Справа 206/589/18
Провадження 2/206/457/18
25 липня 2018 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Панюшкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення витрат на житлово- комунальні послуги,
за участі представників:
позивача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_7,
відповідача, адвоката ОСОБА_8,
01 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги 4 074,64грн. І судові витрати по справі (а.с.2-4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року по 19 вересня 2014 року. Від спільного життя вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після досягнення повноліття їх син навчався у вищому навчальному закладі та знаходився на утриманні. Він з відповідачкою та сином проживав в АДРЕСА_1. Ця квартира належала йому на праві особистої власності на підставі договору дарування квартири від 29 червня 1998 року. ОСОБА_2 проживала в квартирі до 01.06.2016 року. 25.05.2016 року власником квартири за договором дарування став його батько ОСОБА_3. За станом на 01.06.2016 року заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги складала: за обслуговування будинку та прибудинкової території ( КП "ЖГСР" ДМР) особистий рахунок НОМЕР_4 - 1 577,02грн; за водопостачання та водовідведення (КП"Дніпроводоканал") особовий рахунок НОМЕР_5 - 705,22грн; за опалення та гарячу воду (КП "Коменергосервіс") - 5 531,25грн; за газопостачання ( ТОВ "Дніпропетровськгаззбут" особовий рахунок - НОМЕР_2 - 1542,45грн; за вивезення твердих побутових відходів (ТОВ "Дніпрокомунтранс") особовий рахунок НОМЕР_6 -230,26 грн. Оплачувати комунальні послуги повинні були він та відповідачка, так як їх син з моменту досягнення повноліття був студентом, і вони його утримували до вересня 2014 року, а з вересня 2014 року на його утримання він сплачував аліменти на користь відповідачки. Борги з комунальних послуг він почав сплачувати з лютого 2017 року. Всього підлягає стягненню з відповідачки на його користь половина оплачених ним сум згідно квитанцій (788,51+352,61+2295,50+771,23+115,13) = 4322,98грн. В 2015 році відповідачка особисто сплатила 496,68 грн. Тому сума, яка підлягає стягненню з відповідачки на його користь підлягає зменшенню на половину нею сплаченої суми, тобто на (496,68:2)248,34грн., та остаточно складає ( 4322,98 - 248,34) 4 074,64 грн.
21 березня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважаю їх не обґрунтованими, тому такими, що не підлягають задоволенню. Вона дійсно перебувала у шлюбі з позивачем з 24 липня 1993 року - вересня 2014 року (шлюб було розірвано рішенням Самарського районного суду від 19.09.2014 р). Після розірвання шлюбу вона разом з сином ОСОБА_6 проживала за адресою позивача до травня місяця 2016 року. У період з вересня 2014 року по травень 2016 року проживаючи за адресою позивача та не ведучи господарство як чоловік та дружина з ОСОБА_1, вона своєчасно сплачувала всі комунальні послуги, якими користувалася по квартирі. Всі перелічені позивачем заборгованості зі сплати комунальних послуг складаються суто з половини заборгованості несплачених послуг за вказаний період позивачем особисто. Половину ж комунальних послуг, що нараховувалися щомісячно за обслуговування будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, опалення та гарячу воду, газопостачання та вивезення твердих та побутових відходів вона сплачувала, що підтверджується платіжними дорученнями, квитанціями та муніципальною картою. Через повну байдужість позивача на той період щодо сплати комунальних послуг нахопився борг за несплату послуг з електроенергії, тому квартиру було від'єднало від постачання електроенергії, за підключення якої та погашення заборгованості вона розрахувалася особисто, що підтверджується квитанціями. Крім того, оплата послуг з опалення та гарячої води на рахунок КП «Коменергосервіс» ДМР здійснювалася нею шляхом добровільних відрахувань з її зарплатної картки. У багатьох квитанціях про сплату за інші комунальні послуги платником зазначено ОСОБА_1, так як особисті рахунки були відкриті на його ім'я, але сплачувала за послуги вона, оригінали квитанцій за сплачені послуги та муніципальна карта та знаходяться у неї. Таким чином, з моменту розірвання шлюбу між нею та позивачем вона проживаючи за адресою позивача сплачувала за всі комунальні послуги, натомість заборгованість, що утворилася це є кошти, які позивач не сплатив за користування послугами особисто, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню (а.с.44-46).
