31 травня 2018 року м. Рівне №817/1581/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Лесюк В.І., ОСОБА_2,
відповідача: представник Форет М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Радема"
доГоловне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Радема» (далі по тексту - ТОВ «Радема») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Рівненській області), в якому, з врахуванням ухвал від 21.11.2017 року, від 07.12.2017 року, від 08.12.2017 року про об'єднання в одне провадження справ №817/1738/17, 817/1583/17, №817/1581/17 та заяви про зміну предмету позову від 21.11.2017 року, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.02.2016 року №0000332201, №0000332201, від 16.08.2017 року №0005671401, №0021861202, №0021881202 та №0021871202.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що взаємовідносини позивача з його контрагентами - ПП «Оліяр», ТОВ «Укролія», ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат», ТОВ «Теплотехномаркет» та ТОВ «Інтербіоенергія» є фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Тому висновки відповідача про відсутність документів для формування витрат та нереальність господарських операцій є лише припущеннями, які не можуть бути підставою для прийняття оспорюваних рішень. За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач подав заперечення та відзив на позовну заяву, в яких заперечив проти позовних вимог та вказав, що господарські операції позивача з ПП «Оліяр», ТОВ «Укролія» та ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» не підтверджені перевізними документами, а господарські операції з ТОВ «Теплотехномаркет», ТОВ «Інтербіоенергія» є нереальними, оскільки в контрагентів були відсутні активи для можливості такого постачання товарів та послуг, відповідно, між сторонами оформлено первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти надання послуг) з метою введення в товарообіг (легалізування) продукції, товарів та робіт невідомого походження та виробника шляхом маніпулювання податковою звітністю з ПДВ на етапах постачання (заміна товарних позицій на етапах постачання). У зв'язку із такими обставинами, просив в позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ТОВ «Радема» зареєстровано як юридична особа 04.04.2001 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 237-244 т. 9) та взято на податковий облік 09.04.2001 року згідно довідки від 24.04.2009 року №29-16/4909 (а.с. 231 т. 9).
В період з 18.01.2016 року по 03.02.2016 року працівниками ГУ ДФС у Рівненській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Радема» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.
За результатами такої перевірки було складено акт №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року (а.с. 70-152 т. 2, а.с. 1-42 т. 8), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14.1, ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 476 269 грн., за 2014 рік на суму 1 529 098 грн., та занижено податок на прибуток в сумі 60 022 грн. за 2014 рік.
На підставі акту перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року ГУ ДФС у Рівненській області прийнято:
1. податкове повідомлення-рішення №0000342201 від 22.02.2016 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 005 367 грн., зокрема, по уточнюючій декларації №1600019804 за 2013 рік сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток с становить 476 269 грн., по уточнюючій декларації №1600019806 за 2014 рік сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток становить 1 529 098 грн. (а.с. 12 т. 9);
2. податкове повідомлення-рішення №0000332201 від 22.02.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75 028 грн., з яких 60 022 грн. - за податковими зобов'язаннями та 15 006 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11 т. 9).
Також в період з 14.07.2017 року по 27.07.2017 року працівниками ГУ ДФС у Рівненській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Радема» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року.
За результатами такої перевірки було складено акт №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року (а.с. 153-230 т. 2), згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення:
- п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями): п. п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 065 257 грн., у тому числі: за 2015 рік в сумі 902 958 грн., за І квартал 2016 року в сумі 75 453 грн., за III квартал 2016 року в сумі 34 878 грн., за ІV квартал 2016 року в сумі 34 569 грн., за І квартал 2017 року в сумі 17 399 грн.
- пп. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «Радема» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2015 року на 82 577 грн.
- п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями): заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на 118 086 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за березень 2017 року на 334 818 грн.
Не погодившись із такими висновками, позивач 10.08.2017 року надіслав заперечення до акту перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року (а.с. 233-237 т. 2).
