Справа 522/5888/15-а
Провадження №2-а/522/798/18
30 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.
при секретарі судового засідання Ткаченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Середи В.Ю. про визнання неправомірною та скасування постанови,
ОСОБА_1 23 березня 2015 року звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.02.2015 р. ВП №46647648; зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Середи В.Ю. відкрити виконавче провадження за ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014р. №522/17806/13-а про забезпечення доказів.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2015 року Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 15 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першоїі нстанції на новий розгляд.
21 липня 2016 року за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.
24 січня 2017 року ОСОБА_1 подав уточнений адміністративний позов, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.02.2015р. ВП №46647648.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року по справі № 522/17806/13-а про забезпечення доказів витребувано та зобов'язано надати управління архітектури та містобудування Одеської міської ради: 1) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 12.04.2012 р. № 122 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень, 2) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 23.10.2012 р. № 01-10/1262/0 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 3) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.11.2012 р. № 01-10/646ог разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 4) чинну містобудівну документацію на місцевому рівні, на підставі положень якої, надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 12.04.2012 р. № 122, від 23.10.2012 р. № 01-10/1262/0, від 30.11.2012 р. № 01- 10/646ог.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів управління архітектури та містобудування Одеської міської ради отримало 26.05.2014 року, що підтверджується штампом про отримання на супровідному листі до зазначеної ухвали, у добровільному порядку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради вищезазначену ухвалу не виконало.
Внаслідок того, що управління архітектури та містобудування Одеської міської ради не виконало ухвалу про витребування доказів ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень ГУЮ в Одеській області з заявою про відкриття провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року по справі № 522/17806/13-а.
Постановою від 24.02.2015 року ВП № 46647648 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Середи В.Ю. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів.
Позивач вважає цю постанову неправомірною, так як ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів повністю відповідає вимогам закону, які пред?являються до виконавчих документів, підлягає примусовому виконанню.
Також, ОСОБА_1 просить визнати таким, що не був пропущений та поновити строк звернення до адміністративного суду, так як оскаржувана постанова, яка прийнята 24.02.2015 року, отримана ОСОБА_1 поштою лише 13.03.2015 року, а тому звернувшись 23.03.2015 року до суду з даним позовом, позивач вказаний строк не пропустив.
26 травня 2017 року представником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подано заперечення на уточнений адміністративний позов, яким представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, посилаючись на те, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Також, представник відповідача просив проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.
Згідно п. 10 ч.1 Перехідних Положень (розділ VІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу адміністративного судочинства України (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою суду від 15 січня 2018 року вирішено продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. про визнання противоправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії в порядку КАС України (в редакції Закону 2017 року), що набрав чинності 15 грудня 2017 року.
В судове засідання позивач повторно не з?явився, також повторно надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, цього разу з тих підстав, що він захворів. Будь-яких підтверджень захворювання, яке перешкоджає явці позивача в суд, не надав.
Також, в своєму клопотання позивач заявив про повну підтримку позовних вимог та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналізуючи положення ст. 268 КАС України, суд встановив, що дана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, тобто справ, для яких пріоритетним є їх швидке вирішення.
Відповідно до ст. 205 КАС України, 1. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд встановив, що позивач, як учасник справи, повторно не з?явився в судове засідання, що є підставою для застосування наслідків, які передбачені п.2 ч.3 ст. 205 КАС України, тобто розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
Відповідно до ч.4 ст. 205 КАС України, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті, тобто якщо не з?явився представник учасника справи.
Суд вважає, що повторні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яка є терміновою, свідчать про наміри позивача не вирішити справу по суті, а затягнути її розгляд, що розцінюється як зловживання своїми процесуальними правами.
Крім того, положення ст. 205 КАС України, вказують суду на необхідність розгляду справи за відсутності позивача, який повторно не з?явився в судове засідання. При цьому, суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому доходить висновку, що підстави для залишення позову без розгляду наразі відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014 року у справі №522/17806/13-а про забезпечення доказів витребувано з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради: 1) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 12.04.2012р. №122 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 2) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 23.10.2012р. №01-10/1262/0 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 3) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.11.2012р. №01-10/646ог разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 4) чинну містобудівну документацію на місцевому рівні, на підставі положень якої надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 12.04.2012р. №122, від 23.10.2012р. №01-10/1262/0, від 30.11.2012р. №01-10/646ог, а також зобов'язано подати витребовувані документи до 18.06.2014р.
Постановою від 24.02.2015р. ВП №46647648 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014р. у справі №522/17806/13-а про забезпечення доказів на підставі п.6 та п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV з посиланням на невідповідність ухвали вимогам ст.ст.18, 32 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зазначення певних відомостей (повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційних кодів суб'єктів господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальних ідентифікаційних номерів стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) й строку пред'явлення виконавчого документа до виконання), а також заходів примусового виконання рішень.
Суд встановив, що постанова, яка прийнята 24.02.2015 року ВП №46647648, отримана ОСОБА_1 поштою лише 13.03.2015 року, а значить звернувшись 23.03.2015 року до суду з даним позовом, позивач вказаний строк не пропустив, що свідчить з положень ст. 181 КАС України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом до суду), а тому поновлює строк звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV, відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За змістом ст.17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України (статті 71, 73-75) (в редакції яка діяла на час звернення позивача з позовом до суду) не передбачено примусове виконання ухвали суду про витребування чи забезпечення доказів на відміну від ухвали про заборону вчиняти певні дії в порядку забезпечення позову, яка за приписами ст.118 цього Кодексу виконується в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Отже, ухвала про витребування (забезпечення) доказів не є виконавчим документом в розумінні статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" та не підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням викладено, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчоїслужби Головного управління юстиції діяв на законних підставах в межах своїх повноважень, тому правових підстав для задоволення позову не має.
Керуючись ст.ст. 242-246, 287 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Середи В.Ю. про визнання неправомірною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскаргирішення, якщойого не скасовано, набираєзаконноїсилипісляповерненняапеляційноїскарги, відмови у відкриттічизакриттяапеляційногопровадженняабоприйняття постанови судом апеляційноїінстанції за наслідкамиапеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2018 року.
Суддя Л.М. Чернявська
30.07.2018