«23» січня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Міщія О .Я.
Суддів - Ткач О.І.,Бахметов В.М.
при секретарі - Танцюрі О.В.
з участю - апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири.
В травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що її сестра ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_4, які померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, уклали 12.06.2002 року договір дарування своєї квартири в користь відповідачки з порушенням вимог закону, а тому ця угода є недійсною.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9.08.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири по АДРЕСА_1, укладеного 12.06.2002 року, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення вимог цивільно-процесуального закону та невірного застосування матеріального права.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підстав для визнання недійсним договору за позовом ОСОБА_1- немає.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і грунтуються на зібраних матеріалах справи.
Згідно ч.ч. 1,3 ст 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Справа №22а-1280 (18) Головуючий у 1 інстанції - Шміло І.В.
Категорія: визнання угоди недійсною Доповідач - Міщій О.Я.
Як видно із змісту договору від 12.06.2002 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 свою квартиру по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 її син ОСОБА_4
З пояснень позивачки, яка є рідною сестрою ОСОБА_3, видно, що мати відповідачки була знайомою з покійними за їх життя, допомагала їм. Як пояснила ОСОБА_2., її мати доглядала за ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка свої останні місяці жила у них в господарстві в АДРЕСА_2, піклувалась про них, за що їй була подарована спірна квартира.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не подала, а судом не здобуто доказів для визнання договору дарування спірної квартири недійсним, а також щодо порушення її права внаслідок укладення цієї угоди.
Колегією не встановлено порушень цивільно-процесуального закону при розгляді спору, оскільки призначена судом експертиза не була оплачена стороною. Крім того, ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування з підстав, визначених ст. 225 ЦК України, у зв'язку з тим, що дарувальники не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли ними керувати.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 307, 308, 313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09.08.2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України, протягом двох місяців з дня її проголошення.