ПОСТАНОВА № 1-36
Іменем України
18 січня 2010 року м. Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Василенка Р.О., секретаря Бех І., з участю прокурора Налапка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №1-36 по обвинуваченню ОСОБА_1, 17.10.1979р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Росія, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, вищою освітою, приватний підприємець, офіційно не одружений, проживає із співмешканкою, має на утриманні одну малолітню дитину сина ОСОБА_2,16.07.2005р.н., раніш не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, -
ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що будучи 27.02.2009 року зареєстрованим Броварською районною державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, про що йому було видане свідоцтво серії В01 № 616883 та як суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 займається оптово - роздрібною торгівлею, лісопильним та стругальним виробництвом в цеху, який розміщено в с. Квітневому по вул. Партизанській,113А в Коростишівському районі, Житомирської області і з метою здійснення вказаної підприємницької діяльності останній протягом 2009 року використовував найману працю ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5,2000р.н.
При цьому, ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що відповідно до вимог ст.ст.24, 24-1 Кодексу законів про працю України при використанні найманої праці він зобов'язаний укласти трудові договори з найманими працівниками та зареєструвати їх у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи, із вказаними робітниками, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудові договори не уклав, чим умисно грубо порушив вимоги ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України.
В порушення вимог ст.ст.57,66 КЗпП України у приватного підприємця ОСОБА_1 час початку з закінчення перерви для відпочинку і харчування правилами трудового розпорядку та графіками змінності не передбачений.
Також, в порушення ст.ст. 24, 187, 188, 191 КЗпП України ОСОБА_1 використовував працю неповнолітнього ОСОБА_5, 2000р.н., який не досяг віку з якого допускається прийняття на роботу та залучення до продуктивної праці.
Грубе порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.24, 24-1, 50,57, 66, 153-155, 187, 189, 193-195, 232 КЗпП України потягло за собою грубе порушення трудових та конституційних прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користування визначеними законом пільгами при використанні праці громадян в галузі оплати праці, охорони праці, робочого часу, в тому числі права на працю шляхом укладення трудового договору, права на зарахування відпрацьованого часу до страхового стажу, який надає право матеріального забезпечення в старості, а також у випадку хвороби, повної чи часткової втрати працездатності та безробіття, права на звернення до суду для розгляду трудових спорів.
В ході судового слідства підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України визнав повністю, розкаявся, пояснив, що дійсно використовував працю вказаних робітників без укладення трудового договору та працю неповнолітнього. На даний час не використовує працю робітників без укладення трудових договорів, на підприємстві передбачив відповідним графіком та правилами внутрішнього трудового розпорядку перерву для відпочинку і харчування.
Підсудним в ході судового слідства заявлено клопотання про закриття кримінальної справи на підставі ст.48 КК України в зв'язку зі зміною обстановки.
Розглянувши клопотання підсудного, вислухавши висновок прокурора, який погодився з заявленим клопотанням, думку потерпілих ОСОБА_3, який не заперечив проти звільнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 який заперечив проти заявленого клопотання, згідно заяви законного представника неповнолітнього потерпілого останні до підсудного претензій не мають, шкода відшкодована, розглянувши матеріали кримінальної справи, суд вважає клопотання підсудного обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Підсудний обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, який відповідно до ч.3 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, раніше не судимий, характеризується позитивно, працю найманих працівників без оформлення трудового договору на даний час не використовує, перерви для відпочинку та харчування вже передбачені, з новими працівників буде укладати трудові договори, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро кається.
Таким чином, зазначені обставини вказують на суттєве зменшення ступеню можливості вчинення підсудним нового тотожного або однорідного злочину, а також на те що на час розгляду справи в суді відбулась зміна обстановки і особа підсудного перестала бути суспільно небезпечною і відповідно до вимог ст.ст.7, 282 КПК України, ст.48 КК України є підставами для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.48 КК України, на підставі ст.7, 282 КПК України суд,-
У зв'язку із зміною обстановки звільнити від кримінальної відповідальності по ч.2 ст.172 КК України ОСОБА_1, а кримінальну справу №1-36 стосовно останнього по ч.2 ст.172 КК України закрити.
Обрану стосовно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу підписку про невиїзд скасувати.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя Р.О. Василенко