27 липня 2018 р. Справа № 0440/5624/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Органу реєстрації відділу формувань та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР про зобов'язання вчинити певні дії, -
24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Органу реєстрації відділу формувань та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР, в якому позивач просить: зобов'язати Орган реєстрації відділу формувань та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНН НОМЕР_1), зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1., є власником АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАМ № 505968 р.1-1145 /05.08.2003/, посвідченого ОСОБА_3 державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори. А також, 1/6 будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування ВАМ № 505964 р. 1149 /05.08.2003/, посвідченого ОСОБА_3 державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори.
Позивачем зауважено, що станом на теперішній час згідно домової книги для реєстрації громадян, проживаючих в АДРЕСА_3 зареєстровано місце проживання наступних осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, який 10.12.2017 року помер.
В буд. АДРЕСА_4 ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання з 1979 року, але фактично проживав разом зі своєю дружиною за іншою адресою вже з 1988 року.
Як зазначено у позові, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання в будинку, в якому мешкає позивач, це спричиняє позивачу труднощі у сплаті комунальних послуг та отриманні субсидії.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується витягом з ДРАЦСГ щодо актового запису про смерть № 00137048892 від 15.12.2017 р., наданими Амур - Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5
На підставі вказаних документів позивач звернулась до Органу реєстрації відділу формувань та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР з заявою про зняття з реєстрації за місцем проживання померлої особи. Проте, 29.01.2018 року в знятті з реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено, на підставі постанови КМУ № 207 від 02.03.2016 ч. 1 п. 11, у зв'язку з тим, що відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_2
Позивачем зауважено, що оскільки вона не являється ані особою, яка поховала померлого ОСОБА_2, ані близьким родичем ОСОБА_2, то згідно норм чинного законодавства у неї не має права на отримання свідоцтва про смерть (в т.ч. повторно) ОСОБА_2 для зняття його з реєстрації місця проживання. При цьому, як зазначає позивач, отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від його близьких родичів позивач не має змоги, оскільки його дружина, котра займалась його похованням, категорично відмовляється його надати.
Позивач, з посиланням на ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зазначила, що єдиною підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії є саме судове рішення, у зв'язку з чим, звернулася до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Цивільного Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст.319, 321, 383 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Право власності є непорушним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. ст. 4, 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Захист права власності здійснюється судом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Разом з тим, суд зазначає, що статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 5 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відтак, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії субєктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст.170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Отже, заявлений спір не має ознак адміністративної справи, що у відповідності до вимог ч.1 ст.170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Суд роз'яснює, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства України.
Згідно із ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Керуючись ст.ст.170, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі № 0440/5624/18.
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя В.В. Кальник