Справа № 464/10035/14-ц
Провадження № 6/442/87/2018
25 липня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Медведика Л.О.,
з участю секретаря Чолавін Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі подання старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,-
Старший державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 звернувся з поданням про обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, посилається на те, що остання не виконує зобовязання, покладених на неї згідно виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду від 27.03.2015 року №464/10035/14-ц про стягнення боргу на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 113712,34 грн. та судового збору.
Вказує на те, що ним вжито всіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку вимоги рішення суду не виконала та у разі її виїзду за кордон буде неможливим або ускладненим виконати ці вимоги. Тому, у своєму поданні просить постановити рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України.
Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Однак, виконавець на розгляд подання не з»явився, заяв про проведення такого розгляду без його участі суду не надходило.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем 08.02.2016 року винесено постанову в межах ВП № 50065816 про відкриття ВП.
Державний виконавець, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилається на те, що у останньої існує заборгованість зі сплати боргу перед банком. Однак, саме невиконання боржником самостійно зобовязань протягом строку, вказаного виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обовязків.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, випадки коли громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв'язку із цим суди розглядали подання державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржників у виконавчому провадженні.
В Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 р. та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, міститься окремий розд. XI "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну", в якому передбачено зміст подання державного виконавця при зверненні до суду, яке має обов'язково містити зокрема обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань може бути зумовлене об'єктивними причинами, а може й суб'єктивними, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Оскільки, відповідно до ст.441 ЦПК України згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Відтак, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем не наведено достатніх обґрунтувань того, чи дійсно боржник свідомо в повній мірі не виконує належні до виконання зобовязання, чи у нього є на це обєктивні причини, а тому подання є передчасним.
Разом з тим, сам по собі виїзд за межі України боржника не зумовлює неможливість виконання останнім зобовязання перед стягувачем, а докази щодо наміру ОСОБА_1 виїхати за межі України на постійне місце проживання виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби в поданні не зазначені.
Виходячи з вищенаведеного, та керуючись ст.ст. 10, 18,441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Медведик Л.О.