Справа № 752/6593/18
Провадження № 2/752/3971/18
Іменем України
10.07.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Павлюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3, про визнання права на приватизацію та спонукання до вчинення певних дій, -
у березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати за нею право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В подальшому у червні 2018 року позивач уточнила позовні вимоги. За заявою про уточнення позовних вимог в редакції від 01.06.2018 року позивач просила суд:
-визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1;
-зобов'язати Голосіївську районну у м. Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову зазначила про те, що є двоюрідною сестрою і спадкоємицею за законом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 з 1973 року проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2. Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_4 розпочав процедуру приватизації квартири, однак не закінчив приватизацію у зв'язку із смертю. Інших спадкоємців у померлого немає. Позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Другої київської державної нотаріальної контори та 18.07.2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на банківські вклади, що були розміщені на рахунках, відкритих на ім'я померлого.
02.04.2018 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання 26.04.2018 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2018 року закінчено підготовче провадження, призначено справу до розгляду 10.07.2018 року.
У судовому засіданні 10.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з викладених у позові підстав.
Представником відповідача надано відзив на позов, у якому відповідачем зазначено про те, що за життя ОСОБА_4 із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 до органу приватизації не звертався, документи на приватизацію квартири не подавав, рішення про передачу житла у приватну власність ОСОБА_4 відповідним органом приватизації не приймалось, за вказаних обставин позовні вимоги про визнання за позивачем права на приватизацію в порядку спадкування не ґрунтуються на вимогах закону.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення та заперечення учасників справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступні обставини.
З листа Відділу реєстрації смерті у м. Києві від 20.11.2012 року вбачається, що в архівах відділу зберігається актовий запис про смерть № 6791 від 11.04.2012 року складений на ОСОБА_4, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
Згідно картотеки паспортного відділу КП «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» за адресою: АДРЕСА_2, проживав і був зареєстрований ОСОБА_4, 1956 року народження, з 02.03.1973 року по 17.09.1985 року, і вдруге з 01.10.1985 року до моменту смерті. Знятий з реєстрації по формі А 21.08.2012 року у зв'язку зі смертю. Разом з ним проживали та були зареєстровані: батько - ОСОБА_5, 1926 року народження, з 10.04.1962 р. до моменту смерті, знятий з реєстрації 26.10.1999 року у зв'язку із смертю; та дружина батька ОСОБА_6, 1931 року народження, з 21.03.1965 р. і до моменту смерті, знята з реєстрації 01.03.2011 року у зв'язку із смертю. На день смерті ОСОБА_6 у квартирі був зареєстрований тільки він. Вказані обставини підтверджуються листом за підписом директора КП «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» від 15.02.2013 року за номером 89 (а.с. 14).
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 02.10.2012 року вона звернулась до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 (а.с. 11).
Постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори від 02.02.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно спадкодавця (а.с. 33).
Звертаючись до суду з позовом про визнання права на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач посилається на ту обставину, що за життя ОСОБА_4 розпочав процес приватизації квартири, однак завершити його не встиг, оскільки помер.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
За змістом статей 1, 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Так, пунктом 18 вказаного положення передбачено, що для проведення процедури приватизації громадянином до органу приватизації подається відповідний перелік документів, в тому числі оформлена заява на приватизацію квартири.
Згідно правової позиції, висловленої у Постанові Верховного суду України у справі № 6-121 цс 13 від 11.12.2013 року, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту 13 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначив, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що право у спадкоємця вимагати визнання права на приватизацію в порядку спадкування виникає виключно у тому разі, коли спадкодавець (наймач) за життя звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Аналізуючи письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає, що матеріали справи містять лише докази факту звернення ОСОБА_4 із замовленням до органів БТІ щодо виготовлення технічного паспорта на квартиру та проведення технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_2.
Так, з копії листа в.о. директора КП «ЖЕО-103» Голосіївської районної в м. Києві ради від 03.04.2011 року, адресованого начальнику БТІ м. Києва, вбачається, що комунальне підприємство просить надати викопіровку поверхневого плану квартири АДРЕСА_2; оплата за рахунок наймача ОСОБА_4 (а.с. 16).
З копії листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 21.07.2017 року, адресованого позивачу, вбачається, що в квітні 2011 року ОСОБА_4 було оформлено замовлення на проведення технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_2 на підставі листа КП «ЖЕО-103» (а.с. 17). Копія вищевказаного замовлення міститься на аркуші справи 19.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт звернення ОСОБА_4 за життя із відповідною заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду.
Навпаки, з матеріалів справи, зокрема з листа Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.02.2018 року (а.с. 30 зворот) вбачається, що ОСОБА_4 документи на приватизацію вказаної вище квартири до органу приватизації житлового фонду не подавались, рішення про передачу житла у приватну власність ОСОБА_4 не приймалось.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено в ході судового розгляду ту обставину, що за життя ОСОБА_4 звертався із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, суд надходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, суд окремо звертає увагу на те, що з 15.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за третьою особою ОСОБА_2, що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.03.2018 року № 116520513 (а.с. 41).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права на приватизацію та спонукання до вчинення певних дій.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 20 липня 2018 року.
Суддя: