Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 серпня 2018 р. Справа№0540/5732/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Донецької митниці ДФС до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа сягувача, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Донецька митниця Державної фіскальної служби звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі - відповідач, відділ ДВС), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.06.2018 №4218 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати Нікольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 року № 0054/70000/18.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху, з наданням 5-денного строку для усунення недоліків шляхом зазначення в позовній заяві адресу своєї електронної пошти, номер засобу зв'язку, а також надання квитанції або касового чеку на підтвердження відправки відповідачу позовної заяви з додатками /а.с.44-45/.
01серпня 2018 року на виконання зазначеної ухвали суду позивачем до суду надіслано клопотання про усунення недоліків, до якого доано виправлену позовну заяву та копію касового чеку на підтвердження відправки відповідачу позовної заяви з додатками/а.с.48-65/.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 805/5732/18-а за правилами, встановленими нормами статті 287 КАС України. Одночасно, судом призначено судове засідання на 06серпня 2018 року о 09:30 годин в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1, про що повідомлено учасників справи у порядку, визначеному чинним законодавством/а.с.1/.
У судове засідання сторони не з'явились. Позивачем 06 серпня 2018 року засобами електронного зв'язку на адресу суду направлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.
За таких обставин, враховуючи приписи частини третьої статті 194 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що у зв'язку з несплатою громадянином України штрафу у встановлений постановою Донецької митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Митниця, Донецька митниця ДФС) від 22.05.2018 № 0054/70000/18, зазначену постанову на підставі пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" було направлено до відділу ДВС (за місцезнаходженням вилученого транспортного засобу боржника) для примусового виконання. Проте, відповідачем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Підставою для такого повернення зазначено невідповідність виконавчого документа вимогам ст..4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - не вірно вказані строки пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Мотивуючи незаконність прийнятого відповідачем повідомлення, позивач зазначив, що у постанові митниці зазначено строк пред'явлення до виконання 22.08.2018 (три місяці з моменту винесення постанови), а державний виконавець, посилаючись на приписи ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа має обчислюватись з моменту набрання такою постановою законної сили, а не з моменту її винесення.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач - Донецька митниця Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39496499) є територіальним органом Державної фіскальної служби України, основним завданням якої, відповідно до Положення про Донецьку митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 27.08.2014 № 83 (у редакції наказу від 30.11.2015 року № 951), є реалізація політики у сфері державної митної справи та боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів.
Відповідач - Нікольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (код ЄДРПОУ 34626677) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Судом встановлено, що на виконання повноважень, наданих Конституцією, Митним кодексом України та Положенням про Донецьку митницю ДФС позивач звернувся до відділу ДВС із заявою від 06.06.2018 №4093/9/05-70-20-02 "Про направлення виконавчого документа у відношенні ОСОБА_1", згідно якої направлено на примусове виконання постанову Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 в адміністративній справі про порушення митних правил №0054/70000/18 про накладення штрафу на громадянина України ОСОБА_1. Зазначена заява разом із виконавчим документом отримана відділом ДВС 12 червня 2018 року , що підтверджується поштовим повідомленям про отримання рекомендованого відправлення /а.с.40/.
Розглянувши зазначену заяву щодо примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 № 0054/70000/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 579 070,41грн, 22 червня 2018 року головним державним виконавцем Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Скудніковою О.Ю. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. У зазначеному повідомлені посадовою особою відділу ДВС зазначено: "Виконавчий документ не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження", а саме не вірно вказано строки пред'явлення виконавчого документа до виконання. Згідно ст.12 Закону України «Про виконавче провадження" строк пред'явлення виконавчого документу де стягувачем є держава або державний орган протягом 3 місяців з наступного дня після набрання ним законної сили» .
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання /а.с.41/.
Оскаржуване повідомлення позивач отримав 03.07.2017 і в межах процесуального строку, встановленого ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із даним позовом.
Таким чином, предметом позову є визначення правомірності прийняття відповідачем повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у разі не вірного зазначення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.06.2018 №4218, виходячи з наступного.
Статтею 534 Митного кодексу України визначено, що постанови органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення, на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 535 Митного кодексу України постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.299 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення(ч.1 ст.307 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
Частиною 1 статті 539 Митного кодексу України визначено, що штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
22 травня 2018 року Позивачем, рекомендованим листом за вих.№3671/10/05-70-20-02, на адресу ОСОБА_1 було направлено копію постанови від 22.05.2018/а.с.39/.
Постанова Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 № 0054/70000/18 ОСОБА_1 не оскаржувалася.
Відповідно до положень ст.ст.289,291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
01 червня 2018 року з урахуванням положень ст.ст.289,291 КУпАП постанова Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 набрала законної сили 01.06.2018, про що і було зазначено і в самій постанові.
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 протягом п'ятнадцяти днів у добровільному порядку суми штрафу, позивачем, 06.06.2018 було направлено на адресу Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постанову від 22.05.2018 № 0054/70000/18 /а.с.40/.
Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Проте, відповідач посилаючись на ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання, про що свідчить повідомлення від 22.06.2018 №4218 /а.с.41/.
Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною 2 ст.12 цього ж Закону, визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Приймаючи спірне повідомлення, Відповідач виходив з того, що Позивачем не вірно зазначено строк пред'явлення виконавчого документу де стягуваечм є держава або державний орган, а саме протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ним законної сили, з огляду на що, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 536 Митного кодексу України визначає, що не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
З вищенаведених норм вбачається, що Митний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення часові межі виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення пов'язують із датою винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постановою Донецької митниці ДФС 22.05.2018 громадянина України ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 579070,41грн. строк пред'явлення до виконання 22.08.2018, тобто три місяці від дати накладення адміністративного стягнення.
Тобто, позивач зазначаючи строк пред'явлення постанови до виконання дотримався вимог Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, які встановлюють строк, протягом якого може бути виконано постанову про накладення.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги щодо змісту, виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Підстави для повернення виконавчого документу стягувану органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання визначені ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавчу службу», відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З огляду на що, суд звертає увагу на те, що стосовно процесуальних строків, пов'язаних із зверненням виконавчого документа до виконання, вона містить лише дві підстави для повернення виконавчого документа стягувану: або такий строк не зазначений у виконавчому документі, або строк пред'явлення до виконання пропущений.
Отже, постанова Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 №0054/70000/18 відповідає вимогам, встановленим до виконавчого документу, визначеним ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, відповідачем не було враховано положень діючого Законодавства України при прийнятті спірного рішення, з огляду на що, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, суд зауважує, що відповідачем по справі визначеного орган державної виконавчої служби, а не його посадову особу, тому, суд зобов'язує вчинити певні дії саме Нікольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи при поданні адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Згідно з нормами частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином, враховуючи суб'єктний склад сторін, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Донецької митниці ДФС(пр-т. Луніна,1, м. Маріуполь, 87510, ЄДРПОУ 34496499) до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області(вул. Паркова, 70, смт. Нікольське, 87000, ЄДРПОУ 34626677) про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа сягувача, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.06.2018 №4218 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 №0054/70000/18 про накладення на громадянина України ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 579 070,41грн.
Зобов'язати Нікольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 22.05.2018 року № 0054/70000/18 про накладення на громадянина України ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 579 070,41грн.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, складено у повному обсязі та підписано 06 серпня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Зеленов А.С.