Справа № 154/2253/17
31 липня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокаль справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-цукор» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому, просив стягнути з відповідача кошти за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 145943,02грн., що складається із інфляційних втрат та 3% річних, а також покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21.09.2012р. Сокальський районний суд виніс вирок, яким відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 191; ч.3 ст. 191; ч.4 ст. 191 КК України та крім цього, частково задоволено цивільний позов ТзОВ «Добробут», а саме вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства 144084,33грн. відшкодування матеріальних збитків. 21.01.2013р. Сокальським районним судом видано виконавчий лист про стягнення із відповідача вказаної вище суми матеріальних збитків. 31.07.2014р. Сокальським районним судом винесено ухвалу про заміну стягувача ТзОВ «Добробут» його правонаступником ТзОВ «Радехів-цукор». Постановою державного виконавця від 08.09.2014р. у виконавчому провадженні №43459876 також замінено стягувача ТзОВ «Добробут» його правонаступником ТзОВ «Радехів-цукор». Постановою державного виконавця від 11.12.2015р. вказаний виконавчий документ повернуто без виконання стягувану. Згідно заяви ТзОВ «Радехів-цукор» від 18.01.2016р. виконавчий документ повторно скеровано до виконання та постановою від 03.02.2016р. державним виконавцем ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №50005679. Зазначає, що станом на дату звернення до суду із даним позовом, виконавчий документ не виконано, відповідно заборгованість відповідача становить 144084,33грн. Вирок Сокальського районного суду від 21.09.2012р. набрав законної сили 07.12.2012р., отже і прострочення у відповідача настало з 07.12.2012р. Однак, позивач реалізовуючи своє право і заявляє вимогу про стягнення інфляційних витрат та 3% річних лише за трьох річний період, що передує даті звернення із даним позовом до суду, а саме з 22.08.2014р. по 22.08.2017р., що становить 1095 календарних днів. Згідно розрахунку за вказаний період прострочення виконання грошового зобов'язання, розмір 3% річних становить - 12967,59грн. та інфляційних витрат - 132975,43грн., а всього разом 145943,02грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в обгрунтування навів доводи аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 31.07.2018р. повторно не прибув, не повідомив суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Представник позивач не заперечив проти такого порядку вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі, підтримав підстави наведені у ньому.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов чи заяв про розгляд справи у його відсутності суду не надав.
Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 21.09.2012р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 191; ч.3 ст. 191; ч.4 ст. 191 КК України. Частково задоволено цивільний позов ТзОВ «Добробут», а саме вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Добробут» 144084,33грн. відшкодування матеріальних збитків.
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обставини, встановлені у вироку Сокальського районного суду від 21.09.2012р., зокрема щодо вирішення цивільного позову, не підлягають доказуванню.
Із копії виконавчого листа №212/11, що видраний 21.01.2013р. Сокальським районним судом, із ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Добробут» слід стягнути 144084,33грн. відшкодування матеріальних збитків.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 31.07.2014р. замінено стягувача ТзОВ «Добробут» його правонаступником ТзОВ «Радехів-цукор» у виконавчому провадженні №43459876 від 28.05.2014р., відкритого на підставі виконавчого листа №1-212/11, що виданий Сокальським районним судом 21.01.2013р.
Постановою державного виконавця ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції від 08.09.2014р. у виконавчому провадженні №43459876 замінено стягувача ТзОВ «Добробут» його правонаступником ТзОВ «Радехів-цукор».
Постановою державного виконавця від 11.12.2015р. вказаний виконавчий документ повернуто без виконання стягувану.
Згідно заяви ТзОВ «Радехів-цукор» від 18.01.2016р. виконавчий документ повторно скеровано до виконання.
Постановою від 03.02.2016р. державним виконавцем ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №50005679 з виконання виконавчого листа №2-212/11, що виданий Сокальським районним судом 21.01.2013р.
Положеннями статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язання на підставі рішення суду. Тому, у разі відсутності інших підстав для припинення зобов'язань, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання відповідача ОСОБА_1 виконати рішення суду, яким стягнуто із нього грошові кошти, є грошовим зобов'язанням, а тому з відповідача підлягають стягненню кошти за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 145943,02грн. за період від 22.08.2014р. по 22.08.2017р., з яких 12967,59грн. - 3% річних та 132975,43грн. - сума інфляційних витрат.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, і не спростовано стороною відповідача, а тому позов слід задовольнити.
У відповідності до змісту норм ч.ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, котрий встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відтак, з відповідач підлягає стягненню на користь позивача сплачена та документально підтверджена сума судового збору у розмірі 2189,15 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-цукор» суму інфляційних втрат в розмірі 132975грн. 43коп. та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 12967грн. 59коп., а всього 145943грн. 02коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-цукор» 2189грн. 15коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 03 серпня 2018 року.
Головуючий: Т. В. Струс