31 липня 2018 рокусправа № 804/2169/18
Суддя І інстанції - Рябчук О.С.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнов Д.В.
судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відсутність права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2017 р. та відсутність права на нарахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 154 952,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із ТОВ «ТД Агродар» на поставку олії осоняшникової, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаної операції. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїм контрагентаом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що відповідач не дослідив реальність взаємостосунків між позивачем та ТОВ «ТД Агродар», не зробив детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставні припущення та міркування віповідача, які грунтуються не на реальноьму та детальному аналізі, а лише на власних припущеннях.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник контролюючого органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом 15.02.2018 р. проведено камеральну перевірку ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 р.
За результатами перевірки складено акт № 8907/04-36-12-18/39381873 від 15.02.2018р., яким встановлені наступні порушення, допущені ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца»:
- п. 200.4 “б” Податкового кодексу України у зв'язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2017 р. у сумі 1 154 952,00 грн.;
- не вірне визначення звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображене у Додатку 2 до Декларації.
Висновків щодо допущених норм податкового законодавства конролюючий орган виходив з наступного, так ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини, зокрема, з контрагентом ТОВ «ТД Агродар», які були оформлені документально без фактичного здійснення, а відтак, позивач не мав правових підстав включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такої операції.
Основним видом діяльності ТОВ «ТД Агродар” є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, штатна чисельність працівників в жовтні 2017 р. 39 осіб.
Згідно з проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» у жовтні 2017 р. придбано у ТОВ «ТД Агродар» олію соняшникову нерафіновану у кількості 295,51 тон на загальну суму 6 929 709,48 грн., крім того, ПДВ 1 154 951,58 грн.
Відповідно до інформації з баз даних податкового органу встановлено, що ТОВ «ТД Агродар» не є виробником товару олія соняшникова нерафінована, реалізованого на адресу ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца».
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних протягом жовтня 2017 р. ТОВ «ТД Агродар» здійснювалося придбання великої кількості ТМЦ, серед яких відсутня номенклатурна позиція товару - олія соняшникова нерафінована.
ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» при придбання ТМЦ виступає лише «посередником», оскільки не здійснює виробництва продукції та її подальшого перероблення. Отже, основна мета таких операцій це податкова вигода у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість без здійснення фактичної господарської діяльності.
ТОВ «ТД Агродар», яке є основним постачальником товару, може здійснювати подальшу реалізацію самостійно, без укладання проміжних угод із залученням ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца».
Також, в акті міститься посилання на службову записку оперативного управління Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2018 р. № 421/04-36-21-05-06 якою повідомлено, що ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» сформовано від'ємне значення ПДВ за рахунок придбання товару олія соняшникова нерафінована у ТОВ «ТД Агродар» в жовтні 2017 р., який у грудні 2017 р. експортовано до Індії. Протягом жовтня 2017 р. ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» здійснено придбання ТМЦ (соняшник) у ТОВ «Агропромислова компанія» та ПОСП «Маяк». Таким чином, на ТОВ «ТД Агродар» здійснюється «пересорт» товарних позицій, що в свою чергу, може свідчити про здійснення посадовими особами платника «безтоварних» фінансово-господарських операцій, а також несплату відповідних сум ПДВ по ланцюгу до бюджету.
На підставі акту первріки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р.
Так ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» (Покупець) та ТОВ «ТД Агродар» (Постачальник) укладено договір поставки № 14/09-1 від 14.09.2017 р.
За даним договором належало здійснити постачання олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2017 р. у кількості 295,51 тонн на загальну суму 6 929 709,48 грн., крім того ПІДВ 1 154 951,58 грн.
На підтвердження фактичної поставки товару на підставі укладеного договору позивачем надано договір, рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; посвідчення про якість; акт звірки поставок; документи митного оформлення товару.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції повністю погодився з висновками акту перевірки з якого вбачається непідтвердження факту поставки товару та відсутності реальності господарської операції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такою позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
З матеріалів справи вбачається, що доказів оплати за поставлений товар позивачем не надано і виписки з банку зворотнього не доводять, специфікація № 1 від 06.10.20118 року, як на тому наполягає апелянт, також не може підтверджувати факт поставки товару. Крім того як вбачається з митної декларації олія соняшникова отримана позивачем експортована 08 грудня 2017 року до Індії, в той час як відповідно до умов контракту №Р09465 від 06.10.2017 року покупцем є компанія ОСОБА_1 Компані Суіс СА (Швейцарія) та відсутні посилання щодо поставки товару до Індії. Крім того умовами контракту термін поставки товару становить в період з 06.10.2017 року по 15.10.2017 року.
У сукупності викладені обставини свідчать про неправомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2017 року.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, колегія судів апеляційного суду приходить до висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, специфікації) по контрагенту ТОВ «ТД Агродар» не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо розбіжності складених документів, свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
Суд першої інстанції надав належну оцінки зазначеним обставинам справи, а тому прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2018 р. про відсутність права у ТОВ «Агрохолдінг «Зарніца» на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2017 р. та відсутність права на нарахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 154 952,00 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг «Зарніца» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 02 серпня 2018 року.
Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник