Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
м. Новоград-Волинський, вул. Івана Франка, 31, 11700, (04141) 2-14-01
Справа № 2-а-872/10
провадження у справі -
іменем України
29 листопада 2010 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої судді………….Савицької Л. Й.
при секретарі……………....ОСОБА_1А
з участю: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_4 старшого інспектора ДПС ВДАІ капітана міліції
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом та просить скасувати постанову серії АМ №117997 від 26.08.2010 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він 26.08.2010 року на автомобіля «Форд», д.н. НОМЕР_1 рухався по вул. Жуйко в м. Житомир. Близько 22 год. безпідставно був зупинений відповідачем. Нічого не пояснюючи відповідач попросив подати йому посвідчення водія та документи на автомобіль. Відповідач пояснив йому, що це перевірка документів і пішов до свого автомобіля як він пояснив, перевірити чи його автомобіль не значиться в угоні. Через деякий час відповідач провернувся та віддав документи і він поїхав. Таким чином, він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та щодо нього було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.. З даною постановою він не згоден, вважає її необґрунтованою та незаконною.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судом належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомляв, заперечення проти позову не подав, заяви від нього про розгляд справи за його відсутності не надійшло.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 26.08.2010 року відповідачем відносно позивача було складено протокол Серії АР1 №083150 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якого вбачається, що позивач 26.08.2010 року, о 20 год. 54 хв., керував автомобілем «Форд» , д.н. НОМЕР_2 по вул.. Жуйко,14 в м. Житомир, при нявності дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» рухався із швидкістю 76 км/год, чим перевищив швидкість на 26 км/год, чим порушив п.12.9 (б) ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом «Візир» №0812579 (а.с. ).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення Серії АМ №117997 від 26.08.2010 року позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., порушення зафіксоване приладом «Візир» (а.с.8).
У відповідності до п.12.9 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року і введених в дію 01.01.2002 року слідує, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 (обмеження швидкості до 50 км/год).
В ч. 1 ст. 122 КУпАП зазначено, що порушення вимог дорожніх знаків тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час розгляду справи щодо оскарження позивачем вищезазначеної постанови, судом було перевірено, чи прийнята вона: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Статтею 256 КУпАП визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, в ньому, крім іншого, зазначаються суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови останньої від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Судом встановлено, що відповідачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не обґрунтовано суть правопорушення, крім того, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем були неповністю з'ясовані всі його обставини, зокрема, чи винний позивач у його вчиненні і чи є пом'якшуючі чи обтяжуючі відповідальність обставини, які повинні були враховуватись при накладенні адміністративного стягнення.
Згідно п. 4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 77 від 26 лютого 2009 року, до протоколу про адміністративне правопорушення необхідно долучати письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності, чого не було зроблено відповідачем.
Відтак, суд ставить під сумнів правдивість обставин, викладених в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, оскільки особою, яка складала вищезазначені документи, не були дотримані вимоги чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Так як відповідачем не було надано суду заперечень проти позову, не наведено переконливих доказів про відповідність протоколу та постанови про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача обставинам справи, а також не надано жодного доказу технічних характеристик приладу радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візир», не представлено свідоцтва про повірку даного робочого засобу вимірювальної техніки, який повинен бути виданий Державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, а також не представлено комплекту документів про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в України, тобто відповідачем не надано жодних доказів того, що технічний засіб «Візир» пройшов державну повірку, був визнаний придатним і допущений до застосування, як робочий засіб вимірювальної техніки на момент фіксування порушень правил дорожнього руху позивачем ОСОБА_3.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для скасування вказаної постанови, так як пояснення позивача ніким не спростовані, і тому суд вважає їх за правдиві.
Відтак, докази, що підтверджують наявність події і складу правопорушення відсутні, а тому суд приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 є необґрунтованою та задовольняє позов.
Керуючись ст.ст. 11, 104, 160, 161, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251,287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову Серії АМ №117997 від 26 серпня 2010 року, винесену інспектором інспектором ДПС ВДАІ капітаном міліції ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн..
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуюча: Л.Й. Савицька