "БС Глобал Україна" поставив відповідачу товар на загальну суму 28092,96грн. Поставку товару позивач підтверджує експрес-накладною №20400045971123 від 31.03.2017 р. компанії перевізника ТОВ «Нова Пошта».
Також, позивач зазначає, що ним було виставлено відповідачу рахунок на оплату №178 від 31.03.2017 року на суму 28092,96 грн. Отриманий товар відповідачем було оплачено частково, а саме: 06.06.2017р. на суму 5000грн.; 16.01.2018 р. на суму 4000 грн.; 30.01.2018 р. на суму 2000 грн., 15.02.2018 р. на суму 1500грн. та 22.05.2018р. на суму 1500грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 13 844,84грн.
Для досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача надіслав претензію №005/2018 від 15.01.2018 р. щодо оплати отриманого товару, проте зазначена претензія була повернута позивачу без вручення адресату.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і стаття 627 ЦК України
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Абзацом другим частини першої ст.530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положення ч.2 ст. 251 та ч.2 ст.252 ЦК України передбачають, що термін визначається вказівкою на подію, яка повинна неодмінно настати, тобто має об'єктивний характер. Особливість такого визначення терміну полягає у тому, що учасники господарських відносин не знають заздалегідь точної дати його настання.
За змістом договору поставки №070/2016 від 15.02.2016 року покупцем є ПП "Ажур".
В свою чергу, судом встановлено, що відповідно до даних, наведених у експрес-накладній №20400045971123 від 31.03.3017р., на яку посилається позивач як на доказ отримання товару відповідачем, вартість відправлення становить 200грн., одержувачем відправлення є фізична особа, а не відповідач - ПП "Ажур".
Крім того, в експрес-накладній відсутня конкретна інформація, що саме надсилалося на адресу одержувача, вказано лише, що це харчові добавки.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що право власності на товар (у разі поставки товару частинами/партіями - на кожну його частину /партію) переходить до Покупця з моменту передачі товару (кожної його частини, партії) Постачальником Покупцю на складі Постачальника. Передача товару оформляється за допомогою позначки про отримання товару на примірнику видаткової накладної на товар, підписаної уповноваженим представником Покупця.
Як вбачається з видаткової накладної №161 від 31 березня 2017р., у вказаній накладній відсутня позначка про отримання товару в графі "отримав(ла)", що не може бути належним доказом отримання товару відповідачем.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
Відповідач також зазначає, що жодних матеріальних цінностей від позивача згідно видаткової накладної №161 від 31 березня 2017р. не отримував.
Крім того, пунктом 4.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату згідно виставленого рахунку впродовж 14 календарних днів.
Доказів виставлення (надіслання) рахунку на оплату №178 від 31.03.2017р. на суму 28092,96грн. позивачем не вказано та суду не надано. Відмітка про отримання такого рахунку відповідачем або докази його надіслання відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Водночас, як вбачається з виписок банку про оплату ПП "Ажур" отриманого товару від позивача, оплата відповідачем здійснювалась згідно накладної №20 від 20.12.2016р., а не по накладній №161 від 31.03.2017р., на яку посилається позивач.
Також, позивач вказує, що поставка товару відповідачу підтверджується податковою накладною №183 від 31.03.2017р. Проте, такі доводи позивача не приймаються судом, оскільки податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства та відображає у ньому господарську операцію, проте, не засвідчує факт передання товару, оскільки складається в односторонньому порядку та не передбачає наявності підпису отримувача, отже, не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна саме по накладній №161 від 31.03.2017р.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару згідно договору та накладної №161 від 31.03.2017р., надіслання відповідачу документів на оплату товару, підстави для стягнення з відповідача 13 844,84грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №070/2016 від 15.02.2016р., 2583,51грн. інфляційних нарахувань, 692,06грн. - 3% річних, 8364грн. пені та 6248,78грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами відсутні, а в позові слід відмовити.
Згідно п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Згідно ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2018р.
Суддя О. Г. Слободян