Справа № 823/307/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
01 серпня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Петрика І.Й.
суддів Собківа Я.М., Губської О.А.
при секретареві судового засідання: Кузьміній Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року
у справі № 823/307/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
до відповідача приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3
про скасування рішення,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі по тексту - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни в якому просив:
- визнати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про внесення змін в Державному реєстрі іпотек від 16.11.2017 приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни, як державного реєстратора протиправним;
- зобов'язати приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу Левицьку Елеонору Антонівну, як державного реєстратора, зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна право іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позову зазначає, що в результаті укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору про відступлення права вимоги від 30.05.2018 р. до позивача перейшли всі права за кредитним договором № ML-F00/153/2007 від 04.07.2007 р., укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 та за договором іпотеки № PL-F00/153/2007 від 19.09.2008 р., укладеним ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 в забезпечення виконання цього кредитного договору. Стверджує, що на момент звернення до відповідача із заявою про внесення змін до Державного реєстру іпотек в частині відомостей про іпотекодержателя надав всі документи, що підтверджують право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на заставлене ОСОБА_5 під іпотеку майно та зазначає, що мав всі законні підстави для проведення такої реєстрації, що підтверджується, окрім зазначеного договору про відступлення права вимоги, також рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 20.03.2018 р., яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. Тому вважає, що відповідач, спершу зареєструвавши іпотекодержателем вказаного майна ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (запис в Державному реєстрі іпотек від 21.04.2017 р.), а надалі без будь-яких визначених на те законом підстав скасувавши цей запис шляхом реєстрації іпотекодержателем зазначеного майна первісного кредитора, - ПАТ «ОТП Банк» (запис від 16.11.2017 р.), і таким чином повернувши відомості у Державному реєстрі іпотек у першочерговий стан, порушила порядок скасування рішень державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки державний реєстратор наділений повноваженнями щодо встановлення відповідності заявлених до реєстрації прав вимогам законодавства, то відповідач, довідавшись, що заявник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на момент реєстрації втратив статус фінансової установи, а тому не є належним іпотекодержателем у розумінні норм цивільного законодавства (не є банком або фінансовою установою), та вчиняючи спірний запис на підставі заяви ОСОБА_5, а також на підставі ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11. 2017 р., якою спірні дії відповідача затверджено як умову примирення сторін - ОСОБА_5 та Левицької Е.А., діяв правомірно. В мотивацію рішення додатково зазначає, що в силу рішення Апеляційного суду Черкаської області від 20.03.2017 р., яким відмовлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, заставлений ОСОБА_5, у діях відповідача не вбачається порушень інтересів ТОВ «ОТП Факторинг України».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що інформаційний лист Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.01.2016 №3/28/1172, яким визнано виключне право банків та фінансових установ бути кредитодавцями наразі є відкликаним, не зауважив, що «кредитодавець» є відмінним від «кредитора» поняттям і чинним законодавством не передбачено застережень щодо спеціальної правоздатності «кредиторів», не взяв до відома висновку рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26.11.2015 р., згідно з яким договір іпотеки, що стосується даного спору продовжує діяти, а іпотекодержателем предмета цієї іпотеки є ТОВ «ОТП Факторинг Україна». А також не врахував тієї обставини, що в нормативно визначеному переліку підстав для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є вичерпним, відсутня така підстава для внесення змін, як неповідомлення заявником про виключення його з переліку фінансових установ, а тому рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа, - ОСОБА_3, зазначає, що з доводами апеляційної скарги не згідний, оскільки йому незрозуміло, яким чином позивач бажає визнати протиправним рішення відповідача, правомірність якого визнана судовим рішенням, що набрало законної сили, у зв'язку з чим просить суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А., зазначає, що оскільки ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року, що набрала законної сили та має преюдиційне значення щодо даного спору, спірні дії відповідача було затверджено як умову її примирення з ОСОБА_5, то такі дії вже фактично визнано в судовому порядку законними та не потребують додаткової оцінки, а тому вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та підлягає залишенню без змін.
Розглянувши справу в межах перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.
04.07.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-F00/153/2007.
19.09.2008 р. в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між ПАТ «ОТП Банк» та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №PCL-F00/153/2007, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
30.05.2013 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, за умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_4.
30.05.2013 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_5, що був нотаріально посвідчений, проте без реєстрації у встановленому законодавством порядку відомостей про таке відступлення.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.08.2015 р. № 2023 було вирішено виключити інформацію про ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з Державного реєстру фінансових установ та анулювати його свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.42).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № ML-F00/153/2007 від 04.07.2007 р. Апеляційним судом Черкаської області було винесено рішення від 20.03.2017 р. у справі № 22ц/793/461/17, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та відмовлено у задоволенні позову в частині звернення стягнення на заставлене ОСОБА_5 під іпотеку майно на тій підставі, що позивачем не надано доводів щодо початкової ціни предмета іпотеки.
