Справа № 159/1179/18
Провадження № 2/159/551/18
25 липня 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Восковської О.А.
за участю секретаря Гарбар О.В.
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2В, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2В, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 27.11.2017 року з нього було стягнуто на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти у збільшеному розмірі на утримання неповнолітніх дочок ОСОБА_4П, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, 04.02.2007 р.н, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Окрім цього, рішенням Ковельського міськрайонного суду від 20.02.2018 року з нього було стягнуто на користь відповідачки ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_6П, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, 17.06.2014 р.н, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Позивач вказує, що з урахуванням двох вищевказаних рішень суду з нього стягується більше половини його заробітку, що негативно впливає на його життєвий рівень, однак, у добровільному порядку зменшити відрахування із заробітної плати відповідачки відмовились. За вказаних обставин позивач звернувся до суду та просить змінити розмір стягуваних з нього аліментів, що стягуються за рішеннями Ковельського міськрайонного суду від 27.11.2017 року та 20.02.2018 року і стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дочок в розмірі 1/16,5 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття та на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх синів в розмірі 1/16,5 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 11 травня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.06.2018 року.
Ухвалою суду від 06 червня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2018 року (з урахуванням періоду відпустки головуючої у справі).
Відзиву на позовну заяву відповідачами до суду не подано.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та пояснила, що коштів, які сплачує відповідач на утримання неповнолітніх дітей і так не вистачає, а тому просить відмовити у задоволенні заявленого позову
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала в повному об'ємі та просить відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як убачається із рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2017 року у цивільній справі №159/4435/17 (провадження №2/159/1422/17) було змінено розмір аліментів, які стягувались із ОСОБА_1, - та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх неповнолітніх дочок ОСОБА_4П, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, 04.02.2007 р.н, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили. Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 08.12.2017 року.
Згідно рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2018 року у цивільній справі №159/449/18 (провадження №2/159/379/18) було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання їх неповнолітніх синів ОСОБА_6П, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, 17.06.2014 р.н, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2018 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 23.03.2018 року.
З обох вищевказаних рішень убачається, що позивач визнав повністю заявлені як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 вимоги про стягнення із нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей у заявлених кожною з позивачок розмірі, та не заперечував проти стягнення із нього саме тієї суми, яка і стягнута за рішеннями суду. В апеляційному порядку вищезгадані рішення ОСОБА_1 не оскаржував.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із пояснень наданих позивачем ОСОБА_1 у судовому засіданні убачається, що з урахуванням двох вищевказаних рішень суду з нього стягується більше половини його заробітку, що негативно впливає на його життєвий рівень, коштів на прожиття не вистачає, у зв'язку із чим він перебуває у скрутному матеріальному становищі, однак, у добровільному порядку зменшити відрахування із заробітної плати відповідачки відмовились.
Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зміни (зменшення) розміру аліментів.
Окрім цього, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження погіршення його матеріального стану або здоров'я, порівняно із тим, коли судом було присуджено стягнення аліментів з нього на утримання дітей чи появу інших поважних підстав, що свідчили б про необхідність зменшення розміру аліментів.
Так, з довідок від 19.07.2018 року та 25.07.2018 року убачається, що позивач, як на момент постановлення вищевказаних рішень про стягнення аліментів, так і на даний час працював та продовжує працювати у 21 ДПРП Управління ДСНС у Волинській області на посаді водія та отримує стабільну заробітну плату, - тобто, ні місце роботи ні розмір заробітної плати не змінився.
З-поміж іншого, посилання позивача на максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, який на його думку, не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи, є хибною, оскільки згідно ч.ч.2, 3 ст.128 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для зменшення розміру аліментів, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я чи інших поважних підстав, передбачених ст.192 СК України, які б настали після ухвалення судом вищезазначених рішень від 27.11.2017 року та 20.02.2018 року про стягнення аліментів із ОСОБА_1Б, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 12-13, 19, 81, 82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 183, 184, 192 СК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючаОСОБА_8