04 квітня 2018 року Справа № 804/867/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
01.02.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (НОМЕР_5) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014131305 форми «Р» від 25.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 208 687,98 грн., яке включає податок на доходи фізичних осіб в сумі 166 950,08 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41 737,06 грн. - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншими актами законодавства;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014141305 форми «Р» від 25.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 17 390,66 грн., яке включає військовий збір в сумі 13 912,53 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 478,13 грн. - у повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014151305 форми «ПС» від 25.09.2017 року про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 510,00 грн.- в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 від 25.09.2017 року зі сплати єдиного внеску в сумі 37 824,98 грн. - в повному обсязі, як таку, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0014171305 від 25.09.2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі штрафу 3 782, 00 грн. - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено Акт від 04.09.2017 року №10628/04-36-13-05/НОМЕР_1, на підставі висновків якого прийнятіподаткові повідомлення-рішення №0014131305 форми «Р» від 25.09.2017 року, №0014141305 форми «Р» від 25.09.2017 року, №0014151305 форми «ПС» від 25.09.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 від 25.09.2017 року, рішення №0014171305 від 25.09.2017 року про застосування штрафних санкцій. Вказані рішення позивач вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що всі господарські операції підтверджуються необхідними документами, які є підставою для формування витрат та розрахунку чистого доходу.
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду відзив, який залучений до матеріалів справи та в якому відповідач пояснив, що під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було встановлено, що ним занижено податок на доходи з фізичних осіб від провадження господарської діяльності, військовий збір та єдиний внесок, у зв'язку із чим, відповідачем донараховано суми грошових зобов'язань, а тому, оскаржувані рішення винесено обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах повноважень.
Ухвалою суду від 05.02.2018 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_7було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 09.02.2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду на 26.02.2018 року на 08:00 год.
Судове засідання, призначене на 26.02.2018 року було знято з розгляду у зв'язку із хворобою судді.
В судовому засіданні 28.03.2018 року було оголошено перерву у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових доказів по справі.
Сторони у судове засідання 04.04.2018 року не з'явились, представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судовезасідання будь-якогоучасникасправи, за умовищойогоналежним чином повідомлено про дату, час і місцецьогозасідання, не перешкоджаєрозглядусправи по суті, крімвипадків, визначенихцієюстаттею.
Якщоучасниксправиабойогопредставникбулиналежним чином повідомлені про судовезасідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасникасправи у разі неявки в судовезасіданняучасникасправи (йогопредставника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).
З огляду на положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
В період з 14.08.2017 року по 28.08.2017 року на підставі наказу на перевірку від 01.08.2017 року № 4083 -п та направлень на перевірку від 09.08.2017 року № 10760 і №10759 у відповідності до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпроведенодокументальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 04.09.2017 року №10628/04-36-13-05/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено порушення:
- п.177.2, п.177.4 ст.177, з урахуванням вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 166 950,38 грн., в т.ч.: за 2016 рік в сумі 166 950,38 грн.;
- п.163.1 ст.163, ст.176, з урахуванням п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 13 912,53 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 13 912,53 грн.;
- абз. «б» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України та п.3.2, п.3.3. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, в частині не включення до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за ІІІ-ІV квартали 2016 сум доходу, виплаченого фізичним особам-підприємцям;
- п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 37 824,98 грн., у т.ч.: за 2016 рік в сумі 37 824,98 грн.
Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав свої заперечення, проте рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 20.09.2017 року №23616/10/04-36-13-05 встановлено, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишаються без задоволення.
За результатами перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25 вересня 2017 року були винесені:
- податкове повідомлення-рішення №0014131305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 208 687,98 грн., з яких податкові зобов'язання - 166 950,08 грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 41 737,06 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0014141305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 17 390,66 грн., з яких податкові зобов'язання - 13 912,53 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 3 478,13 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0014151305 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510,00 грн.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 про сплату єдиного внеску в сумі 37 824,98 грн.;
- рішення №0014171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3 782, 00 грн.
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Як було з'ясовано судом, фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, визначених в податковому повідомленні - рішенні № 0014131305 від 25.09.2017 р., слугував висновок ГУ ДФС у Дніпропетровській області, викладений в акті перевірки про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI, а саме, завищення витрат за 2016 рік у сумі 927502,12 грн. у зв'язку із включенням до їх складу вартості будівельних матеріалів, використаних для капітального ремонту, реконструкції, переобладнання основних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку на додану вартість, податку на доходи найманих працівників, єдиного соціального внеску та військового збору.
Згідно з реєстраційними даними,основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 визначено: 01.63 - післяурожайна діяльність.
Згідно з наданою до перевірки податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2016 ріквід 09.02.2017 року, ФОП ОСОБА_2 самостійно були визначені суми одержаного доходу, вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю і сума чистого оподатковуваного доходу за 2016рік. Так,сума одержаного доходу складає - 1540656,77 грн., вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю - 1525088,52 грн., чистий оподатковуваний дохід - 15568,25 грн.
Як булоз'ясовано судом, перевіркою встановлено, що позивачем в 2016 році завищено витрати у розмірі 927502,12 грн., у зв'язку із включенням до їх складу вартості будівельних матеріалів, використаних для капітального ремонту, реконструкції, переобладнання основних засобів, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на суму - 166950,38 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі - 166950,38 грн.
З урахуванням наведеного контролюючим органом і було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0014131305 від 25.09.2017 р.
Судом встановлено, що до складу витратної частини у 2016 році ФОП ОСОБА_2 було включено вартість придбаних будівельних матеріалів (цемент, цегла, арматура, вироби з металу та ін.) у сумі 927502,12 грн. (без ПДВ), що складає 60,85 відсотків у загальній сумі витрат.
Як зазначив позивач у позові, всі будівельні матеріали були використані на реконструкцію зерноскладів (склад №1, склад №2, склад №3), які знаходяться за адресою: вул. Степова, 19-А, вул. Степова, 132 в с. Грушуватка, П'ятихатського району Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованою станом на 30.08.2017 року, тобто, на момент проведення перевірки контролюючим органом, власником житлового будинку загальною площею 85 кв.м. та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 11796 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - є ОСОБА_2 (на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2010 року серії ВМР №648206 та свідоцтва на право власності від 19.08.2005 року серії НОМЕР_6, відповідно). Власником приміщення зерносховища загальною площею - 1268,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 також є ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.05.2004 року № 084730).
З матеріалів справи також вбачається, що 22 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку за кадастровим номером НОМЕР_7, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.Крім того, за умовами вказаного Договору у власністьОСОБА_8. перейшла земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,1546 га, розташована за цією ж адресою, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, виданого Грушуватською сільською радою П'ятихатського району 18.11.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_9. Договір купівлі - продажу посвідчений нотаріально приватним нотаріусом П'ятихатського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстровано в Реєстрі за № 200.
Також, 22 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу тимчасових нежитлових будівель, а саме приміщення зерносховища №1 площею 1840,77 кв.м. та приміщення зерносховища №2 площею 972 кв.м., розміщених на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_9 площею 1,1546 га.Вказані нежитлові приміщення були передані ОСОБА_2, що підтверджується Актом прийому-передачі від 22 березня року.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки, вказаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 22.03.2010 року дійсно нотаріально посвідчений не був.
Однак, в ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи були залучені Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовані на 22.03.2018 року, згідно з відомостями яких, на праві приватної власності ОСОБА_2 належать:
- земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_10) загальною площею 1.1546 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_11, виданий 18.11.2008 року, видавник: П'ятихатський районний відділ земельних ресурсів);
- земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_9) загальною площею 1.1546 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_12, виданий 18.11.2008 року, видавник: П'ятихатський районний відділ земельних ресурсів);
- господарські будівлі: господарська будівля (ангар) - літ. Б, господарська будівля (будівля охорони) - літ. В-2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5;
- господарська будівля (ангар) - літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4.
При цьому,суд зазначає, що технічні паспорти на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_6 від 18.09.2016 року (інвентаризаційна справа №74/1-17) та на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_7 від 18.09.2016 року (інвентаризаційна справа №74/2-17), які залучені до матеріалів справи, були виготовлені на замовлення позивача в вересні 2016 року, тобто до моменту початку проведення ремонтних робіт на вказаних об'єктах.
Як пояснив позивач у наданих до акту перевірки запереченнях та пояснив представник позивача в ході судового засідання, будівельні матеріали було використано на проведення ремонту зерноскладів: зерноскладу №1 та №2 за адресою: АДРЕСА_8
З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження правомірності формування витрат, пов'язаних із господарською діяльністю за 2016 рік, позивачем були надані до перевірки і до суду:
- Договір підряду на ремонт приміщень (складів) №18008/16 від 18.08.2016 року, згідно якого ТОВ «ДЕНІ-ПАУЕР» (Виконавець) зобов'язується виконати за завданням громадянинаОСОБА_8. (Замовник) наступну роботу: ремонт зернових складів №1, №2 за адресою: АДРЕСА_9
Згідно з умовами Додаткової угоди до Договорупідряду на ремонт приміщень (складів) №18008/16 від 18.08.2016 року, Виконавець також зобов'язується виконати за завданням замовника ремонт зернового складу № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10
Розділом 2 вищевказаного Договору підряду передбачено, що вартість робіт за договором визначається згідно кошторисного розрахунку вартості робіт, оплата виконаних робіт за договором здійснюється не пізніше десяти днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та всі розрахунки проводяться готівковим шляхом у національній валюті;
- акти списання ФОП ОСОБА_2 будівельних матеріалів: № 1 від 29.08.2016 року по складу № 1 (цемент на суму 137759,97 грн.); № 2 від 30.10.2016 року по складу № 1 (лист, уголок, цегла, цемент на суму 15940,68 грн.); № 3 від 30.10.2016 року по складу №3 (лист, профіль, клей на суму - 10981,21 грн.); № 4 від 30.11.2016 року по складу № 1 (цемент, лист на суму 82044,81 грн.); № 5 від 30.11.2016 року по складу № 2 (арматура, цемент на суму - 24563,00 грн.); № 6 від 30.11.2016 року по складу № 3 (цемент, клей на суму 98800,70 грн.); № 7 від 30.12.2016 року по складу № 2 (кутик, круг на суму 270141,54 грн.); № 8 від 30.12.2016 року по складу № 3 (цемент, листок, кутик на суму - 322594,18 грн.;
- акти здачі - приймання матеріалів, складені ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Дені - Пауер» щодо передачі будівельних матеріалів для ремонту зернових складів № 1, 2, 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 від 29.08.2016 року на суму 137759,97 грн.; № 2 від 30.10.2016 рокусуму 15940,68 грн.; № 3 від 30.10.2016 року на суму - 10981,21 грн.; № 4 від 30.11.2016 року на суму 82044,81 грн.; № 5 від 30.11.2016 року на суму - 24563,00 грн.; № 6 від 30.11.2016 року на суму 98800,70 грн.; № 7 від 30.12.2016 року на суму 270141,54 грн.; № 8 від 30.12.2016 року на суму - 322594,18 грн.;
- акти здачі - приймання виконаних робіт, складені ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Дені - Пауер» щодо виконаних робіт по ремонту зернових складів № 1, 2, 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_12 від 12.12.2016 року на суму 24000,00 грн. (Роботи: заливка підлоги - склад № 1; матеріали на 13759,97 грн.); № 2 від 24.01.2017 року на суму 26000,00 грн. (Роботи: кладка цегли, виготовлення воріт - склад № 1; матеріали на 15940,68 грн.); № 3 від 24.12.2016 року на суму 27300,00 грн. (Робота: виготовлення одвірок, поклейка плитки - склад № 3; матеріали на 10981,21 грн.); № 4 від 24.01.2017 року на суму 27000,00 грн. (Робота: виготовлення дверей, шпаклювання стін - склад - № 1; матеріали на 82044,81 грн.); № 5 від 24.01.2017 року на суму 18000,00 грн.(Робота: битонування заїзду, заливка підлоги - склад № 2; матеріали на суму - 24563,00 грн.); № 6 від 24.01.2017 року на суму 32500,00 грн. (Робота: битонування ям відходовидалення, шпаклювання стін - склад № 3: матеріалаи на суму - 98800,70 грн.); № 7 від 15.03.2017 року на суму - 41750,00 грн. (Робота: виготовлення одвірки, зварювальні роботи, виготовлення підлоги з арміровкою - склад № 2: матеріали на суму - 270104,54 грн.); № 8 від 15.03.2017 року на суму 45950,00 грн. (Робота: кладка цегли, виготовлення амопоясу, виготовлення та монтаж ферм - склад № 3: матеріали на суму - 322594,18 грн.);
- квитанції до прибуткових касових ордерів про прийняття ТОВ «Дені - Пауер» від ФОП ОСОБА_2 готівкових кошт за Договором № 1908/16 від 18.08.2016 року: № 1 від 19.01.2017 року на суму - 26000,00 грн.; № 2 від 20.01.2017 року на суму - 27000,00 грн.; № 3 від 23.01.2017 року на суму - 18000,00 грн.; № 4 від 24.01.2017 року на суму - 32500,00 грн.; № 5 від 14.03.2017 року на суму 41750,00 грн.; № 6 від 12.12.2016 року на суму - 24000,00 грн.; № 6 від 15.03.2017 року на суму - 45950,00 грн.;
- договори поставок продукції з: ПП «Нігма» № 331 від 02.08.2016 року; ТОВ «Буд- Торг - Інвест» № 120/08-16 від 02.08.2016 року; ПП «Прозір» № 7 від 02.09.2016 року; СФГ «Зелений гай»№ 1/02.7 від 20.07.2016 року; СФГ «Зелений гай»№1/02.8 від 03.10.2016 року, згідно яких, «Продавці» зобов'язувались поставити (передати у власність» «Покупцеві - ФОП ОСОБА_2.» товар за ціною, у кількості, номенклатурі та асортименті, визначених у рахунках - фактурах та специфікаціях;
- копії банківських виписок за період з липня по грудень 2016 року, якими підтверджується перерахування на адресу:СПД ОСОБА_5, ТОВ «Метал Груп», Завод «Стеко», ТОВ «СМБ Буд», ПП «Нігма», ТОВ «Парк Плюс», ТОВ «Буд - Торг - Сервіс», ПП «Прозір» коштів за придбання будівельних матеріалів.
При цьому, суд зазначає, що кошторисного розрахунку вартості робіт по ремонту приміщень (складів), позивачем до матеріалів справи не надано.
Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування з 01.01.2011 врегульовано Розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 1 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - до 31.12.2016 року), що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
В силу пункту 177.4 статті 177 ПКУ (у редакції станом на 2016 рік) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відносяться: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми сплати за торговий патент на підставі документального факту їх сплати.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою - підприємцем до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі- Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Порядок ведення та форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481.
Судом встановлено, що позивачем велась Книга обліку доходів і витрат, яка була надана до перевірки та зауважень щодо її ведення у контролюючого органу не було, що підтверджується відомостями, відображеними в акті перевірки.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 N 996-XIV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахункитощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судовим оглядом первинних документів, залучених до матеріалів справи позивачем встановлено, що за загальними правилами вони відповідають вимогам, визначеним в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розмір витрат, який визначений в податковій декларації за 2016 рік відповідає фактичним витратам, визначеним позивачем в Книзі обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці.
Як вбачається з матеріалів перевірки, вважаючи безпідставним включення до складу витрат на проведення ремонту (реконструкцію, модернізацію) по зерносховищам № 1, № 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_13 та зерносховища № 3, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 на загальну суму 927502,12 грн., відповідач посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 фактично здійснювався капітальний ремонт вказаних зерносховищ, а не ремонт приміщень, які використовуються у господарський діяльності. На думку контролюючого органу, оскільки витрати на проведення капітального ремонту збільшують первісну вартість основних засобів та підлягають амортизації, такі витрати не можуть бути віднесені до витрат, у розумінні п. 177.4 ст. 177 ПК України, у зв'язку із чим, ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги п. 177.2 ст. 177 ПК України.
Між тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 та частиною першою статті 318 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі - ЦК України) встановлено, що учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи.
Згідно зі ст. 325 ЦК України,суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Проте, Цивільним кодексом окремо не визначається такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.
Статтею 2 Господарського кодексу Українивід 16 січня 2003 року №436-IV (далі - ГК України) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання. Статтею 55 цього Кодексу визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповіднодо закону як підприємці.
Пунктом 1 статті 19 ГК Українив становлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповіднодо п.1 ст.320 ЦК України, власникмає право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Отже, незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якоїдіяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.
Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним з напрямів розпорядження майном фізичної особи.
Поняття «фізична особа» та «фізична особа - підприємець» у законодавчому розумінні маютьрізний податковий статус.
Крім того, дія Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-XIV не поширюється на таку категорію суб'єктівгосподарювання як фізичні особи - підприємці, відповідно законодавством не передбачено ведення балансового обліку основних засобів придбаного, спорудженого (збудованого, реконструйованого) нерухомого або рухомого майна з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності.
Таким чином, у позивача у відповідності до норм Податкового кодексу України, що діяли до 31.12.2016 року, був відсутній обов'язокздійснювати облікосновних засобів та нараховуватиамортизацію на основнізасоби, придбані до 01.01.2017 року.
Про відсутність обов'язкового ведення бухгалтерського обліку складу витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткуванні, вказував і сам відповідач, зазначивши про це на с. 9 акту перевірки.
Таким чином, суд зазначає, що позивач, як фізична особа - підприємець, що знаходиться на загальній системі оподаткування мав право включити до складу валових витрат вартість придбаних будівельних матеріалів, які були використані для ремонту (реконструкції) нерухомого майна (зерносклади №№ 1, 2, 3), що знаходились у його власності та фактичному користуванні за умови документального підтвердження, що дані витрати пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Факт використання зерноскладів №№1, 2, 3 для цілей господарської діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи: копіями договорів на поставку продукції (ячмінь, соняшник) з ТОВ «Рантьє», СФГ «Гривас», ТОВ «Агро - Еліт», СФГ «Закат», СФГ «Зелений гай»; товарно - транспортними накладними; видатковими накладними; актами інвентарізації залишків продукції на складах; рахунками - фактурами; виписками з банку про оплату придбаної продукції.
За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірне збільшення Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за податковим повідомленням - рішенням №0014131305 форми «Р» суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 208 687,98 грн., в т.ч за основним платежем - 166 950,08 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями у розмірі 41 737,06 грн., у зв'язку із чим, вказане рішення підлягає скасуванню.
Що стосується правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0014141305 форми «Р» від 25.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «військовий збір»в сумі 17 390,66 грн., в т.ч. за основним платежем - 13 912,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 478,13 грн., суд зазначає наступне.
03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 року № 1621-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», яким на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором.
Зокрема, з 2015 року податкова декларація про майновий стан і доходи передбачає нарахування військового збору з доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками військового збору є: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (п.п.1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу).
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидентів - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; для 6нерезидентів - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).
Оскільки, в ході розгляду справи було встановлено, що позивачем правильно було відображено в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 09.02.2017 рокувартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у розмірі - 1525088,52 грн., у зв'язку із чим, чистий оподатковуваний дохід складає - 15568,25 грн., розмір військового збору був правомірнонарахований ФОП ОСОБА_2 у відповідності до вимогп.п. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України у сумі - 233,52 грн.
За таких обставин, відсутні підстави для донарахування військового збору у сумі - 13912,53 грн., а податкове повідомлення - рішення №0014141305 форми «Р» від 25.09.2017 року підлягає скасуванню.
Щодо порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Розділу IIIЗакону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та правомірності винесення Рішення №0014171305 від 25.09.2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі штрафу 3 782, 00 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 від 25.09.2017 року зі сплати єдиного внеску в сумі 37 824,98 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010 року № 2464 - VI (далі- Закон України № 2464 - VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску за місяць, у якомуотриманодохід (прибуток).
У разіякщо таким платником не отриманодохід (прибуток) у звітномуроціабоокремомумісяцізвітного року, такийплатникмає право самостійновизначити базу нарахування, але не більшемаксимальноївеличинибазинарахуванняєдиноговнеску, встановленоїцим Законом. При цьому, сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску.
Згідно з ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облікєдиноговнеску на загальнообов'язковедержавнесоціальнестрахування", єдинийвнесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частинипершоїстатті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22відсоткавизначеної пунктами 2 та 3 частинипершоїстатті 7 цього Законубазинарахуванняєдиноговнеску.
Як вбачається з матеріалів перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про те, щоу зв'язку із завищенням позивачем сумиваловихвитрат на загальну суму 927502,12 грн.,занижено єдиний внесок з сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотка (з урахуванням максимальної величини бази нарахування) на загальну суму - 37824,98 грн.
