Справа № 682/1641/18
Провадження № 22-ц/792/1163/18
01 серпня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Медведчук Н.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №682/1641/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року (суддя Зеленська В.І.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Славутського управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про стягнення шкоди, заподіяної законом, що визнаний неконституційним.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Славутського управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок прийняття закону, що визнаний неконституційним.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
ОСОБА_4, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд не врахував, що нею заявлено вимоги про відшкодування шкоди, які підлягають вирішенню в порядку ЦПК України.
Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.
Згідно з п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є повернення утриманого та перерахованого до державного бюджету податку і військового збору, що відноситься до компетенції адміністративного суду.
Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд першої інстанції не з'ясував належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли між сторонами.
Предмет спору, для вирішення якого звернулася ОСОБА_4, не стосується захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний, на думку позивача, з відшкодуванням шкоди в порядку ст. 1175 ЦК України, спричиненої внаслідок прийняття закону, що визнаний неконституційним, а тому розгляд таких справ згідно з положеннями ст. 19 ЦПК України має відбуватися за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П'єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай