пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
31.07.2018 справа № 905/77/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар ОСОБА_4М
від позивача: ОСОБА_5 адвокат, посвідчення №1276 від 16.07.2015р.
від відповідача 1: від відповідача 2:не з»явився не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Луганської області
від07.05.2018р. (повний текст рішення складено та підписано 10.05.2018р. у м. Харкові)
по справі за позовом№905/77/18 (суддя Лісовицький Є.А.) Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область
до відповідача 1 до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Сєвєродонецьк, Луганська область Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» м.Маріуполь, Донецька область
простягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» пені у сумі 38 123 968,71грн., 3% річних у сумі 2 100 183грн., стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» 3% річних у сумі 10000грн.
11.01.2018р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Сєвєродонецьк, Луганська область, Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» м.Маріуполь, Донецька область про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» пені у сумі 38 123 968,71грн., 3% річних у сумі 2 100 183грн., з Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» 3% річних у сумі 10 000грн. (т.1 а.с. 3-9).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. Крім того, у забезпечення виконання за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., позивач уклав із відповідачем 2 договір поруки №ПР-01/17-1004-01 від 02.10.2017р., за умовами якого останній поручився перед позивачем за виконання зобов»язань за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01, у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, передбачених договором поставки.
Відповідно до умов договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. борг становить суму 2 852 654 485,11грн. Дане зумовило звернення до суду із зазначеним позовом.
Справа №905/77/18 була розглянута за правилами загального позовного провадження згідно ухвали господарського суд Донецької області від 31.01.2018р. (т.1, а.с.54-55).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2018р. справу №905/77/18 передано за встановленою підсудністю до господарського суду Луганської області (т.1, а.с.108).
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2018р. у справі №905/77/18 у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с.137-141).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про проведення позивачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на підставі Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2 966 191 967,60 грн. на підставі Договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. та Договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., припинення зобов'язання відповідача 1 зі сплати: 2 852 654 485,11 грн. - основного боргу за Договором поставки, присудженого по справі №910/2033/16; 113 537 482,49 грн. - 3% річних, присуджених по справі №910/2033/16. Таким чином, зобов'язання відповідача 1 зі сплати основного боргу в розмірі 2 852 654 485,11 грн. було виконано повністю. Відтак, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні з відповідача 1 пені та 3 % річних за несплату основного боргу, нарахованих за період з 01 січня 2018 року по 10 січня 2018 року та відмовив у стягненні 3% річних в розмірі 10000,00 грн. з відповідача 2.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область не погодився із прийнятим судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення першої інстанції є необґрунтованим та одностороннім, прийнято з порушенням норм матеріального права, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи (т.2 а.с.149-152).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 2 966 191 967,60грн. (що відбулось внаслідок направлення ПАТ «ДМК» на адресу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов»язання ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» перед ПАТ «ДМК» за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. та договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. з 26 грудня 2017 року припинились.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що надсилаючи відповідачеві 1 відповідні повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «ДМК» обумовив зарахування однорідних зустрічних вимог певною відкладальною обставиною, а саме фактом повідомлення відповідачем 1 позивача про отримання відповідних повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначена обставина підтверджується листом ПАТ «ДМК» від 22.01.2018р. вих№01/45а, згідно якого ПАТ «ДМК» просив ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» підтвердити факт отримання повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, оскільки ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» не повідомив ПАТ «ДМК» про отримання повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач вважає, що відкладальна обставина не настала, а зобов»язання ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» перед ПАТ «ДМК», які випливають з договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. не припинились, а відтак у позивача є право для звернення з даним позовом до суду.
Скаржник зазначає, що розглянувши справу, суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., Стойка О.В., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2018р. у справі № 905/77/18 (т.2 а.с.147).
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 року справу №905/77/18 було призначено до розгляду на 31.07.2018 року о 10:30 год. (т.2 а.с.201).
22.06.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», в якому останній зауважує, що висновки в рішенні господарського суду відповідають обставинам справи, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» та скасування прийнятого у справі рішення, який судом апеляційної інстанції розглянутий, прийняти до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2 а.с.172-176).
23.06.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», в якому останній зауважує, що оскаржуване судове рішення відповідає обставинам справи, прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» та скасування прийнятого судом рішення, який судом апеляційної інстанції розглянутий, прийняти до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2, а.с.187-194).
Згідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.
Апелянт у судове засідання з»явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, керуючись ч.12 ст. 270 ГПК України, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши апелянта, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» м.Кам»янське, Дніпропетровська область (код ЄДРПОУ 05393043) є юридичною особою, що підтверджується випискою з ЄДР (т.1 а.с. 19-21).
Відповідач 1, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» м.Сєвєродонецьк, Луганська область (код ЄДРПОУ 05441447) є юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДР та Статутом (т.1, а.с.64-67, 83-101).
Відповідач 2, Приватне акціонерне товариство «Донецьккокс» м.Маріуполь, Донецька область (код ЄДРПОУ 00191112) є юридичною особою.
29.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (за договором - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (за договором - покупець, далі - відповідач 1) було укладено договір поставки №ГРД-01/10-5002, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник повинен передати у власність покупця залізорудний концентрат виробництва українських гірничо-збагачувальних комбінатів (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього (т.1, а.с.22-27).
Згідно з п. 4.7 договору, датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів).
Розділом 5 договору сторони визначили ціну та загальну вартість договору.
Ціна на товар встановлюється в еквівалент до іноземної валюти (долару США) і вказується у Специфікаціях (п.5.1 договору).
Розділом 6 договору сторони встановили порядок розрахунків.
Відповідно до п. 6.2 договору, поставлений товар має бути сплачений на протязі 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день постачання).
Відповідно до п. 8.3 Договору поставки, в разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 Договору, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.
Пунктом 12.2 договору встановлено, що жодна із сторін не має права передавати своїх прав та обов'язків, що виникають із даного договору, чи пов'язані із ним, на користь третіх осіб без письмового погодження на це іншої сторони договору поставки, за виключенням випадків, передбачених п. 13.2 даного договору.
Одночасно, пунктом 13.2 встановлено, що права та обов'язки сторони за даним договором повністю або частково можуть бути передані “Метінвест холдинг” без попередньої згоди ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” будь-якому підприємству, що пов'язане відносинами контролю із позивачем у розумінні ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
У п.13.7 договору встановлено, що договір вступає в силу з 01.01.2011р. і діє до 31 грудня 2015р.
Матеріали справи містять копію зазначеного договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., який укладений відповідно до чинного законодавства, скріплений печатками підприємств та підписаний обома сторонами.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) постачальник здійснив поставку товару загальною кількістю 3 038 504,31 т. на загальну суму 418 367 544,50 USD.
Станом на 21.01.2016р. покупець сплатив постачальнику за поставлений товар лише 308 722 226,14 USD.
Заборгованість відповідача за поставлений товар в сумі 109 645 318,37 USD виникла за період з 23.08.2013р. по 21.10.2014 р.
02.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (за договором - кредитор, далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Донецьккокс» (за договором - поручитель, далі - відповідач 2) було укладено договір поруки №ПР-01/17-1004-01, відповідно до п. 1.1. якого, поручитель зобов»язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов»язань Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (за договором - боржник, далі - відповідач 1) за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., укладеним між ТОВ «Метінвест Холдинг» та боржником, право вимоги за яким було відступлене на користь кредитора за умовами договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р., включаючи право вимоги виконання грошових зобов»язань в частині оплати вартості поставленої за договором поставки продукції, пені, 3% річних за користування грошовими коштами, право вимоги яких підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. по справі №910/2033/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. по справі №910/2158/17 (т.1, а.с.31-32).
09.02.2016р. ТОВ “Метінвест холдинг” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ “Алчевський металургійний комбінат, ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” про стягнення 5 818 261 986,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., яке було забезпечено порукою відповідача за Договором поруки №МК-25/08/14 від 04.08.2014р.
Рішенням господарського суду м.Києва від 12.04.2016р. по справі №910/2033/16 позовні вимоги ТОВ “Метінвест холдинг” було задоволено частково, стягнуто з ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” 1 108 308 009,91грн. основного боргу, 79 615 378,67 грн. 3% річних, стягнуто з ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” 20 000,00 грн. основного боргу, в частині позовних вимог про стягнення 296 698,87 грн. припинено провадження, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 було постановлено апеляційну скаргу ТОВ “Метінвест холдинг” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: “Припинити провадження в частині стягнення 296698,87 грн. боргу. Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” на користь ТОВ “Метінвест холдинг” 2852654485,11 грн. - боргу, 129146765, 59 грн. - 3% річних, 1220371046,64 грн. - пені, 146061, 07 грн. судового збору...” (т.1 а.с. 175-194).
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16 залишено без змін (т.1, а.с.195-202).
Додатково, за позовом ТОВ “Метінвест холдинг”, рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2017 у справі №910/2158/17 по справі №910/2158/17 було стягнуто з ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” 788780104,35 грн. пені за період з 09.02.2016р. по 23.11.2016р., як санкції за прострочення оплати товару, вказаного в п. 2.1 цього Договору поставки та 66687138,39 грн. за період з 09.02.2016р. по 23.11.2016р., як 3% річних за користування грошовими коштами (т.1, а.с.213-222)
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. рішення господарського суду м. Києва по справі №910/2158/17 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. у справі №910/2158/17 скасовано в частині стягнення пені у сумі 7 88 780 104, 35грн. та направлено в цій частині на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду (т.1 а.с. 236-243).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/2158/17 змінено в частині стягнення пені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" 709902093,91 пені. В решті рішення залишено без змін (т.1, а.с.244-251).
Постановою Верховного Суду від 12.06.2018р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. по справі №910/2158/17 залишено без змін.
02.08.2017р. між ТОВ «Метінвест холдинг» (за договором - кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (за договором - новий кредитор, далі - позивач) було укладено договір про уступку права вимоги №2/020817/17-0540-01, відповідно до п. 1 якого, передбачено, що договір направлено на реалізацію цивільних правовідносин, які виникають через відступлення Кредитором ОСОБА_6 кредитору прав вимоги до ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р..
Пунктом 2 договору зазначено, що кредитор передає (уступає) новому кредитору всі права вимоги, які є на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому, кредитора до боржника по первісному договору або у зв»язку з ним, і усі засоби захисту прав, які доступні кредитору (далі - права вимоги), включаючи, право вимоги виконання грошових зобов»язань по первісному договору на загальну суму 5 057 639 540,08грн., підтверджених:
2.1 постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. по справі № 910/2033/16 (залишено у силі постановою ВГСУ від 09.02.2017р. по справі №910/2033/16) на підставі яких стягнено з боржника: - 2 852 654 485,11грн. боргу, як заборгованість боржника перед кредитором за фактично поставлений товар по первісному договору, - 1 220 371 046,64 грн. пені, як санкції за прострочку оплати товару, вказаного в п.2.1 договору, - 129 146 765,59грн., як 3% річних за користування грошовими коштами.
2.2 рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2017р. по справі №910/2158/17 (залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. по справі №910/2158/17 на підставі якого стягнуто з боржника: - 788 780 104,35грн. пені, як санкції за прострочення оплати товару, вказаного в п. 2.1 договору, - 66 687138,39грн., як 3% річних за користування грошовим коштами (т.1, а.с.28-29).
Моментом переходу (уступки) права вимоги від кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами діючого договору (п.3 договору).
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі оригіналів документів за договором про уступку права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. (т.1, а.с.30).
Відповідач 1, ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” зазначив, що позивач підтвердив те, що він 26 грудня 2017 року здійснив зарахування зобов'язань відповідача 1 перед позивачем, які випливають із Договору про відступлення права вимоги №17-0539-01 2/020817 від 02 серпня 2017 року (далі - Договір про відступлення права вимоги) та Договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29 грудня 2010 року (далі - Договір поставки), відповідно, на загальну суму 2 966 191 967,60 грн.
Припинення зобов'язань відповідача 1 перед позивачем відбулося на підставі повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, направлених позивачем на адресу відповідача 1:
1. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/935 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 201 459 890,94 грн. (т.1, а.с.68)
2. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 1 240 000 000,00 грн. (т.1, а.с.70-71).
3. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/942 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 1 435 565 407,83 грн. (т.1, а.с.72-73).
4. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/943 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 89 166 668,83 грн. (т.1, а.с.74-75).
Позивач стверджує, що він не отримав відповідей від відповідача 1 щодо вищевказаних повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, після чого позивач направив на адресу відповідача-1 лист від 22.01.2018р. № 01/45а, в якому просив відповідача 1 підтвердити факт отримання повідомлень позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, на думку позивача, зобов'язання відповідача-1 за договором про відступлення права вимоги та Договором поставки не припинилися, і, відповідно, позивач має право нараховувати господарські санкції.
У зв»язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить:
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” 40 224 151 грн. 71 коп., з яких: 38 123 968 грн. 71 коп. - пеня, 2 100 183 грн. 00 коп. - 3% річних.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” 3% річних в сумі 10000 грн. 00 коп.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою договір поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт наявності заборгованості за поставлений відповідачу 1 товар за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. у сумі 2852654485,11 грн. встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2016р. у справі №910/2033/16 в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р.
Право вимоги до відповідача 1 за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р., що також підтверджено ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2017р. по справі № 910/2033/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”, як новий кредитор за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. на підставі договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. направив відповідачу 1 наступні повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/935 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 201 459 890,94 грн.
Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 1 240 000 000,00 грн.
Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/942 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 1 435 565 407,83 грн.
Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/943 від 26.12.2017р., згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача 1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017р. на суму 89 166 668,83 грн.
Вказані повідомлення були направлені на адресу ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” 26.12.2017р. та отримані останнім 15.01.2018р. (т.1, а.с.77, 78, 79).
У повідомленнях про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач не визначив черговість погашення боргових зобов»язань відповідача 1 та не встановив розподіл, які зобов»язання відповідача 1 вважаються погашеним у повному обсязі, а які частково.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Водночас, згідно зі ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов»язковим для неї.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Водночас, відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.
За своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч. 1 ст. 211 Цивільного кодексу України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про проведення позивачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на підставі Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2966191967,60грн. на підставі договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017р. та договору поставки припинені зобов'язання відповідача 1 зі сплати:
- 2 852 654 485,11 грн. - основного боргу за договором поставки, присудженого по справі №910/2033/16;
- 113 537 482,49 грн. - 3% річних, присуджених по справі №910/2033/16.
Таким чином, станом на 26.12.2017 року зобов'язання відповідача 1 зі сплати основного боргу в розмірі 2 852 654 485,11 грн. було повністю виконано.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апелянта стосовно нібито обумовлення зарахування однорідних вимог певною відкладальною обставиною, а саме фактом повідомлення відповідачем 1 позивача про отримання повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з листом від 22.01.2018р. вих.. №01/45а, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов»язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2017р. по справі №905/2680/16 «укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов»язують виникнення прав і обов»язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність».
Як слідує з тексту Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог - це не пропозиція відповідачу 1 здійснити певні дії, а заява з боку позивача про факт здійснення в односторонньому порядку юридично значної дії.
З тексту Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що зобов»язання ПАТ «АМК» зі сплати основного боргу припинились шляхом зарахування з моменту направлення ПАТ «ДМК» таких Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме 28.12.2017р.
Жодної відкладальної обставини тексти означених вище Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог не містять.
Посилання апелянта у скарзі на лист від 22.01.2018р. вих. №01/45а є безпідставним, оскільки вказаний лист по - перше, не є правочином, тому не породжує жодних правових наслідків, по - друге, не має жодного відношення до зарахування зустрічних однорідних вимог, по - третє, цей лист було направлено вже після припинення зобов»язання відповідача 1 перед позивачем, за невиконання кого позивач вимагає стягнення господарської санкції, по-четверте, вказаний лист не містить жодної відкладальної обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2018р. у справі №905/77/18 підлягає залишенню без змін.
Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м. Кам»янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2018 року у справі №905/77/18 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2018 року у справі №905/77/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2018 року.
Головуючий О.О. Радіонова
Судді І.В. Зубченко
ОСОБА_3
Надр. 4 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1-ГС Луганської обл.