Між тим, з такими висновками суд не погоджується, оскільки, в ході розгляду справи була встановлена відсутність завищення витрат ФОП ОСОБА_2 у зв'язку із включенням до їх складу вартості будівельних матеріалів, використаних для ремонту (реконструкції) нежитлових приміщень (зерноскладів) у розмірі 927502,12 грн..
За таких обставин,суд доходить до висновку про необґрунтованість вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 від 25.09.2017 року зі сплати єдиного внеску в сумі 37 824,98 грн.та безпідставність донарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 3782,50 грн. за своєчасно не нарахований єдиний внесок на підставі рішення №0014171305 від 25.09.2017 року.
Що стосується правомірності винесення відповідачемподаткового повідомлення-рішення №0014151305 форми «ПС» від 25.09.2017 року про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 510,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 до перевірки були надані первинні документи, які засвідчують факт нарахування/виплати доходів (грошових коштів) фізичним особами підприємцям, а саме:
- ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3) у грудні 2016 року в сумі 74560,50 грн. (без ПДВ) за ячмінь (платіжнедоручення №77 від 15.12.2016);
- ФОП ОСОБА_5А (РНОКПП НОМЕР_4) у вересні 2016 року в сумі 2364,36 грн. (в т.ч. ПДВ) за арматуру, лист рифлений (платіжнедоручення №42 від 23.09.2016); у жовтні 2016 року в сумі 3491,40 грн. (в т.ч. ПДВ) за круг відрізний ф230, кутик 40x3 (платіжнедоручення №45 від 07.10.2016); у жовтні 2016 року в сумі 5548,75 грн. (в т.ч. ПДВ) за лист 1,5x1x2 (платіжнедоручення №46 від 10.10.2016).
На думку контролюючого органу, відомості щодо нарахованих (виплачених) доходів по вищевказаним підприємцям з ознакоюдоходу «157» у податковому розрахунку (ф. №1-ДФ) за III-ІУ квартали 2016 позивачем не відображались, чим порушено абз. «б» п. 176.2. ст.176 Податкового кодексу України та п.3.2, п. 3.3. розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, що тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що згідно з п. 51.1 ст. 51 ПКУкраїни,платникиподатків, в тому числіподатковіагенти, зобов'язаніподаватиконтролюючим органам у строки, встановленіцим Кодексом для податкового кварталу, податковийрозрахуноксум доходу, нарахованого (сплаченого) на користьплатниківподатків.
Відповідно до абз. «б» п. 176.2. ст.176 ПКУ особи, яківідповідно до цього Кодексу мають статус податковихагентів, зобов'язаніподавати у строки, встановленіцим Кодексом для податкового кварталу, податковийрозрахуноксуми доходу, нарахованого (сплаченого) на користьплатниківподатку, а такожсумиутриманого з них податкудо органудержавноїподатковоїслудби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податковим агентом протягом звітного періоду.
Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (далі- Порядок № 4).
За змістом положень п. 1.2 та п. 1.3 Порядку № 4, цей документ розмежовує поняття «фізична особа» та «фізична особа 0 підприємець» і використовує статус останнього лише в ролі податкового агента. У Порядку № 4 термін «фізична особа» не є узагальнюючим щодо самозайнятих осіб та інших фізичних осіб.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності з якими позивач мав господарські відносини, тому, за змістом вищенаведених норм Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 не є податковим агентом щодо вказаних фізичних осіб та звільнений від обов'язку подання щодо них розрахунків Форми № 1ДФ, у зв'язку із чим штрафні санкції за неподання таких розрахунків до нього, застосовуватись не можуть.
Вказані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах ві 25.11.2013 року у справі № 2а/1770/3673/2012 та від 15.10.2015 року у справі № 806/5598/14.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ((РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_15) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014131305 форми «Р» від 25.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 208 687,98 грн., яке включає податок на доходи фізичних осіб в сумі 166 950,08 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41 737,06 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014141305 форми «Р» від 25.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 17 390,66 грн., яке включає військовий збір в сумі 13 912,53 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 478,13 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014151305 форми «ПС» від 25.09.2017 року про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 510,00 грн.
Визнатипротиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014161305 від 25.09.2017 року зі сплати єдиного внеску в сумі 37 824,98 грн.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014171305 від 25.09.2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі штрафу 3 782, 00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17) на користьфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ((РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_15) судові витрати у розмірі 2690,00 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева