Справа № 159/3552/18
Провадження № 2-а/159/141/18
30 липня 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі
головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до молодшого лейтенанта поліції роти № 3 батальону УПП в Рівненській області ДПП Ляшука В'ячеслава В'ячеславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач 20.07.18 р. звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом, просить скасувати як незаконну постанову серії ВР № 015076 від 11.07.18 р., винесену відповідачем як поліцейським про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (далі - оскаржувана постанова). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.07.18 р. відповідачем як поліцейським було винесено оскаржувану постанову, за якою його було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що він, ніби - то, керуючи транспортним засобом (далі - т/з), користувався засобом зв'язку - мобільним телефоном. Однак, він вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування. Зазначає, що відповідач зупинив його о 19 год. 30 хв. 11.07.18 р. по вул. Незалежності, 89 у м. Ковелі Волинської області; звинуватив у користуванні засобом зв'язку (мобільним телефоном). О 20 год. 11.07.18 р. відповідач виніс оскаржувану постанову. Покликаючись на ч. 2 ст. 258, ст. ст. 283, 276 КУпАП, рішення КС України від 26.05.15 р. № 5 - рп/2015, зазначає, що відповідач протиправно розглянув справу у місці зупинення його т/з, чим суттєво порушив його права. Покликаючись на ст. ст. 245, 268, ч. 2 ст. 33, ст. ст. 278, 279 КУпАП, зазначає, що після висловлення звинувачень відповідач пішов до свого службового автомобіля, де протиправно виніс оскаржувану постанову без будь - якої підготовки справи до розгляду; без оголошення посадової особи, яка розглядає справу; особи, яка притягається до адмінвідповідальності; не вирішивши клопотання, не дослідивши докази, без заслуховування осіб, які беруть участь у справі, чим позбавив його можливості реалізації його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, зазначає, що склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, у його діях відсутній, так як він під час керування т/з не користувався засобом зв'язку (мобільним телефоном), що у автомобілі був відсутній, був вимкнений. Письмове пояснення про це ним було надано відповідачеві. Останній, зателефонувавши, переконався у цьому, однак, до уваги це не взяв. Відповідач, натомість, взяв до уваги пояснення іншого поліцейського, з яким спільно здійснював патрулювання. Інші докази його винуватості - відсутні. Вважає, що дії відповідача слід визнати неправомірними, оскаржувану постанову - скасувати, а справу щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Просить позов задовольнити.
Відзиву на позов від відповідача не надійшло.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пояснив, що 11.07.18 р. він їхав по вул. Незалежності до вул. М. Левицького у м. Ковелі Волинської області. За ним рухався службовий автомобіль поліції, що подав йому сигнал зупинення. Він зупинився вже на вул. М. Левицького. Відповідач звинуватив його у користуванні під час руху автомобілем мобільним телефоном. Однак, мобільного телефону він із собою на той час не мав, його мобільний телефон на той час був вимкнений, так як розрядився попередньо. Він просив поліцейського надати йому відеозапис фіксування факту ведення ним розмови по мобільному телефону під час руху т/з, що, однак, відповідачем надано йому не було. Він бажав би, щоб розгляд справи було проведено у місці розташування ВП, а не у місці зупинення його т/з. Які його права, що передбачені ст. 268 КУпАП, чи інші права були порушені відповідачем, пояснити не може. Відповідач перед винесенням оскаржуваної постанови отримав його та свого колеги - поліцейського письмові пояснення. Просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належно оповіщений, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, відтворивши у судовому засіданні аудіо- відеозапис з боді - камери поліцейського DSJXЗМ 4248 DM 4248 від 11.07.18 р., з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При розгляді даної справи суд перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови на момент її винесення.
Відповідно до змісту п. 2.9 «д» ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Ч. 2 ст. 122 КУпАП, дійсно, передбачає адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.
Відповідно до копії оскаржуваної постанови, наданої суду позивачем, 11.07.17 р. відповідачем як поліцейським по вул. М. Левицького у м. Ковелі було винесено щодо позивача оскаржувану постанову. В останній зазначено, що позивач о 19 год. 30 хв. 11.07.18 р. по вул. Незалежності, 89 у м. Ковелі Волинської області, керуючи автомобілем марки «Опель Астра 16», н. з. НОМЕР_1 , користувався засобом зв'язку, тримаючи його у руці, а саме: розмовляв по мобільному телефону під час керування автомобілем, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено адмінстягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.. В якості додатків до постанови вказані пояснення позивача та іншого поліцейського. Копія оскаржуваної постанови вручена позивачеві під розпис.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, вона визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається із змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких, зокрема, віднесено до компетенції Національної поліції.
Як слідує з положень ч. ч. 3 - 6 ст. 258 КУпАП, протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у т. ч. зафіксованих в автоматичному режимі. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням КС України від 22.12.10 р. N 23 - рп/2010 визнано (на час ухвалення рішення) частину шосту - на даний час - це є частина 7 - ст. 258 КУпАП, яка визначала, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, що, дійсно, відповідно до рішення КС України від 26.05.15 р. за конституційним поданням Уповноваженого ВР України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення КС України зазначив, що у ч. ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Разом з тим, слід приймати до уваги, що зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Нацполіції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.15 р. N 1 395 (далі - Інструкція), що зареєстровано в МЮ України 10.11.15 р. за N 1 408/27 853, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення КС України і цим нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
Отже, приписи рішення КС України від 26.05.15 р., на які безпідставно покликається позивач у даній справі, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених після 26.05.15 р., та вищевказаною Інструкцією.
Тобто, хоча положенню ч. 1 цієї статті, дійсно, дано наведене позивачем у своїй позовній заяві офіційне тлумачення Рішенням КС України від 26.05.15 р. N 5 - рп/2015; однак, частиною 6 у наведеній вище редакції на час ухвалення КС України рішення від 26.05.15 р. N 5 - рп/2015 ст. 276 КУпАП доповнена не була.
На час же винесення оскаржуваної постанови ст. 276 КУпАП вже була доповнена частиною 6 у наведеній вище редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15 р. N 596 - VIII.
КУпАП визначено правопорушення, що не потребують довготривалої процедури, їх перелік є вичерпний, коли особу можна притягти до адміністративної відповідальності безпосередньо на місці вчинення правопорушення. В усіх інших випадках розгляд справи провадиться за, серед іншого, місцем вчинення, коли складається протокол, збираються інші докази та протокол надсилається на розгляд уповноваженому органу.
Таким чином, підстав для висновку про неправомірність дій відповідача з приводу винесення оскаржуваної постанови у місці зупинення т/з під керуванням позивача, немає.
Відповідно до п. 2 розд. III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132 - 1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Як передбачено ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні не знайшли свого ствердження доводи позивача у тій їх частині, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було порушено права позивача як особи, яка притягається до адмінвідповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Зокрема, будь - яких клопотань відповідачеві позивач не заявляв.
Покликання позивача про те, що відповідачем справа була розглянута без підготовки її до розгляду, також не знайшли свого ствердження в суді.
Порушень вимог ст. 279 КУпАП у діях відповідача суд не вбачає.
Відтвореним у судовому засіданні аудіо - відеозаписом з боді - камери поліцейського, стверджено, що позивач був зупинений відповідачем на вул. М. Левицького у м. Ковелі Волинської області з покликанням на порушення заборони під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку - мобільним телефоном. Під час проведення підготовки справи до розгляду сказав своєму напарникові - колезі - поліцейському - писати пояснення - і продовжував надалі безперервно спілкуватись виключно з позивачем
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що, дійсно, 11.07.18 р. відповідачем як поліцейським на вул. М. Левицького у м. Ковелі Волинської області було винесено щодо позивача оскаржувану постанову. Доказами винуватості позивача у вчиненні вказаного вище правопорушення відповідач розцінив, на власний розсуд, що і озвучив позивачеві, недостовірність письмових пояснень самого позивача. Відповідно, відповідачем прийнято до уваги ті пояснення, що надані іншим поліцейським як свідком.
Аналізуючи письмові пояснення позивача від 11.07.18 р., суд звертає увагу, що позивач заперечив вчинення ним вказаного вище правопорушення, зазначивши, що у його автомобілі навіть немає в наявності мобільного телефону.
Такі пояснення позивача не спростовані іншими доказами у справі.
Аналізуючи письмові пояснення іншого поліцейського - Нітковця Р.В. як свідка від 11.07.18 р., суд звертає увагу, що зі змісту останніх вбачається, що він бачив, що позивач під час руху т/з розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його у лівій руці.
Однак, такі пояснення поліцейського як свідка суд вважає такими, що до уваги взяті не можуть та не спростовують доводів позивача.
Крім того, відповідно до пояснень позивача та даних з аудіо - відеозапису спілкування сторін, при відібранні таких пояснень відповідачем у свого колеги - поліцейського Нітковця Р.В., останньому було лише запропоновано писати пояснення одночасно під час спілкування сторін без роз'яснення відповідачем ст. 63 Конституції України; без постановлення будь - яких запитань як свідкові правопорушення, хоча ОСОБА_2 як свідок самостійно зазначив про проведення такого роз'яснення та постановлення йому запитань відповідачем як особою, яка відібрала це пояснення. Тому таке пояснення суд вважає формальним, відібраним не у встановленому законом порядку, таким, що не може бути визнане допустимим доказом винуватості позивача у справі; не може слугувати таким доводом, що спростовує доводи позивача.
Суд приходить до висновку, що розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови було здійснено відповідачем невідповідно до вимог КУпАП, а смаме: положень ст. 278 КУпАП відповідачем при розгляді справи щодо позивача не дотримано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про притягнення позивача до адмінвідповідальності та прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем було допущено порушення вимог закону, а тому наявні підстави для визнання оскаржуваної постанови - нечинною та такою, що підлягає до скасування.
Інші доводи позивача стосовно неправомірності поведінки відповідача не знайшли свого ствердження в судовому засіданні.
Однак, підстав для закриття провадження у справі про притягнення позивача суд також не вбачає. Так відповідач має можливість, що передбачено чинним законодавством, на розгляд справи з дотриманням вимог закону, з дослідженням належних та допустимих доказів та прийняття законного рішення. Тому позов слід задовольнити частково, скасувавши оскаржувану постанову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 55, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 9, ч. 2 ст. 122, ст. ст. 222, 245, 251, 252, 256, 268, 272, 278 КУпАП, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ВР № 015076 від 11.07.18 р., винесену молодшим лейтенантом поліції роти № 3 батальону УПП в Рівненській області ДПП Ляшуком В'ячеславом В'ячеславовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 .
В решті позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Головуючий:І. М. Логвинюк
Рішення суду у повному обсязі виготовлене 03.08.18 р..