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято:
1. податкове повідомлення-рішення №0005671401 від 16.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 146 407 грн., з яких 1 065 257 грн. - за основним платежем та 81 150 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 20 т. 6);
2. податкове повідомлення-рішення №0021861202 від 16.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 147 604,50 грн., з яких 118 086 грн. - за податковими зобов'язаннями та 29 521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 23 т. 6);
3. податкове повідомлення-рішення №0021881202 від 16.08.2017 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82 577 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 20 644 грн. 25 коп. (а.с. 25 т. 6);
4. податкове повідомлення-рішення №0021871202 від 16.08.2017 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість за завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 334 818 грн. (а.с. 22 т. 6).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.02.2016 року №0000332201 та №0000342201 на підставі акту №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року, то суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року (розділ 3.1.2), перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року встановлено їх завищення всього на суму 1 821 784 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 476 269 грн., за 2014 рік на суму 1 345 515 грн.
Підставами для такого висновку в акті зазначено те, що ТОВ «Радема» здійснювало взаєморозрахунки з ПП «Оліяр», ТОВ «Укролія» та ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат», які, згідно наданих до перевірки копій накладних, постачали олію рафіновану, які також не підтверджено перевізними документами. До перевірки не надано оригіналів накладних, сертифікатів походження вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, не надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів. Таким чином, вважає відповідач, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) ТОВ «Радема» сформовано витрати по операціях, що не підтверджені первинними документами, на суму 1 821 784 грн.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на наступне.
Склад податкового правопорушення, передбаченого п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) полягає у неправомірному віднесенні до складу витрат, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, сум не підтверджених відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Суд вказує, що витрати для цілей формування податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Укролія» до матеріалів справи позивачем надано Договір поставки №914 від 24.01.2014 року (із специфікаціями) (а.с. 34-38 т. 7), видаткові накладні №3632 від 07.07.2014 року, №3190 від 18.06.2014 року, №451 від 31.01.2014 року, №450 від 31.01.2014 року, сертифікати якості №405 від 07.07.2014 року, №344 від 18.06.2014 року, №5926 від 31.01.2014 року, №5925 від 31.01.2014 року, товарно-транспортні накладні №3081 від 07.07.2014 року, №Р3190 від 18.06.2014 року, №Р451 від 31.01.2014 року, №Р450 від 31.01.2014 року, податкові накладні №126 від 07.07.2014 року, №226 від 18.06.2014 року, №365 від 31.01.2014 року, №364 від 31.01.2014 року, реєстри отриманих податкових накладних, на підтвердження оплати товару надано банківські виписки за 18.06.2014 року, 07.07.2014 року, 08.07.2014 року, 05.02.2014 року, 06.02.2014 року, 19.02.2014 року, 21.02.2014 року (а.с. 78-109 т. 7).
На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Оліяр» до матеріалів справи позивачем надано Договір поставки №СБ 0001 від 28.07.2011 року, видаткові накладні №8956 від 19.12.2013 року, №2394 від 04.04.2014 року, №6775 від 13.10.2013 року, товарно-транспортні накладні від 18.12.2013 року, від 04.04.2014 року №871, від 13.10.2013 року, подорожній лист від 13.10.2013 року, посвідчення якості №18/12/13-Р-1 від 18.12.2013 року, №04/04/14-Р-1 від 04.04.2014 року, №13/10/13-Р-1 від 13.10.2013 року, податкові накладні №217 від 19.12.2013 року, №26 від 04.04.2014 року, №134 від 14.10.203 року, №125 від 13.10.2013 року, реєстри отриманих податкових накладних, на підтвердження оплати надано банківські виписки за 10.10.2013 року, 14.10.2013 року, 27.12.2013 року, 04.04.2014 року, 03.03.2014 року, 07.04.2014 року, 09.04.2014 року, 10.04.2014 року, (а.с. 39-77 т. 7). Крім того, підтвердженням факту отримання від ПП «Оліяр» товару та його оплату є акт №416/17-6-15-01/31430797 від 10.06.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Радема» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого до відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за березень, квітень 2014 року» (а.с.112-123 т. 9) та довідка №97/17-16-15-01/31430797 від 04.02.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Радема» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року» (а.с. 134-142 т. 9).
На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» до матеріалів справи позивачем надано Договір поставки №57Рд07160 від 03.03.2014 року (а.с. 35-36 т.9), видаткову накладну №Мр00000002 від 03.03.2014 року, товарно-транспортну накладну №НМр00000002 від 03.03.2014 року, посвідчення про якість №206 від 03.03.2014 року, податкову накладну №2 від 03.03.2014 року, реєстр отриманих податкових накладних, на підтвердження оплати за поставлений товар позивачем надано банківську виписку за 04.03.2014 року (а.с. 110-122 т. 7).
Вищенаведені господарські операції відображені також в в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201 (а.с. 43-204 т. 8) та 631 (а.с. 168-209 т. 7).
На підтвердження подальшої реалізації придбаної олії позивачем надано до матеріалів справи митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та залізничні накладні (а.с. 123-167 т. 7).
Разом з тим, суд зазначає, що частина вищеперерахованих документів не знайшли свого відображення в акті перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок).
Згідно п. 3 даного Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 5 Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення вищезазначених норм, відповідачем в акті перевірки не зазначено всіх первинних документів (крім видаткових накладних), відповідно, і не надано їм належної оцінки.
Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження відсутності права позивача на витрати, то такий висновок є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.
Наявність або відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про відсутність права на формування витрат у цілому, так само як і наявність або відсутність сертифікатів якості на товар.
Зважаючи на документи, що підтверджують факт отримання позивачем товару, зокрема: видаткові накладні, які описані в акті перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року, а також докази оплати за товар, позивачем правомірно сформовано витрати по взаємовідносинах з ПП «Оліяр», ТОВ «Укролія» та ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат».
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 005 367 грн., зокрема, по уточнюючій декларації №1600019804 за 2013 рік (сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток с становить 476 269 грн.) та по уточнюючій декларації №1600019806 за 2014 рік (сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток становить 1 529 098 грн.), а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75 028 грн., з яких 60 022 грн. - за податковими зобов'язаннями та 15 006 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, згідно акту перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року, при перевірці повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року встановлено його заниження за 2014 рік на суму 40 771 грн.
Згідно акту перевірки №26/17-00-22-01/31430797 від 10.02.2016 року (с. 4 акту), в ході перевірки встановлено, що станом на 31.12.2014 року по бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Альянс Електро», ТОВ «Енергоспектр ВТМПП», КВА «Електрик», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Укрзахідбетон», термін позовної давності по якій минув в 2014 році на загальну суму 40 771 грн.
Згідно пп. 14.1.257 п.14.1, ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на 01.01.2014 року), інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, в порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, ТОВ «Радема» не включено до інших доходів кредиторську заборгованість, термін позовної давності по якій минув в 2014 році на загальну суму 40 771 грн.
Дані обставини не заперечується та не спростовані позивачем, тому податкове повідомлення-рішення №0000332201 від 22.02.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7 339 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1 грн. є обґрунтованим.
Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.08.2017 року №0005671401, №0021861202, №0021881202 та №0021871202 на підставі акту №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року, то суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року, перевіркою повноти визначення задекларованих платником податків показників у рядку 01 Декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року встановлено їх заниження всього у сумі 4 388 994 грн., у тому числі: за 2015 рік в сумі 3 487 333 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 419 185 грн., за ІІІ квартал 2016 року в сумі 193 765 грн., за ІV квартал 2016 року в сумі 192 051 грн., за І квартал 2017 року в сумі 96 660 грн.
Підставою для таких висновків, на думку відповідача, є те, що операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Інтербіоенергія» та ТОВ «Теплотехномаркет» в дійсності не відбулися, а наявність факту реалізації товарно-матеріальних цінностей та послуг є свідченням набуття останніх у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Таким чином, надходження активів (олії соняшникової нерафінованої) загальною вартістю 988 825 грн. (без ПДВ) призвело до зростання власного капіталу у ТОВ «Радема», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 988 825 грн. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи», а проведена оплата на користь ТОВ «Теплотехномаркет» в сумі 2 003 357,69 грн. є дебіторською заборгованістю в розумінні п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання».
Зазначені висновки контролюючого органу суд вважає необгрунтованими, оскільки для перевірки та до матеріалів справи позивачем було надано первинні документи, які підтверджують факт отримання товару від ТОВ «Інтербіоенергія», а саме: договір поставки №12 від 23.04.2015 року із специфікацією №1 від 23.04.2015 року (а.с. 32-34 т. 1), видаткова накладна №2112 від 29.04.2015 року (а.с. 41 т. 1), дві товарно-транспортні накладні №4 від 29.04.2015 року (а. с. 43-44 т. 1), посвідчення про якість №2112 (а.с. 42 т. 1), подорожні листи вантажного автомобіля від 29.04.2015 року (а.с. 45-46), витяг з журналу реєстрації виданих довіреностей, з якого слідує те, що ОСОБА_10 було видано довіреність №54 від 23.04.2015 року на отримання від ТОВ «Інтербіоенергія» олії (а. с. 59 т. 1), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №87 від 29.04.2015 року (а.с. 35 т. 1), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №88 від 29.04.2015 року (а.с. 38 т. 1) наказ №062/1-К від 29.04.2015 року про відрядження працівника ТОВ «Радема» (а.с. 36 т. 1), наказ №061/1-К від 29.04.2015 року про відрядження працівника ТОВ «Радема» (а.с. 39 т. 1), журнал реєстрації наказів про відрядження (а.с. 68-91 т. 1), банківські виписки за 23.04.2015 року, 24.04.2015 року, 05.05.2015 року (а.с. 92-97 т. 1).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим даного пункту
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV), під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом ч. 2 ст. 9 Закон № 996-XIV встановлено обов'язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Таким чином, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції.
При дослідженні в сукупності всіх первинних документів та, зокрема, видаткової накладної, судом встановлено, що за змістом останніх вбачається можливим встановити зміст господарської операції.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки на відсутність в товарно-транспортних накладних №4 від 29.04.2016 року заповнення певних граф, то суд зазначає, що певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товарно-транспортних накладних не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі 821/589/17.
Щодо посилання відповідача на бази даних ДФС в частині того, що у ТОВ «Інтербіоенергія» відсутні власні виробничі потужності та відсутність придбання послуг по переробці олії і не отримання в оренду обладнання для виробництва олії, то суд зазначає, що відсутність у продавця товару можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено. Також податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Щодо господарських операцій з ТОВ «Теплотехномаркет», то в акті перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року зазначено, що, згідно договору підряду №0107-01 від 01.07.2015 року на виконання будівельних робіт (а.с. 47 т. 1), який укладено між ТОВ «Радема» (Замовник) та ТОВ «Теплотехномаркет» (Підрядник), задекларована господарська операція на загальну суму 2 003 357 грн. (в т.ч. ПДВ) по ремонту цеху рафінування і дезодорування рослинної олії яка не відбулася, оскільки, у підрядника не було необхідних ресурсів для виконання вказаних робіт, а складені первинні бухгалтерські документи не мають усіх обов'язкових реквізитів.
Також в акті перевірки відповідач зробив висновок, що аналізом умов даного договору встановлено, що договір оформлений формально, оскільки у ньому не зазначено місцезнаходження Замовника, де виконавець ТОВ «Теплотехномаркет» мав намір виконати поточний ремонт цеху рафінування і дезодорування рослинної олії та виготовлення продуктів харчування з неї, та те, що ТОВ «Теплотехномаркет» задіяне в схемах ухилення від сплати податків.
Таким чином, відповідач вважає, що вартість вказаного ремонту на загальну суму без ПДВ 1 669 464,60 грн. слід віднести до доходу.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки пункті 1.1 розділу 1 Договору підряду №0107-01 від 01.07.2015 року чітко вказано, що за даним договором Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати поточний ремонт цеху рафінування і дезодорування рослинної олії та виготовлення продуктів харчування з неї, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість В пункті 1.2 даного договору сказано, що Підрядник виконує роботи, передбачені п. 1.1 цього договору, з використанням власних матеріалів та засобів, факт прийняття виконаних робіт посвідчується підписанням Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 1.3 Договору).
За виконані роботи Замовник виплачує Підряднику винагороду в розмірі, що передбачена Договором. Згідно п. 3.2 даного договору, орієнтовна вартість ремонтних робіт становить 2 003000 грн. (два мільйони три тисячі гривень), в тому числі ПДВ. Місцезнаходження Замовника вказано в розділі 6 «Відомості сторін» договору: м. Рівне, пров. Робітничий, 1.
На виконання даного договору підрядником ТОВ «Теплотехномаркет» було виконано будівельні роботи з поточного ремонту цеху рафінування і дезодорування рослинної олії та виготовлення продуктів харчування з неї у повному обсязі, про що 31.08.2015 року складені акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень місяць 2015 року (а.с. 49-57 т. 1), які описані в акті перевірки та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року (а.с. 58 т. 1).
Оплата за виконану роботу підтверджується банківськими виписками за 02.09.2015 року, 03.09.2015 року, 04.09.2015 року (а.с. 98-102 т. 1).
Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові.
Предметом договору підряду є робота, що виконується підрядником, а точніше - її результат. Поняття «робота» сформульоване в ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», за якою до робіт належать проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і спору виробничого і невиробничого призначення, роботи із нормування у будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.
Сторонами договору є замовник і підрядник. Крім того, згідно зі ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
Посилання відповідача на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням є безпідставним, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема працівників, транспортних засобів та інших машин та механізмів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб'єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Щодо посилання відповідача на порушення кримінального провадження №32016180000000088 щодо посадових осіб ТОВ «Теплотехномаркет», то суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення.
Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Теплотехномаркет» ліцензії на здійснення будівельних робіт, то суд зазначає, що згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає будівництво об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об'єктів із середніми (СС2) і значними (ССЗ) наслідками з урахуванням особливостей, визначених Законом №687 «Про архітектурну діяльність». Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об'єктів із середніми та значними наслідками, затверджено Постановою №256 від 30 березня 2016 року «Деякі питання ліцензування будівництва об'єктів IV І V категорій складності». У цьому переліку три розділи: 1.00.00 - будівельні та монтажні роботи загального призначення; 2.00.00 - будівництво об'єктів інженерної інфраструктури; 3.00.00 - будівництво об'єктів транспортної інфраструктури. Кожний розділ містить відповідні види діяльності, що підлягають ліцензуванню, із кодовими позначеннями. Згідно переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорій складності, які підлягають ліцензуванню, роботи, які виконувало ТОВ «Теплотехномаркет» не підлягали ліцензуванню.
Щодо висновків акту перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року про завищення позивачем розміру податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Інтербіоенергія» та ТОВ «Теплотехномаркет», то суд враховує наступне.
За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено, що надані до перевірки та матеріалів справи податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у ЄРПН.
Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість правомірно відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в межах господарської діяльності позивача.
Додатково суд зазначає, що факт подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «Інтербіоенергія», відповідачем не заперечується та підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару.
Враховуючи долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій, суд відхиляє висновки акту перевірки №625/17-00-14-01/31430779 від 03.08.2017 року щодо завищення ТОВ «Радема» податкового кредиту у серпні 2015 року по податковій накладній №1 від 29.04.2015 року (а.с. 32 т. 2), оформленій та належним чином зареєстрованій в ЄРПН продавцем товару ТОВ «Інтербіоенергія» та по податкових накладних №76 від 30.09.2015 року (а.с. 65 т. 1), №59 від 31.08.2015 року (а.с. 63 т. 1) та №54 від 28.08.2015 року (а.с. 61 т. 1), оформлених та належним чином зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Теплотехномаркет».
Щодо твердження відповідача про заниження доходів в сумі 1 730 704 грн. по господарських операцій з ПП «Оліяр», то до перевірки та матеріалів справи позивачем надано Договір №СБ-01/01/12-01 від 04.01.2012 року, укладений між ТОВ «Радема» (Замовник) та ПП «Оліяр» (Виконавець), предметом якого є проведення Виконавцем робіт з переробки олії соняшникової пресової, екстракційної, що поставляється Замовником, в готову продукцію - олія соняшникова рафінована.
Відповідно до п. 3.5 договору - кількість продукції, що має бути надана Замовникові Виконавцем в результаті переробки партії сировини, має відповідати кількості поставленої Сировини з відрахуванням 5% від ваги поставленої Сировини, що становить відходи виробництва.
Договірна вартість переробки однієї тони Сировини складає 2 100 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно додатку № 1 від 05.02.2012 року до даного договору, змінено п. 3.5, який викладено в такій редакції: «Кількість Продукції, що має бути надана Замовникові Виконавцем в результаті переробки партії Сировини, має відповідати кількості поставленої Сировини».
Згідно додатку №2 від 01.02.2015 року до даного договору, змінено пп. 5.1.1 п. 5, а саме викладено в такій редакції: «Договірна ціна переробки однієї тони Сировини складає: 3100 грн., в т.ч. ПДВ».
На виконання вищевказаного договору ПП «Оліяр» надано послуги по переробці олії соняшникової пресової, екстракційної в олію рафіновану дезодоровану. За перевіряємий період було передано в переробку сировини в кількості 1 898 410 кг та отримано після переробки готової продукції також в кількості 1 898 410 кг. Відходи (5%) мали б становити 90 400,4762 кг.
На думку відповідача, ТОВ «Радема» отримало готову продукцію безоплатно в кількості 90 400,4762 кг. на загальну суму 1 730 704 грн. та не відобразило зазначену суму в доходах з метою оподаткування.
З таким висновком суд не погоджується, оскільки він не підтверджується фактичними даними та матеріалами справи.
Зокрема, відповідачем не наведено в акті перевірки будь-яких доказів про безоплатне отримання позивачем від ПП «Оліяр» продукції. Посилання на первинні документи про безоплатну передачу позивачу продукції в акті перевірки теж відсутнє. Відповідачем не наведено жодних доказів поставки позивачу продукції за вирахуванням 5% відходів. Фіскальний орган також не посилається на фактичні обставини та нормативні документи щодо того, чи повинні виникати відходи при проведених господарських операціях.
Крім того, ТОВ «Радема» звернулося до ПП «Оліяр» із запитом №153 від 01.12.2017 року (а.с. 31-32 т. 9), в якому просило надати інформацію, чи передавало ПП «Оліяр» для ТОВ «Радема» протягом періоду з 05.02.2012 року по 31.03.2017 року зазначену кількість переробленої олії (замість втрат чи відходів) безоплатно, чи на платній основі.
У відповідь ПП «Оліяр» повідомило позивача листом №0812-4 від 08.12.2017 року, що 5% олії, яка додатково передається, передається за компенсацію, а не безоплатно.
Оцінюючи доводи контролюючого органу про те, що позивач отримав товар (олію) як безповоротну фінансову допомогу, що є іншим доходом підприємства, суд зазначає також таке. За визначенням, що міститься в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Згідно з абзацу другого підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога, - це: - сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; - сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; - основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Суд встановив, що ТОВ «Радема» не порушено вимоги закону при виконанні умов договору з наступними змінами, та належним чином відображено результати операції з переробки товару (олії) на потужностях контрагентів у регістрах бухгалтерського обліку, так само правомірно були сплачені кошти як витрати на переробку (очищення) даного товару з його поставкою в обсягах вказаних в договорах . Отже, одержаний позивачем після його переробки товар за цим договором не підпадає під жодну з наведених вище ознак безповоротної фінансової допомоги.
Відповідач зазначає про заниження доходу за рахунок отримання продукції без врахування незначних обсягів технологічних відходів, водночас не враховує і не спростовує факт платності отримання такої продукції на підставі укладених сторонами змін до договору. На думку суду істотною також є обставина, що ревізори не висловили будь-яких зауважень щодо формування ТОВ «Радема» податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих податкових накладних з ПДВ на підставі операцій за цими договорами. . Натомість відповідач, класифікує як безповоротну фінансову допомогу оплачений товар, що на думку інспекторів є «іншим доходом» ТОВ «Радема». Суд вважає такий підхід контролюючого органу неправомірним та помилковим.
Отже, висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Радема» отримало готову продукцію безоплатно в кількості 90 400,4762 кг. на загальну суму 1 730 704 грн. та не відобразило зазначену суму в доходах з метою оподаткування, є безпідставний.
Також перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх завищення на суму 1 529 098 грн. за 2015 рік, а саме:
В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Радема» включено в додаток Р1 до Податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 1 529 098 грн., яке було знято актом планової виїзної документальної перевірки від 10.02.2016 року №26/17-00-22-01 в результаті включення до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних податкових періодах для платників було передбачено статтею 150 розділу III Податкового кодексу України.
Положеннями п. 150.1 ст. 150 Кодексу було встановлено: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому, від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Згідно із внесеними пунктом 97 Закону №4834 змінами до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ „Перехідні положення" ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на перше січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах; звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкту оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;
звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;
звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік.
У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума не підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.
При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. У другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.
Оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем правомірно сформовано витрати по взаємовідносинах з ПП «Оліяр», ТОВ «Укролія» та ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року і суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 005 367 грн., зокрема, по уточнюючій декларації №1600019804 за 2013 рік (сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток с становить 476 269 грн.) та по уточнюючій декларації №1600019806 за 2014 рік (сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток становить 1 529 098 грн.), тому відповідачем безпідставно встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1 529 098 грн.
