Єдиний унікальний номер 229/4532/17 Номер провадження 22-ц/775/1175/2018
Категорія: 24 Номер провадження 22-ц/775/1175/2018
03 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Судді- доповідача: Новікової Г.В.,
суддів: Халаджи О.В., Папоян В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду від 30 травня 2018 року (під головуванням судді Гонтар А.Л.) у справі №229/4532/17 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення,
У листопаді 2017 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ВО «Дружківкатепломережа» в опалювальні періоди за 01.10.2012 року по 01.07.2016 року надавала теплову енергію у АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_2.
Однак відповідач не сплачувала кошти за надану послугу з теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість за теплову енергію за період з 2012 року по 2016 рік в розмірі 5412,43 грн..
Ухвалою судді Дружківського міського суду від 27 вересня 2016 року було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача.
Просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по оплаті за опалення в сумі 5412,43грн. за період з 01.10.2012 року по 01.07.2016 року, суму інфляційних збитків в розмірі 4771,58грн., суму 3% річних у розмірі 802,12грн. та судові витрати в сумі 1600 грн..
Заочним рішенням Дружківського міського суду від 26 грудня 2017 року позовні вимоги ОКП "Донецьктеплокомуненерго" задоволені.
Ухвалою Дружківського міського суду від 13 березня 2018 року заочне рішення Дружківського міського суду від 26 грудня 2017 року скасовано за заявою позивача та справу призначено до розгляду.
Рішенням Дружківського міського суду від 30 травня 2018 року позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задоволені. З ОСОБА_2 на користь ОКП "Донецьктеплокомуненерго" стягнуто заборгованість по оплаті за опалення за період з 01.10.2012 року по 01.07.2016 року в сумі 5412,43 грн. , суму інфляційних збитків в розмірі 4771,58 грн., суму 3% річних у розмірі 802,12 грн..Вирішено питання про судовий збір.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права
Зазначає, що між ОСОБА_2 та КП відсутні будь-які угоди на постачання опалення, відсутність договору виключає для неї будь-які зобов'язання перед постачальником послуг теплової енергії.
У матеріалах справи відсутні докази її зобов'язання перед позивачем. Особовий рахунок №НОМЕР_1, вказаний у заяві відкрито без її відома, проте такий особовий рахунок може бути відкрито
за особистою заявою.
Квартиру нею було придбано вже після демонтажу централізованого опалення старим власником. Нею було підтверджено наданням акту обстеження демонтажу опалювальних приладів та ізоляції стояків внутрішніх систем опалення від 04.08.2009 року , який був складений представниками теплопостачальної організації ПО «Дружківкатепломережа». Також суду в якості доказу відсутності централізованого опалення в квартирі вона надала припис від 2012 року, акт обстеження квартири від 26.05.2008 року, заяву сусідки про стан системи опалення. Однак суд в порушення ст.ст. 2,5,6,64,229 ЦПК України дані докази не взяв до уваги при ухваленні рішення.
У розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості, позивач не зазначив обсяги теплової енергії, використаної для квартири АДРЕСА_1. Тому, однозначно встановити які конкретно суми підлягали сплаті неможливо, а також неможливо виділити складову частину вартості теплової енергії для потреб вказаної квартири.
Вважає, що при розгляді справи суд повинен був застосувати загальний строк позовної давності у три роки, який обчислюється з моменту, коли особа дізналась про своє порушене право.
Суд не врахував того факту, що позивачем при пред'явленні позовних вимог цієї норми Закону не дотримано та заборгованість обчислена з 2012 року. В матеріалах справи відсутні об'єктивні докази визнання відповідачем заборгованості понад строк позовної давності.
Також не погоджується з розрахунком позивача щодо штрафних санкцій, оскільки Законом України №48696 «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», який є чинним та забороняє нарахування штрафних санкцій. А саме нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних є безпідставними, оскільки вказаний Закон забороняє таке нарахування.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 10986 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично користувалася послугами теплопостачання, але їх оплачувала не регулярно та не в повному обсязі, про що свідчить особистий рахунок, тобто не виконували свої зобов'язання по оплаті послуг постачання тепла, передбачені п. 33 Правил № 1497 та п. 30 Правил № 630, що є порушенням вимог статті 625 ЦК України. Висновок суду узгоджується з положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2009 року . Дана квартира розташована в багатоповерховому будинку та забезпечена централізованим опаленням, прилади обліку теплової енергії в квартирі відсутні.
Факт надання послуг з теплопостачання підтверджується актами від 03 жовтня 2013 року №154/1,від 23 жовтня 2014 року №154, від 15 жовтня 2015 року №154 про підключення жилого будинку АДРЕСА_7 до централізованої системи опалення на підставі рішень виконкому Дружківської міської ради.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, як вбачається з матеріалів справи , позивач із 01.09.2003 року надає послуги щодо централізованого опалення житлового АДРЕСА_5, в тому числі й відповідачу в АДРЕСА_1.
Доказів про те, що відповідач від отримання даних послуг відмовилася у встановленому законом порядку не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є споживачем теплопостачання і повинен їх оплачувати.
Заборгованість за надані послуги з теплопостачання за особовим рахунком №НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_6, власником якої є ОСОБА_2 за період з 01.10.2012 року по 01.07.2016 року складає в сумі 5412,43 грн..
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаний період, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що строк позовної давності в даному випадку не застосовується, оскільки стороною в спорі заява про застосування строку позовної давності не надавалася відповідно до положень статтей 257, 267 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду є безпідставними та спростовується матеріалами справи та нормами чинного законодавства. Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у позові лише за заявою сторони у спорі, однак такої заяви не було, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
У п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок).
Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на те, що квартира її довірителя відключена від централізованого теплопостачання, а тому відповідач послугами позивача не користується, що підтверджується Актом обстеження квартири від 26 травня 2008 року .
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Відповідно до акту обстеження від 26.05.2008 року в квартирі АДРЕСА_3 відсутні радіатори (система опалення) (а.с.55-56).
Також повторним актом від 04.08.2009 року, складеним працівниками ВО «Дружківкатепломережа» в присутності ОСОБА_2, здійснено повторну повірку демонтажу приборів опалення та встановлено, що в квартирі немає приборів індивідуального опалення, стоякі, які проходять через кімнати не за ізольовані теплоізоляційним матеріалом (а.с.57). ОСОБА_2 видано припис на відновлення самовільно переоборудованої системи опалення.
Доводи про те, що в квартирі відсутні батареї, а тому відсутні підстави для оплати теплопостачання, є безпідставними. Оскільки відключення було проведено без належного дозволу, в квартирі залишилися стояки теплопостачання. Акти обслідування квартири не можуть бути підставою для звільнення споживача від оплати використовуваної теплоенергії, оскільки вони засвідчують лише факт відсутності батарей і не містять доказів відключення теплопостачання у встановленому законом порядку. Навпаки,позивачем надано приписи, якими зобов'язано відповідача поновити систему теплопостачання в квартирі.
Вказівка на те, що квартиру було придбано без батарей і це є підставою від звільнення від оплати за користування теплопостачанням відповідача суперечить положенням законодавства, яким передбачено, що власність зобов'язує, тобто відповідач з придбанням власності отримала не тільки права , а і відповідні обов'язки, і в тому числі належне утримання квартири з централізованим опаленням .
Матеріали справи не містять доказів того, що відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання відбулося в установленому законом порядку.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не виключає обов'язок сплачувати ці послуги. Така правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 20.04.2016 року, у справі №6-2951цс15.
Згідно ст.68 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. У відповідності до ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія, інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1838 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ОКП «Донецьктеплокомуненерго», від 14.12.2010 року №1838 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг», від 09.06.2016 року №1101 ОКП встановлено тарифи на послуги централізованого опалення для населення, які надаються позивачем.
Виходячи зі змісту ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», строки, види, показники порушень виконавців у сфері надання житлово-комунальних послуг мають бути зафіксовані належно оформленими актами-претензіями.
Відповідачем не надано суду жодних актів-претензій, що були б складені за участю його та позивача, а отже, ним не спростовано забезпечення позивачем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території якісно та своєчасно.
Згідно п.п.5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач
зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Дію Закону України від 13.11.1996 року «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» припинено з 1 січня 2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року.
Судом встановлено, що заборгованість по оплаті за теплопостачання утворилася за період з 01.10.2012 року по 01.07.2016 року в сумі 5412,43 грн..
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на ряду із заборгованістю підлягає стягненню і 3% річних та інфляційні витрати відповідно до положень ст.625 ЦК України.
Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані, таким чином підстави для скасування судового рішення відсутні.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 10986 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дружківського міського суду від 30 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2018 року.
Судді: