пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 липня 2018 р. Справа № 903/352/18
за позовом: Служби зовнішньої розвідки України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м. Луцьк
про стягнення 393 878 грн. 43 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Касьянова К.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мітлицька О.О., довіреність №5/3/30Б від 12.01.2018 року
від відповідача: н/з
встановив: Служба зовнішньої розвідки України звернулася в господарський суд Волинської області з позовною заявою №б/н від 16.05.2018 року про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" 393 878 грн. 43 коп., з яких 208 834 грн. 87 коп. пені, 185 043 грн. 56 коп. штрафу.
Позовна заява обґрунтована несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору на закупівлю товарів № 458/17 від 18.08.2017 року щодо поставки бензину А-95 та дизельного палива у вигляді талонів чи відпускних облікових карток (бланків-дозволів) обумовленого номіналу.
Ухвалою суду від 29.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 20.06.2018 року; запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документів, що підтверджують одночасне надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 31.05.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036115828. Строк для подання відзиву по 15.06.2018 року.
Відповідач у клопотанні від 18.06.2018 року просить прийняти контррозрахунок штрафних санкцій, сума яких складає 187 950 грн. 43 коп. пені, 166 538 грн. 36 коп. штрафу; зменшити належні до сплати штрафні санкції до 10%, що становить 35 448 грн. 87 коп., з яких: 18 795 грн. 04 коп. пені, 16 653 грн. 83 коп. штрафу.
На підставі ст.ст. 119, 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 20.06.2018 року поновив відповідачу строк для подання відзиву та долучив клопотання, яке фактично є відзивом, до матеріалів справи, закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 25.07.2018 року о 10 год. 00 хв.
Позивач у поясненнях (вх. №01-55/7661/18) на клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій заперечив позицію відповідача щодо нарахування штрафних санкцій (пені) та зменшення розміру неустойки (а.с. 53-61).
Відповідач у клопотанні про розстрочку сплати штрафних санкцій (вх. №01-55/7801/18 від 24.07.2018 року) погоджується сплатити заявлену до стягнення суму 354 488 грн. 79 коп., з яких 187 950 грн. 43 коп. пеня, 166 538 грн. 36 коп. штраф і просить розстрочити її сплату на 6 місяців зі сплатою 59 087 грн. 47 коп. щомісячно..
У судовому засіданні 25.07.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 25.07.2018 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036274616 від 03.07.2018 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
18.08.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник) був укладений договір №458/17 на закупівлю товарів (а.с. 14-17), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити бензин А-95 та дизельне паливо у вигляді талонів чи відпускних карток (бланків-дозволів) обумовленого номіналу (талонів, товар), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Найменування предмета закупівлі відповідно до ДК021:2015 - код CPV 09130000-9 (нафта і дистиляти). Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у додатку №1 Специфікація, який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.п. 1.2, 1.3 договору).
Якість товару відповідає технічним вимогам, наведеним у додатку №3 «Технічні вимоги», який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. (п. 2.1. договору)
Сума договору становить 2 648 490 грн. у т.ч. ПДВ 20% 441 415 грн. (п. 3.3. договору). Розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі (п. 4.2 договору).
Передача товару здійснюється до 01.10.2017 року в представництві постачальника за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 18. Приймання талонів здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної. Видаткові накладні складаються постачальником на підставі довіреності замовника та передаються на підпис представнику замовника у момент передачі талонів. Даною поставки є дата отримання замовником талонів від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами. Товар постачається постачальником шляхом заправки автомобілів замовника нафтопродуктами на АЗС, перелік яких доданий у додатку 2 до договору, який є його невід'ємною частиною, із дотриманням Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 року №1442, після пред'явлення оператору АЗС уповноваженою замовником особою талону відповідного номіналу (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.5 договору).
За порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості договору (п. 7.2 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2017 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання (п. 10.1. договору).
Додатком № 1 до договору (специфікація) сторони погодили асортимент, кількість та ціну поставки товару - бензин А-95 (бензин автомобільний А-95-Євро-5-Е) та дизельне пальне (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО) кількістю 110 000 л та 10 000 л відповідно. Загальна вартість 2 648 490 грн. 00 коп. (а.с. 17).
В листах-заявках № 16/3/1996 від 20.09.2017 року, №16/3/2059 від 28.09.2017 року, №16/3/2738 від 11.12.2017 року позивач просив відповідача надати товар - бензин А-95 (бензин автомобільний А-95-Євро-5-Е) та дизельне пальне (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО) у вигляді талонів чи відпускних карток кількістю 110 000 л та 10 000 л відповідно; бензин А-95 (бензин автомобільний А-95-Євро-5-Е) та дизельне пальне (паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО) у вигляді талонів чи відпускних карток кількістю 99 000 л. та 9 000 л. відповідно (а.с 30-32).
20.12.2017 року додатковою угодою №2 до договору № 458/17 від 18.08.2017 року сторони виклали п. 3.3 договору в наступній редакції: "3.3. Сума договору складає 2 643 479 грн. 40 коп. у т.ч. ПДВ 20% 440 579 грн. 90 коп." (а.с. 68).
Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, відповідачем було поставлено обумовлений договором товар за видатковими накладними № 239010 від 22.09.2017 р. на суму 264 360 грн. 00 коп., № 330268 від 20.12.2017 року на суму 2 379 119 грн. 40 коп. (а.с 18-23).
За доводами позивача, відповідачем поставлено товар з порушенням строків, визначених договором, що за умовами п. 7.2. договору є підставою для нарахування пені та штрафу, у зв'язку з чим 06.02.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 5/3/123/ПБ з вимогою про сплату 393 878 грн. 43 коп. штрафних санкцій.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору №458/17 від 18.08.2017 року між сторонами виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачем товару позивачу з порушенням строків, визначених договором.
Оскільки, згідно п.5.1. договору строк поставки товару здійснюється до 01.10.2017 року, товар в повному обсязі був поставлений відповідачем з порушенням строків, визначених договором - 20.12.2017 року, за неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором позивачем нараховано 208 834 грн. 87 коп. пені та 185 043 грн. 56 коп. штрафу відповідно до п. 7.2 договору.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.
Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.
Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Разом з тим, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Судом встановлено, що товар був поставлений відповідачем з порушенням строків, визначених п. 5.1 договору, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором має саме негрошовий характер, розмір певного виду штрафних санкцій передбачений договором між сторонами, порушено господарське зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету, допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару, з вартості договору (п. 7.2 договору) і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 911/1316/17, від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17, постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2016 року у справі № 910/16116/15.
Договір № 458/17 від 18.08.2017 року не є нікчемним в силу закону і не визнаний недійсним, в тому числі і в частині домовленості щодо нарахування штрафних санкцій від вартості договору, а не від вартості товарів, з яких допущено прострочення.
Позивачем нараховано до стягнення 208 834 грн. 87 коп. пені за період з 03.10.2017 року по 20.12 2017 року.
При перевірці розрахунку, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені судом виявлено помилку в періоді нарахування, оскільки розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару (20.12.2017 року), що суперечить нормам чинного законодавства.
З огляду на наведене, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, враховуючи відомості щодо дати та суми поставки, суд, за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно з яким, правомірною та такою, що підлягає до задоволення є вимога в частині стягнення з відповідача пені в сумі 206 191 грн. 39 коп. за період з 03.10.2017 року по 19.12.2017 року - 78 днів. У стягненні 2 643 грн. 43 коп. пені слід відмовити.
Перевіривши розрахунок штрафу судом не виявлено помилок, відтак зазначена вимога про стягнення 185 043 грн. 56 коп. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що прострочення поставки сталося у зв'язку із затримкою погодження пропозиції щодо збільшення ціни договору у зв'язку із коливанням ціни товару на ринку, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
З врахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 року у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 року у справі №903/647/17 суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені, як таке, що не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК- видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. .
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розглядаючи клопотання відповідача від 18.06.2018 року про зменшення розміру штрафних санкцій суд виходить з наступного.
В силу ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як роз'яснено у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Суд не приймає доводи відповідача щодо причини затримки в поставці товару у зв'язку з пропозицією заключити додаткову угоду на підвищення цін на 10% (а.с. 44), оскільки, відповідно до ст. 627 ЦК України встановлено та закріплено принцип свободи сторін при укладенні договору. Відтак сторони відповідно до статті 6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи даний договір, сторони визначили всі істотні його умови достатніми та належними для виникнення взаємних прав та обов'язків. До того ж сторони, укладаючи даний договір за взаємною домовленістю, погодили не тільки взаємні права та обов'язки сторін, а й відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань (пункт 7.2. договору).
Так, згідно умов укладеного договору, постачальник взяв на себе зобов'язання перед замовником забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором, та надати товар у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах договору (пункти 6.1.3.; 6.3.5. договору), неможливість поставки товару у встановлений строк не довів, відповідно, у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (вх. №01-55/6130/18 від 18.07.2018 року) про зменшення суми штрафних санкцій слід відмовити.
Суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку сплати штрафних санкцій до 31.01.2019 року (вх. № 01-557801/18), ухвалив відхилити останню, як необґрунтовану, виходячи із такого:
При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та Вищий господарський суд України у п.п 7.1,7.1.2, 7.2 постанови Пленуму від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зауважили, що господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У той же час, ГПК України не визначає переліку обставин, які є підставою для вчинення відповідної процесуальної дії та свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, надані у підтвердження зазначених обставин за правилами ст. 86 цього Кодексу.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Відповідач доказів в підтвердження виняткових обставин для відстрочення виконання рішення в розумінні ст. 86 ГПК України не надав, відповідно, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (вх. №01-55/7801/18 від 24.07.2018 р.) про розстрочку сплати штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем доведено наявність порушення відповідачем зобов'язання за договором, з урахуванням фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про зменшення суми штрафних санкцій відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (43010, вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 33680859) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 33240845) 206 191 грн. 39 коп. пені, 185 043 грн. 56 коп. штрафу, 5 868 грн. 52 коп. судового збору, а всього 397 103 грн. 47 коп. (триста дев'яносто сім тисяч сто три грн. 47 коп.).
3. У позові на суму 2 643 грн. 48 коп. відмовити.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про розстрочку сплати штрафних санкцій відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
06.08.2018
Суддя А. М. Кравчук