Справа №443/1416/17
Провадження №2/443/397/18
30 липня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким: встановити факт його проживання разом з матір'ю ОСОБА_4, яка померла 19 травня 2008 року, з 2004 року по 18 травня 2008 року та визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після сперті його матері - ОСОБА_4, яка померла 19 травня 2008 року право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9512 га(з них: земельна ділянка, площею 0,7666 га(сіножаті), кадастровий номер 4621588300:03:000:0455 та земельна ділянка, площею 2,1847 га(рілля), кадастровий номер 4621588300:02:000:0546), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №079034 від 19 лютого 2003 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликаються на те, що 19 травня 2008 року померла його матір - ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої, ввійшло належне померлій майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться в с. Сулятичі по вул.. Набережна, 21 Жидачівського району Львівської області та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9512 га(з них: земельна ділянка, площею 0,7666 га(сіножаті), кадастровий номер 4621588300:03:000:0455 та земельна ділянка, площею 2,1847 га(рілля), кадастровий номер 4621588300:02:000:0546), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №079034 від 19 лютого 2003 року. На випадок своєї смерті мати склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла йому. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 02 червня 2010 року за ним визнано право власності на житловий будинок, що знаходиться в с. Сулятичі по вул.. Набережна, 21 Жидачівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті матері. Проте, питання про визнання за ним права власності на інше спадкове майно не вирішено. Відтак, він як єдиний спадкоємець за заповітом, звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на спадкову земельну ділянку, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що пропустив піврічний термін передбачений цивільним законодавством для подання заяви. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області - ОСОБА_5 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності їх представника, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 19 травня 2008 року, у віці 72 років, померла ОСОБА_4, про що 20 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис №9 та ОСОБА_3 сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 20 травня 2008 року, видано свідоцтво про смерть серії 1-СГ №128607 /а.с. 20/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_4 ввійшло належне померлій майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться в с. Сулятичі по вул.. Набережна, 21 Жидачівського району Львівської області та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9512 га(з них: земельна ділянка, площею 0,7666 га(сіножаті), кадастровий номер 4621588300:03:000:0455 та земельна ділянка, площею 2,1847 га(рілля), кадастровий номер 4621588300:02:000:0546), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №079034 від 19 лютого 2003 року./а.с. 10-17, 21/.
З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 10 листопада 2004 року, вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати за законом на день моєї смерті, і на що я за законом матиму право заповідаю ОСОБА_2». Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /а.с. 8/.
Також в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач по справі і сином померлої та відповідно спадкоємцем за заповітом. Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження ІV-УР №1851284 від 16 травня 1962 року /а.с. 18/.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 пояснив, що протягом останніх років і до дня його смерті спільно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4, оскільки остання була його мамою та потребувала стороннього догляду та допомоги.
Так, факт проживання позивача зі спадкодавцем додатково стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області за №230 від 05 липня 2018 року, згідно якої: на день смерті спадкодавця, разом з нею дійсно проживав без реєстрації син - ОСОБА_2.
Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року№ 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживав з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто момент смерті останньої, яка наступила 19 травня 2008 року.
Відтак позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, як такий, що постійно проживав разом із нею, на час відкриття спадщини.
Згідно із рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 02 червня 2010 року за позивачем визнано право власності на житловий будинок, що знаходиться в с. Сулятичі по вул. Набережна, 21 Жидачівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті матері. Проте, питання про визнання за ним права власності на інше спадкове майно не вирішено.
Разом з тим, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №568/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 25 вересня 2017 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку у зв'язку з тим, що він пропустила піврічний термін, передбачений цивільним законодавством для подання заяви /а.с. 6/.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, враховуючи свободу заповіту як принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на частину спадкового майно(земельну ділянку), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_4, яка померла 19 травня 2008 року, з 2004 року по 18 травня 2008 року.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після сперті його матері - ОСОБА_4, яка померла 19 травня 2008 року право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9512 га(з них: земельна ділянка, площею 0,7666 га(сіножаті), кадастровий номер 4621588300:03:000:0455 та земельна ділянка, площею 2,1847 га(рілля), кадастровий номер 4621588300:02:000:0546), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №079034 від 19 лютого 2003 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СУДДЯ І.І. Ціпивко