Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/304/18
Провадження № 2/391/193/18
30.07.2018р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області:
Головуюча суддя - Мумига І.М.
за участю секретаря - Качинської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20.01.2034 року.
В позовній заяві пояснила, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними не укладався. Донька проживає з нею та перебуває на її утриманні, фінансової допомоги дитина від батька не отримує, в добровільному порядку він відмовляється утримувати дитину, тому вона змушена звернутись до суду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву від 17.04.2018 року про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення № 670001 від 23.06.2018 року. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи не надавав. З наданих Щасливською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області та Олександрійським районним сектором управління Державної міграційної служби інформації про реєстрацію місця проживання управління Державної Міграційної Служби України в Кіровоградській області адресних довідок від 04.07.2018 року та 10.07.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, з 14.12.2016 року, куди і були направлені повістки.
В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачем відсутня.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-ОЛ № 189107 від 27.01.2016 року сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.8)
Згідно довідки № 02-25/351 від 07.05.2018 року, виданої Червоновершківською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області до складу сім'ї позивачки входить дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні. (а.с.9)
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Суд, враховуючи вищевикладене, бере до уваги склад сім'ї, матеріальне становище сторін, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.
Питання про належне утримання дітей, між сторонами в добровільному порядку не вирішено.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 200, 206, 211, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_4 Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, (с. Щасливе, Олександрійського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, (провул. Луговий, 13, с. Братерське Компаніївського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.05.2018 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття тобто до 20.01.2034 року.
Стягнути з ОСОБА_2 704,80 грн. судового збору на користь держави отримувач коштів: ГУК у м.Києвім.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя _____________________І.М. Мумига