ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/5051/18
провадження № 2-а/201/157/2018
20 червня 2018 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Федоріщева С.С,
при секретарі Кияшко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі лейтенанта поліції Кузіної Олени Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 11 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі лейтенанта поліції Кузіної Олени Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, просить її скасувати а провадження щодо нього закрити.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що вказана постанова складена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Серед матеріалів про адміністративне правопорушення, яке начебто скоєно, є лише постанова, зміст якої не відповідає дійсності, обставинам справи, описує нібито адміністративне правопорушення. В постанові не зазначено конкретні норми, якою порушено ПДР, формулювання «п.8.5.1. ПДР» у жодних нормах, правилах заповнення відповідної постанови не існує, як не існує у діючому законодавстві.
Позивача надав до суду заяву, в якій просить розглядати справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належим чином. Від представника Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції до суду надійшли письмові заперечення проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки оскаржувана постанова винесена інспектором в повному обсязі відповідає вимогам закону та розглядати справу за його відсутності.
Суд, вивчивши матеріали провадження, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 388844 від 04 травня 2018 року, ОСОБА_1 04 травня 2018 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 м. Дніпро, по вул. Набережна Перемоги, 36 А, водій пересік д.р. 1.1 суцільна лінія, з виїздом на розділювальну смугу руху чим порушив п. 33 ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків.
Главою 22 КУпАП встановлено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Згідно з абз. 2ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Абзацом 4 ст. 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Положеннями ст.279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Частинами 2, 3статті 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до приписів ч. 1ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 4 ст. 73 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає зокрема у разі порушення вимог дорожніх знаків які визначені в ПДР України.
У даній справі ОСОБА_1 органом поліції інкриміновано порушення у вигляді «порушення вимог розмітки 1.1 розділ 34 ПДР України».
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Наявний в матеріалах справи копії диску з відеозаписом не містить самого факту порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху, однак на ньому зафіксовані вже наслідки зупинки останнього працівниками патрульної поліції.
Однак, оскаржувана постанова не містить відомостей про засоби фото- та відеофіксації, якими було зафіксоване дане правопорушення, відтак, із наведених доказів не можливо належним чином встановити, що водій ОСОБА_1., керуючи автомобілем НОМЕР_1, у зазначений час та дату здійснив зазначене порушення правил дорожнього руху.
Будь-яких інших фактичних даних, які б могли слугувати доказом винуватості ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, в матеріалах справи не міститься.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі наведеного випливає висновок про неналежне виконання обов'язку суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, вимоги статті 62 Конституції України, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення; у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП на підставі підлягає закриттю.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286КАС України(у новій редакції) за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, отже на момент розгляду справи право суду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачено нормою КАС України.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення.
Керуючись ст. ст.9,14,73,74,77,90,242-246, 286 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі лейтенанта поліції Кузіної Олени Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ЕАА № 388844 від 04 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.С. Федоріщев