Представником позивача ОСОБА_3 29 березня 2018 року подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що викладені у відзиві на позовну заяву обставини та додані копії документів не спростовують доводів позивача та не можуть бути прийняті судом до уваги при ухваленні рішення. Доданими до позовної заяви копіями документів, які знаходяться у позивача, підтверджується факт наявності заборгованості зі сплати комунальних послуг за станом на 01.06.2016 року. Відповідач ОСОБА_2 підтверджує, що вона проживала у вказаній квартирі до травня 2016 року. Якщо відповідачка проживала в квартирі, то вона повинна сплачувати комунальні послуги та витрати на обслуговування будинку та прибудинкової території.Він з відповідачкою не вів спільне господарство з 2013 року. Муніципальна картка №НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_1 була оформлена на його ім'я і по цій картці сплачував тільки він. Коли відповідачка виселялася з квартири, вона забрала деякі документи, в тому числі і муніципальну картку на його ім'я, та незаконно утримує її в себе до цього часу. Що стосується низки копій платіжних доручень, то деякі з них були проведені з його банківської картки особисто ним. Інші платежі взагалі не містять адресу, за що було сплачено невідомо деякі не зараховані на рахунки комунальних підприємств, що підтверджується особистими рахунками. З ПАТ ДТЕК "Дніпроенерго" договірних стосунків у нього не було, тому за кого платила кошти ОСОБА_2 невідомо. Наявність рахунків підтверджується наданою відповідачкою муніципальною карткою. Інші копії платіжних доручень, які не завірені належним чином банком, на його ім'я, в них зазначений номер його банківської картки, що свідчить про те, що ці платежі проведені з його банківської картки ним особисто, а не іншою особою. Копії платіжних доручень відповідачка також забрала з квартири в травні 2016 року. Відповідачем було сплачено лише один платіж, який він врахував у позовній заяві (а.с.67-68).
Представники позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та просили задовольнити. Зазначили, що з відповідачки підлягають стягнення до 01 червня 2016 року. Син сторін також проживав в квартирі, але він був на утриманні сторін до вересня 2014 р., а після на його утримання було стягнуто аліменти, тому до нього вимог немає. Вони не просять стягувати за послуги якими відповідач не користувалася.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити. Зазначили, що дійсно відповідач мешкала в квартирі до травня 2016 року, але вона з вересня 2014 року сплачувала за комунальні послуги, а також у неї стягувалося з заробітної плати за опалення і гарячу воду. 01.06.2016 року вона виїхала з квартири. У листопаді 2016р. її було знято з реєстрації.
Вислухавши доводи та пояснення представників позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.
Ухвалою судді від 13 лютого 2018 року по справі відкрито провадження та призначено справу до підготовчого розгляду (а.с.32).
21 березня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про встановлення додаткового строку для подання доказів (а.с.63).
Ухвалою суду від 14 травня 2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.88).
Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2014 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2014 року, шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_2), зареєстрований 24 липня 1993р. Самарському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис № 343) розірвано (а.с.6).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 20104 року, яке набрало законної сили 22.09.2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання, але не більше ніж до 03 січня 2018 року. Стягнення здійснювати з 21 серпня 2014 року і до закінчення дитиною навчання (а.с.36).
25 травня 2016 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 червня 1998 року, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-539 (а.с.5).
З довідки Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради від 30.05.2016р. № 1271 видно, що ОСОБА_3 основний квартиронаймач, а також квартирі станом на травень 2016р. зареєстровані колишня невістка ОСОБА_2, син ОСОБА_1, онук ОСОБА_6 (а.с.7).
