Номер провадження 2/754/2135/18
Справа №754/14319/17
Іменем України
27 липня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Панченко О.М.
при секретарі - Дмитрієвої А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовними вимогами Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
01.11.2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.09.2010 року в розмірі 30728,82 грн., з яких: 2876,59 грн. - заборгованість за кредитом, 22912,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1439,47 грн. - штраф (процентна складова), посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання відповідачем вимог якого виникла зазначена заборгованість.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.11.2017 р. відкрито провадження у вказаній справі (а.с.43).
26.02.2018 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, в зв'язку із набранням законної сили змін до Цивільного процесуального Кодексу України призначено справу до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження, та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відзиві на позов від 26.02.2018 р. відповідач зазначає, що позовні вимоги вона не визнає, вважає їх не доведеними, та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Як зазначено в позовній заяві ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3000 грн., а відповідно до анкети-заяви від 22.09.2010 р. встановлено кредитний ліміт 2000 грн. Крім того, позивач не надав суду підписану відповідачем пам'ятку клієнта, де повинні бути узгоджені тарифи, строки і порядок погашення за кредитом, в тому числі і розмір та порядок нарахування щомісячного платежу у разі встановлення мінімального обов'язкового платежу, вид та строк дії кредитної картки. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження істотних умов договору, не надано доказів на підтвердження того за яким номером видавалася картка, який її строк дії. Процентна ставка взагалі не була узгоджена. Крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що в анкеті-заяві зазначено, що вона згодна з тим, що підписана нею анкета-заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становлять між ними договір надання банківських послуг та те, що відповідач зазначила, що ознайомилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що довідка яка надана позивачем про умови кредитування не містить дати, витяг з умов та правил надання банківських послуг також не містять даних про час їх прийняття, не вказано ким вони були прийняті, на підставі якого правового документу, що в свою чергу позбавляє можливості перевірити чи діяли саме вони на момент підписання анкети-заяви відповідачем. Таким чином, відповідач вважає, що з наданих позивачем копій документів, не простежується, який був наданий їй первинно кредитний ліміт та на яких домовленостей він був змінений. Особливо звертала увагу суду на розрахунок заборгованості, який ніякими доказами на думку відповідача не підтверджений, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги, а також притягнути відповідача двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, просила суд при винесені рішення застосувати строки позовної давності.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується із позицією відповідача зазначивши, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.09.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 22.09.2010 року, з якої чітко вбачалось наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачалось, що ОСОБА_2 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг,а також тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді..» Також до матеріалів позовної заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком відповідачем було укладено договір, який ніким не ос порений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєдналась до умов та правил надання банківських послуг, заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. До відповіді на відзив, сторона позивача долучила до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалась грошима, отримувала гроші через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів. Крім того, звертали увагу суду на те, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання, підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Позивачем були надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору відповідачем та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по справі; фото клієнта з карткою. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже сторона позивача вважає, що є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Стосовно строків позовної давності зазначили, що відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед Банком. Так, згідно виписки відповідач неодноразово здійснювала погашення заборгованості, підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 26.10.2017 р. до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму відзиві, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також позивач зауважив, що по виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов'язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не повинні прийматись судом до уваги. Крім того, повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 01.09.2014 року, 01.04.2015 року, та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувалась карткою, в тому числі неодноразова здійснювала погашення заборгованості, останнє з яких 23.01.2015 року. Враховуючи викладене, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 18.05.2018 року призначено розгляд справи по суті (а.с.110).
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, в п. 3 позовної зави позивач просив проводити судове засідання у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримають.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала свій відзив на позов, та просила суду винести рішення з врахуванням вимог чинного законодавства України.
Суд, з'ясувавши позицію позивача у справі, викладену у позовній заяві, та відповіді на відзив, також з'ясувавши позицію відповідача викладеного у відзиві на позов, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідача ОСОБА_2 від 22.09.2010 року, остання надала згоду на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зі змісту цієї заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зазначив, що згодна з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, позичальник ОСОБА_2 в цій заяві зазначила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовому виді (а.с. 5).
Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України.
Як встановлено судом, договір, що укладений між сторонами, складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. СП-2010-256.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому
Судом встановлено, що 22.09.2010 року між сторонами саме в письмовій формі був укладений договір, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. СП-2010-256. Відповідач ОСОБА_2 висловила свою згоду на укладання договору саме в такій формі та зазначила, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому виді.
Таким чином, на підставі наданих письмових доказів, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов'язки.
З п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач зобов'язувалась погашати заборгованість за кредитом, процентам за користуванням ним, перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором (а.с. 26 зворотній бік). Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону при припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а.с. 19). Судом встановлено, що протягом дії укладеного кредитного договору жодна з його сторін не заявила про його припинення, а тому він автоматично був пролонгований, отже строк дії кредитного договору не закінчився.
21.05.2018 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" змінило свою назву на АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором, укладеним з відповідачем, станом на 31.08.2017 року складає 30728,82 грн., яка склалася із заборгованості за кредитом - 2 876 грн. 59 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 22 912 грн. 76 коп., заборгованості за пенею та комісією - 3 000 грн., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина - 500 грн. 00 коп.; процентна складова - 1439 грн. 47 коп. (а.с. 3-4).
Зазначена сума заборгованості за Договором, відповідачем ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у добровільному порядку на час розгляду цієї справи у суді, не сплачена.
Разом з тим, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами договору, а саме пунктом 1.1.5.25 передбачено застосування пені, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с. 18).
У той самий час, умовами цього договору передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, а саме порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором, більш ніж на 30 днів (п.2.1.1.7.6) (а.с. 27).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15).
В даному випадку пеня і два різних види штрафів, нараховані в один і той же період, на переконання суду, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп. та штраф (процентна складова) - 1 439 грн. 47 коп. не підлягає задоволенню, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню відповідно до пункту 1.1.5.25 Умов.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається ПАТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_2
Щодо заявлених відповідачем застосування строку позовної давності, судом встановлено наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).
Позивач вправі пред'явити свої вимоги, пов'язані з порушенням зобов'язання, протягом строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
За кредитним договором відповідач зобов'язався щомісяця погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом. З зазначеного слідує, що перебіг позовної давності починається з наступного дня після дня внесення щомісячного платежу, передбаченого кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Під час розгляду справи встановлено, що основною карткою за Кредитним договором б/н від 22.09.2010 року є картка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була надана відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Дослідивши графік погашення кредитної заборгованості суд встановив, що умови кредитного договору передбачають виконання зобов'язання у вигляді періодичних (щомісячних) платежів.
З виписки по рахунку слідує, що ОСОБА_2 періодично сплачувала в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором кошти, при цьому востаннє це було 23.01.2015 року. Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в 01.11.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим підстав для застосування приписів статті 267 ЦК України не має.
У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк».
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_2 в сумі 1 499 грн. 00 коп., виходячи з розрахунку: (28 789 грн. 35 коп. (розмір задоволених позовних вимог) * 1 600 грн. 00 коп. (сума сплаченого судового збору) / 30 728 грн. 82 коп. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 499 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 549, 610, 612, 626, 627, 629, 631, 634, 1048-1050, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 288, 289 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (розрахунковий рахунок №29092829003111, МФО банку 305299, ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094 м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором в загальній 28 789 грн. 35 коп., а також суму понесених судових витрат в розмірі 1 499 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя