441/844/18 2/441/527/2018
30.07.2018 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Українець П.Ф.
з участю секретаря Пеленської Х.О.
розглянувши відкрито у залі судових засідань в м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
сторони в шлюбі з 23.04.2009р., мають сина ОСОБА_3, 20.10.2009р.н.
ОСОБА_1 04.06.2018р. звернулась із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вимоги мотивувала тим, що подружнє життя з відповідачем не склалось, він не поважав її як дружину, сварився з нею, зловживав алкогольними напоями, через це припинили подружні стосунки, проживають окремо, просила розірвати шлюб.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, 30.07.2018р. подала заяву у якій покликається про припинення подружніх стосунків з відповідачем в липні 2012р., просила шлюб розірвати, справу розглядати у її відсутності (а.с.18).
Відповідач в судове засідання не з'явився, 30.07.2018р. по телефону повідомив про неможливість явки до суду, просив розглядати справу у його відсутності та розірвати шлюб (а.с.20).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України вважає можливим розглядати справу у їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, суд задоволює позов.
Як видно із змісту позову та долучених до справи свідоцтва про шлюб і копії свідоцтва про народження (а.с. 4, 5), сторони в шлюбі з 23.04.2009р., мають сина ОСОБА_3, 20.10.2009р.н.
Із змісту заяви ОСОБА_1 від 30.07.2018р. (а.с.18) убачається, що сторони в липні 2012р. припинили подружні стосунки, проживають окремо.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3 і 4 ст. 56 вказаного Кодексу передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007р. зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюб суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Позивачка ОСОБА_1, що убачається із змісту позову та її заяви від 30.07.2018р., не бажає поновлювати сімейні стосунки з відповідачем, настоює на розірванні шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2, як убачається із його повідомлення від 30.07.2018р., теж просить про розірвання шлюбу з позивачкою.
Ураховуючи наведене та інші фактичні взаємини подружжя ОСОБА_2, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також той факт, що примушування сторін до збереження шлюбних відносин порушуватиме їх права на особисту свободу, а отже, що юридичне підтримання шлюбних відносин в даному випадку суперечитиме моральним засадам суспільства, суд задоволює позов.
Наявність у сторін неповнолітньої дитини суд оцінює, як обставину, що заслуговує уваги, але з огляду на вищенаведене та інші матеріали справи, не перешкоджає прийняттю рішення про розірвання шлюбу.
Судові витрати у справі складають 704 грн. 80 коп. (а.с.1) та у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 293, 294, 354 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 112 СК України, суд -
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, 16.04.1987р.н. і ОСОБА_2, 29.08.1986р.н., що зареєстрований 23.04.2009р. Відділом РАЦС Городоцького РУЮ Львівської обл., актовий запис № 21 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого на ІНФОРМАЦІЯ_2 Львівської обл.) в користь ОСОБА_1 (16.04.1989р.н., проживаючої на ІНФОРМАЦІЯ_3 «а» у м. Городок Львівської обл.) 704 грн. 80 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 03.08.2018р.
Суддя: Українець П.Ф.