Україна
14 січня 2010 р. справа № 2а-23471/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Аржанові А.С.
за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Костантінеді О.М.,
Андрієвської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової у м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 23.07.2009 № 00004221720/0,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Державної податкової у м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 23.07.2009 № 00004221720/0.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідачем - Державною податковою у м. Дружківка на підставі акту перевірки СПД ОСОБА_4 10.07.09 р. № 344/17-2/2047213158 було прийняте податкове повідомлення рішення 23.07.09 р. № 00004221720/0 про сплату позивачем 17 386,57 гривень податку з доходів фізичних осіб, застосованих за порушення ст.1, ст. 5 Указу Президента України 03.07.1998 року № 727 „про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва», п.п. 8.1.3, п. 8.1 ст.8, п.п. 9.12.1, 9.12.1, 9.12.2, п. 9.12, ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних 22.05.03 р. № 889-ІУ змінами та доповненнями, ст.13 розділу Декрету Кабінету України „Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992р. № 13-92 змінами та доповненнями.
Вважає, що висновки акту перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства з питань оподаткування та суперечать вимогам Указу Президента України 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва».
Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення бути визнано недійсним в повному обсязі, виходячи з наступних обставин.
У спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення позивачем ст.1 ст.5 Указу Президента України 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва», але актом перевірки встановлено порушення п.1, п.5 цього Указу.
Звертає увагу суду, що вказаний Указ не містить жодного пункту.
До того ж зазначає, що актом перевірки позивача встановлено порушення ст.1,ст.5 Указу Президента України 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» підприємцем не надано до декларацію про доходи на суму перевищення граничної норми виручки однак вимоги вказаного Указу зовсім не передбачають надання до органу ДПС фізичними особами підприємцями декларації про доходи на суму перевищення граничної норми виручки реалізації.
Вважає, що перевіряючи дійшли хибного висновку про те, що за 2008 єдиним податком оподатковуються доходи позивача лише в межах 500 тис. гривень, сума перевищення граничної норми в кварталі 2008 року в 208 767,00 гривень з урахуванням ПДВ підлягає оподаткуванню у відповідності з п.п. 4.2.8, п.4.2, ст.4, п.п.8.1.3, п.8.1, ст.8, п.п.9.12.1, п. 9.12.2, п. 9.12 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних 22.05.03р. № 889-ІУ змінами та доповненнями та розділом ст. 13 Декрету Кабінету України „Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 26.12.1992р.
Вважає, що згідно ст.5 Указу Президента України 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» у разі перевищення граничної норми виручки реалізації, господарювання повинен слідую чого податкового періоду перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності сплатою податку з доходів фізичних осіб, згідно розділу ст.13 ДКМУ „Про прибутковий податок з громадян».
Позивач перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2009 року у зв'язку перевищенням у 4 кварталі 2008 року граничної норми виручки реалізації.
Посадовими особами відповідача, всупереч тому, що позивач впродовж 2008 року знаходився на спрощеній системі оподаткування сплачував єдиний податок, було зроблено хибний висновок щодо заниженого валового доходу за 4 квартал 2008 року (по сумі перевищення у 173 972,5 (без ПДВ) я к наслідок заниження суми податку на доходи фізичних осіб - підприємницької діяльності за 4 квартал 2008 року на суму 17 386,57 гривень.
Зазначає, що ним відповідно до ст.4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» була подана заява про відмову застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з перевищенням граничної норми виручки у 4 кв. 2008 року не за 15 днів до закінчення попереднього періоду -4кв. 2008 року.
В обґрунтування позову посилається на ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва», п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України 22.05.03 № 889-ІУ „Про оподаткування доходів фізичних лист Державного комітету України з питань регуляторної політики підприємництва у листі 22.09.08 № 8032.
Також звертає увагу суду на те, що у спірному податковому повідомленні відсутній номер дата податкового повідомлення-рішення у журналі вихідної кореспонденції у м. Дружківка, також не вказано фактичне місцезнаходження суб'єкта господарювання або місце розташування права власності, щодо якого проводиться перевірка.
Вказує, що у акті перевірки перевіряючими здійснено посилання на ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» за № 283897-ВР у редакції 22.05.1997 року, але в чинному законодавстві України відсутній Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств» за № 283897-ВР.
Також зазначає, що перевіряючими було безпідставно обмежено право позивача на подачу заперечень.
З огляду на вищевказане просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду заперечення відповідно до яких зазначили, що оскільки підставою судового оскарження спірне податкове повідомлення рішення, норми порушення в якому викладені відповідно до вимог чинного законодавства, немає потреби в з'ясуванні пунктів чи статей у акті перевірки на посилається позивач.
Зазначили, що направлення податкового повідомлення-рішення було здійснено відповідно до порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України 21.06.2001 № 253, зареєстровано в Міністерстві України 06.07.2001 за № 567/5758.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відображено в п.2.3.2 акт у перевірки
Вказує, що дійсний номер Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» 283/97-ВР.
Стосовно надання заперечень до акту перевірки вказують, що це регламентується Наказом ДПАУ 10.08.05 року № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», а не актом документальної перевірки, тому вважають, що вказане право відповідачем обмежено не було.
З огляду на наведене просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію 07.09.2007 року виданого виконавчим комітетом Дружківської ради, ОСОБА_4 зареєстровано як фізичну особу підприємця номер НОМЕР_1 (а.с.27) та 10.09.2007 року взято на облік в у м. Дружківка у якості платника податків (а.с.29).
Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 20.12.2007 року видано свідоцтво про сплату єдиного податку, термін свідоцтва 2008 (а.с.30).
У період з 17.06.09 року по 08.07.09 року Державною податковою м. Дружківка було проведено виїзну планову перевірку СГД - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 10.09.07 по 31.03.2009 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 344/17-2/2047213158 10.07.09 року (а.с.10-23).
Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення, зокрема:
п.1, п.5 Указу Президента України 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування та звітності малого підприємництва» пп.8.1.3 п.8.1 ст.8, п. 9.12.1, п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних 22.05.2003 року № 889-ІУ змінами та доповненнями), ст.13 розділу Декрету Кабінету України „про прибутковий податок з громадян» № 13-92 26.12.1992р. та ст. 13 „Про оподаткування доходів фізичних осіб заняття підприємницької діяльності», затвердженої наказом головної державної податкової України 21.04.93 № 12, змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України 16.07.03 № 352, зареєстрованої в Міністерстві України 09.06.93 № 64, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб підприємницької діяльності за 4 кв. 2008р. на суму 17 386,57 гривень;
Позивач з висновками вищевказаного акту не погодився, підписав його з запереченнями 10.07.09 року (а.с.23).
23 липня 2009 року Заступником Державної податкової у м. Дружківка на підставі акту перевірки № 344/17-2/2047213158 10.07.09 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004221720/0 згідно якого суб'єкту господарювання фізичній особі ОСОБА_4 за порушення ст.1 ст.5 Указу Президента України 03.07.98 № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва», № 889-ІУ 22.05.2003 року, ст. 13 розділу Декрету Кабінету України „Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 26.12.1992р. визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17 386,57 гривень, у тому числі за основним платежем 17 386,57 гривень (а.с.14).
Правовою підставою прийняття вказаного податкового повідомлення рішення зазначено п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 21.12.2000 року.
Відповідно до п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні не застосовуються, за винятком випадків, підпадають підпункту 17.1.7 цього пункту.
Відповідно до підпункті "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), контролюючий орган.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України 03.07.98 № 727 „Про спрощену систему оподаткування» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких малого підприємництва:
фізичних осіб, здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких продукції (товарів, робіт, послуг) за не перевищує 500 тис. гривень;
юридичних осіб - підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб обсяг виручки яких продукції (товарів, робіт, послуг) за не перевищує 1 млн. гривень.
Середньооблікова чисельність працюючих для малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, відділень та інших відособлених підрозділів.
Виручкою продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою вважається різниця сумою, отриманою цих фондів, та залишковою вартістю на момент продажу.
Відповідно до ст. 13 розділу Декрету Кабінету України „Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 26.12.1992р. згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також доходи громадян, не передбачені як оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця доходом, отриманим продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.
Відповідно до пп.8.1.3 п.8.1 ст.8, Закону України „Про податок з доходів фізичних 22.05.2003 року № 889-ІУ якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до п. 9.12.1, п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних 22.05.2003 року № 889-ІУ оподаткування доходів, отриманих фізичною особою продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Якщо фізична особа - підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує доходи, визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.4 Указу Президента України 03.07.98 № 727 „Про спрощену систему оподаткування» спрощена система оподаткування, обліку та звітності для малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою України єдиними на всій території України.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Заява подається не за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Відмову застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, порядок ведення суб'єктами малого підприємництва, застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат касову книгу.
Відповідно до п.п.4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його податковій декларації): дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 статті.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затвердженого наказом ДПАУ 29.10.1999 року № 599 підставою для видачі Свідоцтва подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше календарний місяць. Заява бути подана не за 15 днів до початку кварталу, з якого обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Відповідно до п. 9 цього ж Порядку протягом року для платника єдиного податку встановлюються періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.
Відповідно до ст.5 Указу Президента України 03.07.98 № 727 „Про спрощену систему оподаткування» у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Інших наслідків порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, не містить, отже застосування до Позивача загальної системи оподаткування, обліку та звітності у період, коли був платником єдиного податку, порушенням з боку Відповідача ч.2 ст.19 Конституції України.
Статтею 6 Указу Президента України 30.06.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» передбачено, що малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - малого підприємництва). Ця норма не містить будь-яких виключень, імперативною та не допускає різне тлумачення. Сторони погодились, що у спірний період Позивач був суб'єктом малого підприємництва, який сплачує єдиний податок. Таким чином, не платником податку на доходи фізичних осіб у цей період.
При цьому, згаданий указ не містить вказівок на те, що час знаходження на спрощенній системі особа повинна сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Як встановлено у судовому засіданні Позивач до закінчення 4 кварталу 2008 року до закінчення 4 кварталу 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував ставку єдиного податку, зазначену у свідоцтві, отже застосування загальної системи оподаткування та звітності всупереч вибору особи незаконним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі, якщо фізична особа - підприємець суб'єктом малого підприємництва, отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, сплачує цей податок, то ця особа не платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Розділення доходів в період, коли Позивач був на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на такі, що обкладаються єдиним податком та такі, що обкладаються податком на доходи фізичних осіб, вказаним Указом не передбачено та виходить за межі повноважень Відповідача.
Згідно з пунктом 9.12 статті 9 Закону України 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах підприємницької діяльності здійснюється виключно за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.
Спеціальним законодавством, яке регламентує порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом малого підприємництва, яка сплачує єдиний податок, Указ Президента України 30.06.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва».
Тому, застосування іншого законодавства, в тому числі ст. 13,14 Декрету Кабінету України 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» при оподаткуванні доходів Позивача у період, коли сплачувала єдиний податок, неправомірним.
Крім того, суд також бере до уваги підпункт 4.4.1 пункту 4 статті 4 Закону України 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, або коли норми різних законів чи разних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого можливо прийняти рішення як на користь платника податків так на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином суд вважає, що в результаті перевищення виручки в 4-му кварталі 2008 року необхідності сплачувати податок з доходів фізичних осіб з суми перевищення у позивача за підсумками року не виникає.
На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, чи бездіяльності владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати сплати судового збору у 2,30 грн.
Таким чином підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової у м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 23.07.2009 № 00004221720/0, - підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової у м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 23.07.2009 № 00004221720/0, - задовольнити.
Визнати недійсним повністю податкове повідомлення рішення Державної податкової у м. Дружківка 23.07.2009 № 00004221720/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судові витрати сплати судового збору у 2,30 грн. (дві гривні тридцять копійок).
Постанову ухвалено у нарадчій та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 січня 2010 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складений 19 січня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Христофоров А.Б.