ун. № 759/9504/17
пр. № 2-а/759/53/18
16 квітня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва під головуванням судді Сенька М.Ф., при секретарі Фещук Т.С., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок довічного грошового забезпечення судді у відставці,
Постановою Верховної Ради України від 07 жовтня 2010 року № 2596-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України на підставі заяви про відставку.
Наказом голови Вищого адміністративного суду України від 18.10.2010 року № 374-к ОСОБА_1 19 жовтня 2010 року відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України.
Управлінням пенсійного фонду України на підставі подання Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року ОСОБА_1 з 20.10.2010 року призначено щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», у розмірі 88% від суми заробітку судді, з розрахунку стажу судді, що дає право на відставку, в 24 роки.
З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 в 2016-2017 роках неодноразово звертався до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами, за якими просив врахувати до стажу судді, що дає право на відставку, період строкової військової служби (2 роки 6 днів), половину строку навчання в юридичному ВУЗі (2 роки 4 днів), та визначити належне йому грошове утримання в розмірі 90% від заробітку судді.
Проте ці заяви залишились без задоволення.
Крім того, в лютому 2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві за заявою ОСОБА_1 від 02.02.2017 року здійснило перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання, починаючи з 01.02.2017 року. При перерахунку було застосовано ст. 141 ч. 3 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», і визначено утримання в розмірі 80% від заробітку судді, із розрахунку стажу на посаді судді 18 років. При цьому із розрахунку стажу було виключено періоди роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого (з 09.09.1985р. по 08.12.1989р.) та періоди роботи на посадах прокурора (з 24.05.1990р. по 27.07.1992р.)
Не погодившись з вказаними рішеннями ОСОБА_1 в червні 2017 року заявив позов до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за яким просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача щодо неврахування при визначенні розміру довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді періоду строкової військової служби, половини строку навчання в юридичному ВУЗі, та періодів роботи на посадах слідчого, прокурора, зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди до стажу роботи на посаді судді, та зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 90% від заробітної плати діючого судді касаційної інстанції, починаючи з 01.02.2017 року, з урахуванням проведених виплат, без обмеження граничного розміру утримання.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що спірними рішеннями суттєво порушені та обмежені належні йому права судді у відставці.
Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 30.06.2017р., справу призначено до розгляду в порядку скороченого провадження.
За результатами розгляду заперечень відповідача суддею прийнято рішення про розгляд справи в загальному порядку за викликом сторін, про що 25.09.2017 року винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 05.01.2018р., з метою приведення провадження у справі до нового КАС України, постановлено розгляд справи в загальному позовному провадженні, у справі призначене підготовче провадження.
Ухвалою суду від 22.02.2018 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті.
Позивач в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Відповідач свого представника в суд не направив, відзиву на позов не надіслав.
Разом з тим, в матеріалах справи є письмові заперечення відповідача, за якими той просить відмовити в задоволенні вимог позову, за необгрунтованістю.
За вказаних обставин, з урахуванням того, що у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, та ухвалити рішення на наявних матеріалах. У зв'язку з цим фіксація процесу не здійснювалась.
Дослідивши надані докази та інші матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.
Так ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 р. N 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. N 1-8/2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.92 р. N 2862-XII "Про статус суддів", абзацом 2 частини 4 статті 43 якого передбачалось, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року N 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
У пунктах 4 і 7 рішення N 8-рп від 11.10.2005 р. Конституційний Суд України зазначив, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Приписами ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
На неприпустимості і неконституційності скасування та зміни або встановлення нових підстав і умов надання пільг, компенсацій, гарантій та нарахування пенсій або щомісячного грошового утримання окремим категоріям громадян Конституційний Суд України неодноразово наголошував й у інших своїх рішеннях: від 20.03.2002 р. N 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. N 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. N 20-рп/2004, від 18.06.2007 р. N 4-рп/2007, від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013, від 08.06.2016 р. N 4-рп/2016.
Враховуючи наведені вище норми законодавства та позицію Конституційного Суду України, зважаючи на те, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням строкової військової служби, половини строку навчання в юридичному ВУЗі, та стажу роботи на посадах слідчого, прокурора, становить 25 повних календарних років (див. Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а.с.32), суд приходить до висновку, що щомісячне довічне утримання позивача повинно виплачуватись йому в розмірі 90 % заробітної плати судді (80 % - за стаж роботи 20 років + по 2 % за кожен рік роботи понад 20 років, але не більше 90 %), а відтак рішення відповідача щодо обмеження такого розміру утримання є протиправними і підлягають скасуванню.
Отже, права позивача визнаються судом порушеними і підлягають поновленню в судовому порядку.
При цьому, суд погоджується з обраним позивачем шляхом поновлення порушеного права, оскільки він заснований на відповідних приписах Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", і є адекватним порушенням. Дата, з якої має бути проведено перерахунок довічного грошового утримання, позивачем визначена вірно.
Суд також, вважає обґрунтованою вимогу позивача, про те, що після перерахунку грошового утримання до нього не мають бути застосовані обмеження, щодо виплати такого утримання, які передбачені абзацом шостим частини п'ятої статті 141 Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", оскільки це суперечить наведеним вище нормам закону, і ці обмеження визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (див. Рішення Конституційного суду України від 8 червня 2016 року N4-рп/2016).
Таким чином позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати у справі суд відносить на рахунок держави.
На підставі наведених в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 17, 71, 94, 159-161, 241-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок довічного грошового забезпечення судді у відставці задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді періоду строкової військової служби, половини строку навчання в юридичному ВУЗі, та стажу роботи на посадах слідчого, прокурора.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді період строкової військової служби, половину строку навчання в юридичному ВУЗі, та стаж роботи на посадах слідчого, прокурора, згідно даних його пенсійної справи, і встановити до нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання суді у відставці у розмірі 90 (дев'яносто) відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 01 лютого 2017 року, з урахуванням проведених виплат, без обмеження граничного розміру утримання, провівши відповідний перерахунок в порядку та строки встановлені законом.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Головуючий Сенько М.Ф.