490/2252/18
нп 1-кп/490/396/2018
02 серпня 2018 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2
під час судового розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12018150020000873, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пєтухово РФ, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,
З участю сторін кримінального провадження: сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 .; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5
До обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 17 серпня 2018 року. Прокурор під час вирішення вказаного питання вважала за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до нього застосовано вказаний запобіжний захід станом на теперішній час не зникли і не зменшилися. Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує проти клопотання прокурора. Захисник обвинуваченого просив обрати відносно ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід. Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного. Як випливає зі змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 слідчим суддею та судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: - ризик переховування від органів досудового розслідування (підставою вважати цей ризик реальним є те, що ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного місця мешкання, усвідомлює те, що обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання на строк до восьми років); - ризик вчинити новий злочин (підставою вважати цей ризик обґрунтованим є те, що ОСОБА_3 раніше вчиняв злочин проти власності та на теперішній час ніде непрацює та не має іншого законного джерела доходів); - ризик незаконно впливати потерпілого, іншого підозоюваного у вказаному кримінальному провадженні (підставою вважати цей ризик реальним є те, що обвинувачений знає де проживає потерпіла, а місце знаходження другої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину разом з обвинуваченим не встановлено). - ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження (підставою вважати цей ризик реальним є те, що на теперішній час не встановлено все майно, якими заволоділи ОСОБА_3 та невстановлена на теперішній час особа). Стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.
Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки житло, де проживав, він винаймав, крім того, зазначений запобіжний захід не зможе запобігти незаконному впливу обвинуваченого на потерпілу, оскільки знає адресу її постійного проживання.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має іншого джерела доходу, окрім протиправної діяльності. Крім того даний запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв'язку з тим, що відсутні у ОСОБА_3 міцні соціальні зв'язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на іншого підозрюваного та потерпілу, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов'язків. Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою. Відповідно, клопотання захисника обвинуваченого про зміну застосованого запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 331, 370-372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 29 вересня 2018 року включно. Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.
Суддя: ОСОБА_1