Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/209/18
Провадження № 2/499/188/18
Іменем України
"31" липня 2018 р. смт.Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участі секретаря судового засідання Кириловій С.Ф., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа - КП «Іванівське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа - КП «Іванівське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що вона не може вирішити дане питання в позасудовому порядку.
23.04.2018 року провадження по справі було відкрито та призначено розгляд справи до підготовчого судового засідання.
20.06.2018 року позивач надала до суду уточнену позовну заяву до Іванівської РДА Одеської області, ОСОБА_2 сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсними свідоцтва про право власності на майновий пай та акту приймання передачі майна, та просила суд визнати свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 14.03.2002 року серія ОД-1Х-У11 №000543, виданого їй ОСОБА_1 ОСОБА_2 сільською радою Іванівського району Одеської області на господарські будівлі доїльного комплексу №10, розташованого на території ОСОБА_2 сільської ради Іванівського району Одеської області дійсним, визнати акт приймання-передачі майна від 25.04.2002 року про передачу мені від товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» господарських будівель доїльного комплексу №10 дійсним, що підтверджує її право власності на майно колективного сільськогосподарського підприємства згідно свідоцтва від 14.03.2002 року серія ОД-1Х-У11 №000543, визнати відсутність (недійсність) свідоцтва про право власності на майновий пай господарської будівлі доїльного комплексу №10 на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, визнати акт приймання передачі майна від 25.12.2004 року, з неоговореними виправленнями дати з 2004 року на 2003 рік та протоколу №2 на «Протоколу №1» і написом «Олейник» про «передачу господарської будівлі доїльного комплексу №10 ОСОБА_6, ОСОБА_7» не дійсним, визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на господарські будівлі доїльного комплексу №10, земельної ділянки для обслуговування, експлуатації цього комплексу, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 сільську раду винести рішення про присвоєння адресного номеру будівлі доїльного комплексу №10, зобов'язати Іванівську РДА передати їй безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування, експлуатації, ведення товарного сільськогосподарського виробництва будівлі доїльного комплексу №10 або в користування по договору оренди, зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 сільську раду Іванівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 передати їй у власність господарські будівлі доїльного комплексу №10 в натурі, стягнути з відповідачів суму моральної шкоди у розмірі 80000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 20000 грн.
У судовому засіданні позивач повністю підтримала уточнену позовну заяву та просила прийняти її до розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснень сторін, ознайомившись з уточненою позовною заявою, приходить до висновку про необхідність залишення уточненої позовної заяви без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, позовна заява, в тому числі і уточнена повинна відповідати вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України крім іншого, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до положення статті 16 Цивільного процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати дійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та акту приймання - передачі, та в свою чергу визнати недійсним свідоцтво на майновий пай виданий іншим особам а також акт приймання-передачі відповідно до даного свідоцтва, визнати за нею право власності на майно сільськогосподарського колективного підприємства.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві часткової власності.
Згідно з п.п.9,16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групі власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства структурою пайового фонду та не інакше як на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до Указу Президента України №62/2001 від 29 січня 2001 року Міністерству аграрної політики України, ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям необхідно забезпечити утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також здійснення заходів передбачених пунктом 1 цієї статті із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб'єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам, а Кабінету ОСОБА_8 України затвердити у місячний строк типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.
Пунктом 10 ч.2 Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 28 лютого 2000 року, встановлено, що комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.
Згідно з вимогами ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч.1-2 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на конкретне майно в рахунок майнового паю без попереднього вирішення даного питання загальними зборами співвласників майнових паїв є передчасним, адже суд не вправі підміняти рішення зборів всіх співвласників майнових паїв.
Таким чином, задля вирішення питання про дійсність чи недійсність відповідних актів, виданих колективним сільськогосподарським підприємством, необхідно зібрати збори співвласників, а в разі реорганізації чи ліквідації підприємства, правонаступників такого чи ліквідаційної комісії відповідно. Лише у разі неможливості вирішення даного питання в позасудовому порядку (з наданням підтверджуючих документів), особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав.
Однак, в порушення вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження звернення до уповноважених осіб щодо вирішення питання про дійсність свідоцтва та акту приймання-передачі, та як наслідок визнання за нею права власності на майно колективного сільськогосподарського підприємства.
Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак у позовній заяві позивач не зазначає доказів на підтвердження завдання їй моральної та матеріальної шкоди, не наводить обґрунтування суми стягнення моральної та матеріальної шкоди з відповідачів на її користь.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак в порушення даної норми, позивачем не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин на які вона посилається. Разом з тим, було заявлено клопотання про витребування доказів, однак у заяві ОСОБА_1 про витребування доказів не вказано які саме обставини можуть підтвердити витребовувані докази, не обґрунтовано необхідності їх витребування, тобто не вказані причини які перешкоджають позивачу отримати докази самостійно, надано перелік установ та перелік витребовуваних доказів, однак не конкретизовано звідки саме необхідно витребовувати ті чи інші докази.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність залишення уточненої позовної заяви без руху, як таку що не відповідає вимогам ст.175, ст.177 ЦПК України та надання позивачу строк для усунення недоліків.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).
Керуючись ст.ст.175, 185, 257 ЦПК України, Наказом Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», суд
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської РДА Одеської області, ОСОБА_2 сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсними свідоцтва про право власності на майновий пай та акту приймання передачі майна - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вищевказані недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання повного тексту ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду не будуть виконані, уточнена позовна заява буде залишена без розгляду на виконання вимог ст.257 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 02.08.2018 року.
СуддяОСОБА_9