В подальшому позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. (відповідач) з заявою про внесення змін до Державного реєстру іпотек в частині зміни відомостей про іпотекодержателя заставленого ОСОБА_5 майна. В позовній заяві позивач пояснює, що таке звернення було зумовлене тим, що відсутність запису про реєстрацію ТОВ «ОТП Факторинг Україна» новим іпотекодержателем майна, що є предметом іпотечного договору №PCL-F00/153/2007 від 19.09.2008 р., унеможливлювало звернення стягнення на це майно.
21.04.2017 р. державний реєстратор в особі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. (відповідач) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36789421 від 21.04.2017 р. внесла зміни в Державний реєстр іпотек в частині відомостей про іпотекодержателя переданого ОСОБА_5 в іпотеку майна.
За наслідками звернення ОСОБА_5 з позовом до приватного нотаріуса Левицької Е.А. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 34880798 від 21.04.2017 р., на підставі якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було зареєстровано іпотекодержателем заставленого ОСОБА_5 майна, Черкаським окружним адміністративним судом було постановлено ухвалу від 16.11.2017 р., якою затверджено умови примирення сторін та закрито провадження у справі за наступних умов примирення: до запису про іпотеку № 20083089 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. внесені зміни, згідно яких вказаний запис приведений у відповідність із записом про іпотеку за реєстраційним № 5247961, зареєстрованим 20.10.2011 р. у Державному реєстрі іпотек.
16.11.2017 р. відповідач внесла погоджені зміни до запису про іпотеку №20083089 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно і таким чином фактично відновила запис, відповідно до якого іпотекодержателем заставленого ОСОБА_5 майна є ПАТ «ОТП Банк».
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства (відповідно до ст. 16 Закону України «Про Заставу» реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави), а ставляться на розгляд виключно владні управлінські рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності в нього як в кредитора достатньої правоздатності для набуття/реєстрації прав за договором факторингу, оскільки ці доводи наведені в обґрунтування правомірності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34880798 від 21.04.2017, яке не ставиться позивачем в межах позову під сумнів на предмет відповідності законодавству. Також колегія суддів зауважує, що даний спір зумовлений непогодженням з порядком внесення реєстраційних записів відповідачем і в межах цих спірних правовідносин відсутній спір про право позивача бути стороною договору факторингу чи про визнання договору факторингу недійсним на підставі відсутності у фактора спеціальної правоздатності.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту - Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV («Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації») визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема іпотека.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно пп. 5 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 ведення Державного реєстру права передбачає, зокрема, внесення змін до записів Державного реєстру прав.
Таким чином, відповідач наділена повноваженнями на внесення змін до Державного реєстру прав. При цьому, колегія суддів зазначає, що спірний запис вчинявся відповідачем саме в порядку внесення змін до Державного реєстру, тому посилання позивача на порушення відповідачем порядку скасування рішень/записів у Державному реєстрі прав є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Статтею 18 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV визначено порядок проведення державної реєстрації прав. Так, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 3 п. 38 Порядку № 1141 внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV .(ст. 37 - «Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав»).
У зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що звернення особи, записи про яку містяться у Державному реєстрі прав із заявою про внесення змін до цього Реєстру є самостійною підставою для проведення таких змін, та не потребує додаткової підстави у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію.
Щодо посилання апелянта те, що неповідомлення заявником про виключення його з переліку фінансових установ не є підставою для внесення змін до Державного реєстру прав, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що іпотекодавцем - ОСОБА_5, було донесено до відома відповідача інформацію щодо втрати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» статусу фінансової установи на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.08.2015 р. № 2023, та щодо відсутності у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» належної у розумінні ст. 1079 ЦК України («Сторони у договорі факторингу») правоздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV)
З огляду на вищенаведене колегія суддів зазначає, що відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки поданих документів, а у випадку виявлення помилок - щодо внесення змін до Державного реєстру прав.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. у справі №823/1551/17 затверджено умови примирення сторін - ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А. у зв'язку з приведенням запису про іпотеку №20083089 (спеціальний розділ) у Державний реєстр прав на нерухоме майно у відповідність із записом про іпотеку за реєстраційним №5247961. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначена ухвала не скасована в апеляційному порядку та набрала законної сили.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України , колегія суддів дійшла висновку що суд першої інстанції ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.
Суддя - доповідач Петрик І.Й.
Судді Собків Я.М.
Губська О.А.