Справа № 826/11692/16 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
01 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
за участю:
представника відповідача: Данченка О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Донецького міського відділення у Київському районі до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області про стягнення сум капіталізованих платежів, за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька, яке було замінено на належного позивача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Донецького міського відділення у Київському районі, звернулося у суд із позовом до Національного банку України в особі управління Національного банку України в Донецькій області, у якому просило стягнути капіталізовані платежі в розмірі 836 780,59 грн.
В обгрунтування вимог посилається на те, що нормами законодавства передбачено капіталізацію платежів юридичної особи, що ліквідується за рішенням її засновників, проте відповідачем не сплачено капіталізовані платежі в розмірі 836 780, 59 грн. відносно осіб, які зазнали каліцтва під час перебування у трудових відносинах з відповідачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обгрунтування вимог посилається на те, що Національний банк як юридична особа не перебуває в процесі ліквідації, а його управління не є самостійними юридичними особами, у той час як стягнення капіталізованих платежів можливе лише за умови, що саме юридична особа перебуває в стані ліквідації, тобто в подальшому не буде сплачувати внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що листом від 13.04.2016 №60-0005/31963 Національний банк просив Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київському районі м. Донецька надати довідку про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів.
Листами від 26.04.2016 №3-05/277, від 13.05.2016 №03-05/316, від 13.05.2016 №03-5/317 а, від 18.05.2016 №03-05/337, від 19.05.2016 №03-05/340 направлено відповідачу заяви про визнання кредиторських вимог у вигляді капіталізованих платежів на загальну суму 836 780, 59грн.
Листом від 13.06.2016 №60-0005/49921 Національний банк України відмовився сплачувати капіталізовані платежі.
Уважаючи відмову сплатити капіталізовані кошти протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 1205 Цивільного кодексу у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Заперечуючи проти позову, відповідач наполягає на тому, що капіталізовані платежі підлягають стягненню лише у випадку ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску (роботодавця), а не її філії чи структурного підрозділу.
Однак, колегія суддів уважає такі покликання помилковими, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закон №1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
За приписами ст. 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Капіталізація платежів у разі ліквідації підприємства проводиться згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Пунктом 5-1 Порядку передбачено, що суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.
Отже, із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що Управління Національного банку України в Донецькій області було зареєстровано платником страхових внесків та перебувало на обліку у відділенні Фонду, відтак воно є страхувальником в розумінні Закону №2464 та припиняє свою діяльність саме в формі ліквідації.
Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача капіталізованих платежів є законним і обгрунтованим.
Посилання скаржника на норми Цивільного кодексу судова колегія не приймає до уваги, позаяк Закони №2464, №1105-XIV та Порядок є спеціальним у даних правовідносинах та не суперечать вимогам Цивільного кодексу.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року).