З особистих рахунків на АДРЕСА_1 видно, що станом на 01.06.2016р. наявні заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги: за обслуговування будинку та прибудинкової території - 1577,02грн., водопостачання та водовідведення - 705,22грн., опалення та гарячу воду - 5531,25грн., газопостачання - 1542,45грн., вивезення твердих побутових відходів - 230,26грн. (а.с.8-14).
З наданих позивачем квитанцій вбачається, що він почав сплачувати заборгованість за житлово-комунальні послуги (електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, за обслуговування будинку та прибудинкової території, вивіз сміття), що утворилася до червня 2016 року з лютого 2017 року на загальну суму 8645,96грн. (а.с.15-27).
З наданих квитанцій позивача також видно, що оплати від 03.10.2017р. на рахунок КП «Коменергосервіс» і КП «Дніпроводоканал» ДМР на суми 2091,00грн. і 1147,00грн. відповідно проводилися ОСОБА_3 (а.с.24-25).
З наданих відповідачем квитанцій видно, що оплати за комунальні послуги з 2014р. по 2016р. періодично здійснювалися від імені ОСОБА_1 (а.с.47-57).
Відповідно до довідки № 94 від 02.05.2018р. ОСОБА_2 працювала в ДТЕК Придніпровська ТЕС по 24.12.2015р. на посаді електромонтер станційного устаткування телеграфного зв'язку і з неї, згідно заяви на утримання з заробітної плати за послуги опалення та гарячого водопостачання на особовий рахунок № НОМЕР_6 проводилися з липня 2015 року по грудень 2015р. утримання з заробітної плати по 200грн. на місяць, всього 1200,00грн. (а.с.84).
Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так, відповідач в своєму відзиві і поясненнях зазначає, що вона після розірвання шлюбу з позивачем до травня 2016 року проживала за адресою позивача, тому ці обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до статті 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Згідно зі статтею 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї на безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до статті 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
За таких обставин суд дійшов висновку проте, що ОСОБА_1, оплативши заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.06.2016р., які обчислені з урахуванням зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, тобто і на відповідачку, виконав солідарний обов'язок за ОСОБА_2, яка була зареєстрована у його квартирі і проживала до травня 2016р. Отже, він має право вимагати стягнення половини вартості витрат, понесених ним на утримання майна.
Відповідна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 8 липня 2018 року справа № 199/5747/16-ц, провадження № 61-24238 св 18.
Проте суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки він містить дві квитанції на суму 2091,00грн. і 1147,00грн. від 03.10.2017р., які оплачені не позивачем, а його батьком ОСОБА_3, який на цей час був вже власником квартири.
Крім цього позивач не уповноважував ОСОБА_3 на ці дії, що підтверджується довіреністю від 13 квітня 2016р. (а.с.34).
Також в розрахунку позивача не враховані суми, які були утримані з відповідача із заробітної плати за послуги опалення та гарячого водопостачання у розмірі 1200,00грн.
Розраховуючи суму стягнення сплачених платежів за житлово-комунальні послуги з відповідача суд виходить з наступного розрахунку: від суми, яку просить стягнути позивач 4074,64грн. слід відрахувати половину сплаченої суми відповідачем (1200/2=600,00) та половину суми сплаченої батьком позивача ОСОБА_3 (1147,00+2091,00)/2= 1619,00грн.
Таким чином загальна сума витрат за житлово-комунальні послуги, що підлягає стягненню становить (4074,64-2219,00) = 1855,64грн.
Суд відхиляє надані докази відповідача на підтвердження сплати нею з 2014 року за житлово-комунальні послуги, оскільки надані квитанції містять лише відомості, що оплати робив позивач ОСОБА_1
Всупереч ст. 81 ЦПК України відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вона здійснювала оплати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80грн.
Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) витрати за житлово-комунальні послуги, у розмірі 1855 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійки.
Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 серпня 2018 року.
Суддя А.О. Сухоруков