Вирішуючи публічно правовий спір у сфері податкових правовідносин суд аналізує та застосовує норми податкового законодавства з урахуванням правових позицій ЄСПЛ та Верховного Суду.
Так, Статтею 36 Податкового Кодексу України визначено податковий обов'язок платника податку, який полягає і обчисленні, декларуванні та/або сплаті сум податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Крім того, наведена податкова інформація не враховує можливість отримання контрагентами позивача сільськогосподарської продукції від фізичних осіб та юридичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість та відносно яких відсутня інформація в цих базах даних.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Слід також зазначити, що суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"),
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес АД проти Болгарії", платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Судом встановлено, а також і не заперечувалось учасниками справи те, що з коштів, які надійшли на рахунок позивача від контрагента за придбаний товар - сплачені всі необхідні і обов'язкові платежі (ПДВ) до відповідного бюджету, а тому, з урахуванням наведених вище норм права, позивач не може повторно нести тягар і вдруге сплачувати платіж, оскільки це суперечитиме основам податкового законодавства.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналізуючи встановленні обставини та враховуючи наведене, суд робить висновок, що наведені у акті перевірки аргументи не підтверджують вчинення позивачем податкових порушень, які б зумовлювали визначення зобов'язання по податку на додану вартість за операціями із невстановленими перевіркою покупцями. Висновки викладені в акті перевірки про безтоварність операцій позивача з контрагентами, що дало змогу скористатись податковими пільгами, є припущенням контролюючого органу, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами. Нарахування податків не можуть ґрунтуватись на суб'єктивних судженнях посадових осіб, які здійснювали перевірку, на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах фіскальної служби без врахування первинних документів платника, а зміст акту перевірки свідчить, що жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності підприємства-покупця при цьому не бралися до уваги.
Крім того, відповідачем не спростовувались законність дій платника податків (позивача), а лише констатовано про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, як зазначені в акті перевірки, обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.
Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вимоги статті 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, відповідач повинен був зазначити належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з продажу в реальності не виконувались чи виконувались іншим чином.
Суд при вирішенні даного спору, виходить з презумпції добросовісності платника податків. Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.
В судовому засіданні на підставі досліджених доказів та показів свідка ОСОБА_12, завідувача складу ТОВ "Радема, який підтвердив факт надходження олії на склад та відпуск зі складу суд встановив реальність господарських операцій з поставки товару, також на підставі показів свідка ОСОБА_13, бухгалтера товариства, які узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами, суд встановив наявність у позивача на момент проведеної перевірки контролюючого органу первинних бухгалтерських документів на підставі яких було сформовано бухгалтерську та податкову звітність. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про:- невідповідність господарських операцій ТОВ «Радема» з поставки (переробки) товару, отримання робіт ( послуг) меті та виду діяльності підприємства; фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару чи надання робіт ( послуг) , а також про те, що реалізацію цих операцій не було обумовлено розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру); те, що учасниками господарської операції не дотримано норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків цієї операції для податкового обліку.
Підсумовуючи свої міркування, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області № 0005671401, № 0021861202, №0021881202 та 0021871202 від 16.08.2017; податкове повідомлення-рішення і №0000342201 від 22.02.2016; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0000332201 від 22.02.2016 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податком на прибуток в сумі 52683 грн. та штрафної санкції в розмірі 15005 грн. не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Такі рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час платник податків довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, що у своїй сукупності повністю спростовують доводи контролюючого органу. Тому суд дійшов висновку про те, що вказані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.
В задоволенні частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0000332201 від 22.02.2016 в сумі основного зобов'язання 7339 грн. та штрафної санкції в розмірі однієї гривні слід відмовити, оскільки відповідач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість прийнятого рішення.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0005671401, № 0021861202, №0021881202 та 0021871202 від 16.08.2017.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000342201 від 22.02.2016.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0000332201 від 22.02.2016 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податком на прибуток в сумі 52683 грн. та штрафної санкції в розмірі 15005 грн.
В задоволенні частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0000332201 від 22.02.2016 в сумі основного зобов'язання 7339 грн. та штрафної санкції в розмірі однієї гривні відмовити.
Стягнути на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Радема" (код ЄДРПОУ 331430797, провулок Робітничій,буд.1, м. Рівне, Рівненської області, 33001) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 54862,16 грн. / п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 16 коп./
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Махаринець Д.Є.