Справа № 211/3424/18
Провадження № 2/211/1712/18
іменем України
06 серпня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовомта просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним їй житловим приміщенням, а саме квартирою, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідач не мешкає за вказаною адресою вже понад один рік, особистих його речей в квартирі не має, за комунальні послуги не сплачує.
Ухвалою суду від 25 липня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала з підстав, викладених в заяві.
Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 128 ЦПК України, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 про визнання позову та розгляд справи за його відсутності за сімейними обставинами, посвідчена 23 липня 2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 24.11.2003 р. є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6,7 - копії витягу, свідоцтва).
У вказаній квартирі згідно довідки за вих. № 50 від 23.07.2018 р. Житлово-будівельного кооперативу «Схід-40», зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 8 - довідка), який, за даними акту про не проживання від 23 липня 2018 р., складеного мешканцями квартир АДРЕСА_4 та посвідченого головою Житлово-будівельного кооперативу «Схід-40», з лютого 2008 року не проживає в АДРЕСА_5
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Згідно пункту другого частини 34 Постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Відповідач є сином позивача, тобто членом сім'ї власника житла.
Згідно пункту 39 Постанови, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Аналогічне викладено в ч. 2 ст. 405 ЦК України, відповідно до якої член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи наявність заяви відповідача про визнання позову, що згідно положень статті 206 ЦПК України не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та те, що відповідач, як член сім'ї власника житла, не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад строки, визначені ст. 405 ЦК України, а саме з лютого 2008 року згідно даних акту, суд вважає можливим визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, вони покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317,319,391,405 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-
вирішив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 серпня 2018 року
Суддя Д.М.Ніколенко