Справа № 473/1931/18
Іменем України
"30" липня 2018 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої- судді - ОСОБА_1
при секретарі - Радєвій Н.В.
за участю позивача - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/1931/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
07.06.2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 23054 гривні 63 копійки.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на початку жовтня 2017 року до неї звернулась ОСОБА_4, яка попросила позичити їй 800 доларів США, вона погодилась, але на меншу суму - 796 доларів США. Повернути борг відповідач обіцяла до 31.05.2018 року, проте, в порушення умов договору, борг повернуто не було.
ОСОБА_2 вказує на те, що на її думку між ними виникли договірні відносини з приводу позики. Відповідно до договору позики позивач передала у власність відповідачці обумовлений розмір грошових коштів, а остання отримала їх та зобов'язалася повернути у чітко визначений строк, що підтверджується складеною нею розпискою від 10.10.2017 року, однак ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконала, борг не повернула, чим порушила її права.
Посилаючись на те, що відповідачем умови договору не були виконані, позивач просив крім суми боргу стягнути проценти у розмірі 2126.63 грн. виходячи з облікової ставки НБУ за період з 10.10.2017 року по 07.06.2018 року, відшкодувати їй судові витрати, тобто задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.06.2018 року провадження у справі було відкрито, справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 04.07.2018 року.
Ухвалою суду від 08.06.2018 року представнику позивача ОСОБА_3 в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено (а.с.24).
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.07.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області про відмову в забезпеченні позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, зазначили, що відповідач, усіляко уникає сплати боргу, мотивуючи тим, що коштів немає та у встановлений строк суму позики не повернула, тому позивач змушена звертатися до суду за захистом своїх прав, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилася, судом про розгляд справи повідомлялась належним чином відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації, про що свідчить поштові відправлення та повідомлення.
Відзиву на позов відповідач суду не надіслав, тому суд, вислухавши позивача, його представника, дослідивши письмові докази по справі вважає за можливе прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом встановлено, що 10.10.2017 року між сторонами було укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_2, як позикодавець, передала у власність ОСОБА_4, як позичальника 796 доларів США, які остання зобов'язалась повернути у строк до 31.05.2018 року.
Факт отримання грошових коштів ОСОБА_4 від позивача підтверджується оригіналом розписки позичальника (а.с.35).
Згідно інформації за результатами пошуку від 04.06.2018 року станом на 10.10.2017 року курс НБУ гривні до іноземних валют - українська гривня до американського долара становить - 2655,1695 ( а.с.8).
Згідно інформації за результатами пошуку від 07.06.2018 року станом на 07.06.2018 року курс НБУ гривні до іноземних валют - українська гривня до американського долара становить - 2616,2366 ( а.с.9).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених нормами ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
За приписами ст. 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, на вимогу боржника повинен видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.
У разі якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документу кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
З урахуванням викладеного, відповідач має повернути позикодавцю суму боргу з урахуванням курсу долара США у національній валюті в сумі 20928 грн.
Окрім того, за правилами ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Тобто зазначеною нормою, що має диспозитивний характер, установлена презумпцiя оплатностi позики, яка дiє за умов, якщо безоплатний характер вiдносин позики прямо не передбачений ЦК України, iншими законодавчими актами або конкретним договором.
Указане правило спрямоване на захист iнтересiв позикодавця у разi, якщо договором позики розмiр процентiв не визначений. Дану правову позицію висловила Судова палата у цивільних правах Верховного Суду України в Постанові від 02.07.2014 року по справі № 6-36цс14.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання вiд позичальника суми позики та винагороди (процентiв за користування позикою) у разi, якщо iнше не встановлено договором або законом.
Винагорода для позикодавця встановлюється у формi процентiв вiд суми, що надається у позику, розмiр яких визначається сторонами в договорi позики, або, якщо такий розмiр процентiв не встановлений, вiн визначається на рiвнi облiкової ставки Нацiонального банку України.
Тому розмір процентів за користування коштами в сумі 20928 грн. за період з 10.10.2017 року по 07.06.2018 року з урахування облікової ставки НБУ за зазначений період - 12.5% х17+13,5% х 49+ 14,5% х 42+16% х 35+17% х 98 становить 2126.63 грн.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на заперечення вимог позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Відповідно до роз'яснень п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір 704.80 грн., який з урахуванням задоволених вимог позивача підлягає задоволенню, тоді як судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову не підлягає стягненню, позаяк в її задоволенні відмовлено, а результат розгляду апеляційної скарги з цього приводу стороні позивача не відомий.
Витрати на правничу допомогу позивачем також належним чином підтверджено, а саме : договором про надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_3 від 06.06.2018 року та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена ОСОБА_2О.( квитанція від 07.06.2018 року на 1200 грн. оплата послуг до звернення із позовом до суду, оплата участі представника в судовому засіданні, відповідно до наданого розрахунку - 450 грн. Суд не взяв до уваги витрати на правничу допомогу пов'язані із забезпеченням позову з урахуванням відмови суду першої інстанції в задоволенні заяви, тому витрати на правничу допомогу мають становити - 1600 грн.
З урахуванням викладено та керуючись ст. ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_2
заборгованість за договором позики яка складається:
- з суми боргу - 20928 грн.;
- проценти - 2126, 63грн.;
- судові витрати: судовий збір - 704,80 грн.; витрати на правничу допомогу - 1600 грн., а всього 25 359 ( двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач:ОСОБА_4,03.10.1981року народження, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3 А, РНОКПП2986115869.
Повний текст рішення складено 02.08.2018 року.
Суддя: Висоцька Г.А.