нп 2/490/1754/2018 Справа № 490/4339/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
12 липня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваші С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-
23 травня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання за ОСОБА_2 права власності за набувальною давністю на 1/2 частку квартири № 82 по пр.. ОСОБА_3 № 81-а в м. Миколаєві, яка оформлена за померлою ОСОБА_4.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з родиною ОСОБА_4 спілкувався багато років. У 2000 році із ускладненням взаємовідносин сім'ї позивач переїхав жити до родини ОСОБА_4 щоб допомагати у догляді за хворою ОСОБА_4
27 серпня 2003 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1.
Вказана квартира належала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Міською службою приватизації державного житлового фонду 17.10.1995р. за реєстром № 1520/04, зареєстрованого в Миколаївському МБТІ 30.12.1995р. за № 1786.
17 серпня 2003р. ОСОБА_4 померла, але останнім її бажанням було щоб позивач був власником спірної квартири. Поховання ОСОБА_4 здійснював позивач за власні кошти.
Починаючи з 2000 р. позивач постійно та безперервно проживає в зазначеній квартирі. Весь цей час він володіє та користується всією квартирою, здійснює витрати по її утриманню, проводить капітальні та поточні ремонти, сплачує комунальні платежі.
В останнє судове засідання позивач та його представник надали суду заяви про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
В минулому судовому засіданні позивач просив про задволення позову.Сду пояснив, що є сусідом родини ОСОБА_4. В зв'язку зі зловживанням ОСОБА_5 алкогольними напоями його мати просила переселитися до них, щоб допомогти їй та захищати від сварок з сином. Оскільки у нього з сусідами склалися дуже дружні стосунки, а з дружиною на той час вони вже збиралися розлучатися, він погодився на цю пропозицію. З того часу він проживав там безперервно, опікувася ними, допомагав , лікував ОСОБА_4 Проте після черговохї перації вона раптово померла і не встигла реалізувати свою останню волю та переформити на нього квартиру , проте таку волю матері виконав її син, але лише на належну йому частку квартири. Після цього він продовжував зловживати алкоголем, відмовлявся оформлювати спадщину після матері, вважаючи цю квартиру вже не своєю. Після чергового запою він помер в липні 2004 року.
Представник Миколаївської міської ради надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити з тих підстав, які викладені у запереченнях.
Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Міською службою приватизації державного житлового фонду 17.10.1995р. за реєстром № 1520/04, зареєстрованого в Миколаївському МБТІ 30.12.1995р. за № 1786.
Відповідно до Свідоцтва про смерть видане Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції 18 серпня 2003 а/з 4146 ОСОБА_4 померла 17 серпня 2003р..
Як вбачається з Договору дарування від 27.08.2003 року, ОСОБА_5 подарував позивачу ? частку власної квартири АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчено державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим № 4-124 від 27.08.2003р. та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 серпня 2003 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, номер запису: 17861 в книзі: 103, РПВН: 2362394.
Відповідно до Свідоцтва про смерть, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського обласного управління юстиції 19 липня 2004 а/з 3508, ОСОБА_5 помер 15 липня 2004р.
Згідно копії спадкової справи № 815/2004, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подали до нотаріальної контори його рідний дядя ОСОБА_7, 1933р. народження, місце реєстрації Білорусь, Мінська область, м. Слуцьк, та двоюрідна сестра ОСОБА_8, 1950р. народження, місце реєстрації Росія, Красноярський край, м. Лісосибірськ. Вказані заяви прийняті та державним нотаріусом в серпні 2004 року направлені цим особам листи з розясненням необхідності звернутися з належно оформленими заявами з необхідними додатками та надати докази підтвердження родинних відносин з померлим. Після цього з жодними заявами до нотаріальної когтори вказані особи не зверталися, отже Свідоцтво про право на спадщину на ? частку спірної квартири Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою до цього часу нікому не видавалося.
В підтвердження обставин про визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на залишену після смерті ОСОБА_4 ? частини квартири, надали особисті пояснення свідки ОСОБА_9В, та ОСОБА_10, які є сусідами сторін.Так, допитані в судовому засіданні свідки суду пояснили , що родина ОСОБА_4 не мала ніяких близьких родичів, до них ніхто не приходив, вони ні з ким не спілкувалися. ОСОБА_5 не мав власної сім'ї, завжди жив разом з мамою, останні роки сильно пиячив. З їх родиною дійсно постійно проживав, утримував та допомагав ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_4 , також всім було відомо, що за обоюдною домовленістю власників квартири було вирішено переоформити право власності на квартиру на нього. ОСОБА_5 встиг подарувати ОСОБА_1 свою частку квартиру, а його мати здійснити своє волевиявлення не встигла, так я к раптово померла внаслідок важкої хвороби. До теперішнього часу ОСОБА_1 постійно та безперервно проживає в зазначеній квартирі . Фактично ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_1 цю квартиру у повне його користування та володіння. Починаючи з 2000р. до теперішнього часу позивач здійснює та несе всі витрати по утриманню всієї квартири, проводить капітальні та поточні ремонти, сплачує комунальні платежі. Коли прийшов час за власні кошти поховав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім зазначеного, після смерті ОСОБА_5 будь-які інші особи у цій квартирі ніколи не проживали і на неї не претендували.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1,4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Як слідує із Узагальнення Верховного Суду України від 01.07.2014р. судової практики щодо права власності при розгляді цивільних справ, Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, п.п. 9,13: у Цивільному кодексі України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Весь час позивач добросовісно вважав, що вказана ? частка квартири є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 і він може бути власником спірної квартири.
Позивач протягом всього часу володіння майном був впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Наразі за набувальною давністю може бути набуте право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, від дати смерті та на час подання даного позову, орган місцевого самоврядування не заявляв вимог щодо визнання спадщини відумерлою, в порядку передбаченому статтею 1277 ЦК України, хоча і було відомо про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Суд вважає, що позивачем доведено наявність необхідних підстав для набувальної давності, оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2000 року, тобто понад 15 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє в цілому усією квартирою № 82 по пр. Героїв Сталінграду № 81-а в м. Миколаєві.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (09 вересня 1959 р. н., реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності за набувальною давністю на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, померлої 17 серпня 2003 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів після проголошення рішення.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО
Повний текст рішення складено 23 липня 2018 року