нп 2/490/1710/2018 Справа № 490/2295/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 липня 2018 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва
у складі: головуючого судді Гуденко О.А.,
при секретарі Кваші С.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки у праві спільної сумісної власності ,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
В березні 2017 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності, за адресою: вул.Потьомкінська, буд. 210, у м.Миколаєві. Позивач просить вказану земельну ділянку площею 614 кв.м. розподілити між позивачем та відповідачем відповідно до положень ст.. 89 ЗК України та ст.. 370 ЦК України та виділити йому в натурі відповідну частину земельної ділянки, встановити відповідно до ст. 106 ЗК України тверді межі ділянки в натурі . Зазначив, що законом передбачено, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ниим, законом або рішенням суду. Ніяких домовленостей між ними не існувало, ніяких правочинів відносно цієї ділянки вони не укладали. . Проте , рішенням суду він успадкував після матері ОСОБА_4, яка була також співвласницею спірної ділянки, 1\10 частку цієї ділянки, отже розподілу підлягає 9\10 часток. Отже, просить здійснити поділ на ліву частину, якою буде володіти і користуватися тільки він, а на праву частину ділянки - виділити у користування відповідачеві по 276,3 кв.м. кожному. Також вважає, що на розподільчій межі земельних ділянко він має право встановити огорожу для захисту свого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вони із відповідачем є співвласниками вказаної земельної ділянки, їх частки відповідно до норм ЦК України, є рівними. Оскільки тривалий час між ним та відповідачем існують суперечки щодо порядку користування земельною ділянкою, відповідач тримають собаку, яка перешкоджає йому вільно проходити до власної квартири, намагається його покусати, дочка відповідачки та її приятелі здійснюють крадіжки його майна, в зв'язку із чим він неодноразово звертався до правоохоронних органів, є нагальна необхідність відокремити належну йому ділянку.
Ухвалою суду від 05.10.2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, вказав, що він просить суд саме виділити частку в натурі із майна, що є в спільній сумісній власності саме з метою її відокремлення огорожею і створення окремого входу, обгрунтовуючи необхідністю захисту від протиправних дій родини відповідачки. Можливість влаштування такого входу обґрунтовує в тому числі положеннями ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» щодо ширини сходових проходів у 1,05 м., та вимог ДБН 79-92 п.2.20 щодо відстані від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди не менше 1 метра.
При цьому він просить із загальної площі земельної ділянки 614 кв.м., виділити в натурі йому фактично 1\10 частку, яку він успадкував після смерті матері, та половину від 9\10 частин земельної ділянки.
Відповідачка ОСОБА_2 вказала, що повністю не згодна із позовом, заперечує проти розподілу ділянки таким чином, як зазначив у позові позивач.Доданий позивачем технічний висновок не відповідає взагалі ні часткам співвласників, оскільки позивач невірно зазначає вихідні дані і вважає, що його частка повинна бути більшою. Жоден з варіантів взагалі унеможливлює нормальне користування спільним двором, оскільки грубо порушує фактичний порядок користування, що склався протягом багатьох років, позбавляє її будь-якого в'їзду у двір. Неможливість виділення в натурі частки земельної ділянки, що відповідала б ідеальним часткам співвласників, підтверджується висновком земельно-технічної експертизи , зробленої на її замовлення судовим експертом ОСОБА_5
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13.03.2017 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачеві строк для усунення недоліків заяви доплати судового збору та подачі позовної заяви в нові редакції. Ухвалою від 22.03.2017 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду.
28 березня 2107 року позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , яка є єдиною в майбутньому спадкоємицею ОСОБА_3І, в разі його смерті.
Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року залучено в якості відповідача по справі ОСОБА_2 як правонаступника (спадкоємець першої черги) після смерті ОСОБА_3
Кожного місяця позивач подавав до суду письмові пояснення по суті справи і долучав додаткові докази, надавав власні креслення плану розподілу ділянки.
30 березня ОСОБА_2 надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що не погоджується з позицією позивача щодо перерозподілу часток співвласників у земельної ділянки, оскільки частки у житловому будинку складають 46\100 часток у позивача та 54/100 у неї відповідно, отже в таких частках і слід виділяти в натурі частки і в праві власності на землю. Проте їх ділянка має таку конфігурацію, що зробити два окремі входи неможливо. До того ж заперечувала твердження позивача щодо свого неналежного поводження з утримання собаки, напади собаки на сусіда.
Ухвалою від 05 червня 2018 року задоволені клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів ( звернень до правоохоронних органів, письмових пояснень, документів на підтвердження кваліфікації інженера - розробки технічної документації на землю).
Ухвалою від 05 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про закриття провадження по справі.
В судовому зсіданні 05 червня 2018 року судом додатково роз'яснено сторонам принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві : а саме обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Роз'яснено положення ст..ст. 78,79, 81 ЦПК України про достатність, достовірність та допустимість доказів , обов'язок доказування , положення ст.. 103 ЦПК України щодо призначення експертизи судом для з'ясування обставин, що мають значення для справи, в якій необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Надано строк для можливості надання суду висновку експерта чи відповідних пояснень щодо вже наданих технічних планів.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Рішенням ММР від 04.07.2007 року № 13/73 п. 6.1 надано у спільну сумісну власність із співвласникамми земельні ділянки, надані раніше їм у користування для обслуговування житлового будинку і господарських споруд - ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 614 кв.м для обслуговування житлового будинку по вул.Потьомкінська, 210 у м.Миколаєві.
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 900301 від 20.09.2007 року, співвласниками земельної ділянки по вул.Потьомкінська, 210 у м.Миколаєві є ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.12.1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 успадкували 36/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будов та споруд по вул.Потьомкінській, 210 у м.Миколаєві у рівних частках.
Згідно договору міни від 18.12.2000 року, ОСОБА_6, належні їй 36/200 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходиться по вул.Потьомкінській, 210 у м.Миколаєві, обміняла на 69/200 часток домоволодіння по вул.Конопатнвій, 80 у м.Миколаєві, що належали ОСОБА_1
За договором міни від 06.09.2006 року, ОСОБА_6 набула у власність 1/10 частку житлового будинку із відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в м.Миколаєві по вул.Потьомкінській, 210.
ОСОБА_8, яка є матір'ю позивача, померла 20 лютого 2009 року, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/10 частини житлового будинку та земельної ділянки в м.Миколаєві по вул.Потьомкінська, 210.
19.10.2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/10 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель та споруд, що розташований у м.Миколаєві вул.Потьомкінська, 210 .
Рішенням Центрального райвиконкому ММР № 108 від 08.12.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було оформлено у власність прибудову -сіни а2 до житлового будинку, розміром 4,9х1,95 м. .
Як слідує з технічного паспорту на вказаний житловий будинок - домоволодіння складається з одного житлового будинку , до 1917 року побудови, фактично поділеного на дві окремі квартирі з відокремленими входами,з визначеними приміщеннями у користування кожному зі співвласників.
Згідно нотаріально посвідченого Договору від 10 липня 1956 року власників спільного домоволодіння про порядок користування ним, укладеного між ОСОБА_7Ю .( право попередник позивача) та ОСОБА_9В.(право попередник відповідача) чітко визначені частини житлового будинку та господарські споруди , які перебувають у користуванні співвласників, та узгоджено, що в загальне користування обох співвласників відходить проїзд з воротами, вбиральня та смітник.
Постановою нотаріальної контори від 19.04.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку по вул.Потьомкінська, 210, через неможливість встановити, яка частка у спільній сумісній власності належала ОСОБА_6
Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання часток у праві спільної сумісної власності ат визнання права власності, за яким позов задоволено частково, визначено, що розмір частки земельної ділянки по вул.Потьомкінській, 210 у м.Миколаєві, яка належала ОСОБА_6, яка померла 20.02.2009 року, за Державним актом про право власності на землю від 20.09.2007 рок, становить 1/10 частки.
В подальшому, ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на 1/10 частку спірної земельної ділянки.
Згідно довідки Першої Миколаївської державної нотаріальної контори за матеріалами спадкової справи №151/2018 після смерті ОСОБА_3, який помер 15 листопада 2017 року, ОСОБА_2 в установлений строк єдина зі спадкоємців звернулася з заявою про прийняття спадщини.
Таким чином, як слідує із матеріалів справи частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2О, ( як правонаступника ОСОБА_3 ) у будинку по вул.Потьомкінській, 210 у м.Миколаєві на час розгляду справи складають: ОСОБА_1 - 36/100 + 1/10 = 46/100 часток, а ОСОБА_3 - 54/100 частки.
Матеріали справи містять також численні звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу вчинення сусідами крадіжки майна ОСОБА_1 та порушення сусідами правил утримання собак за 2015-2016 роки, з приводу умисного знищення його майна донькою відповідачки за 2018 рік.
Згідно наданих позивачем трьох варіантів ОСОБА_10 встановлення меж земельної ділянки за вказаною адресою , розроблених Миколаївською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» за замовленням ОСОБА_1 в липні 2017 року , пропонується виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку , площею 337,68 кв.м. , а ОСОБА_3,І - близько 276 кв.м. В усіх варіантах , ОСОБА_1 пропонується виділити земельну ділянку в правій частині , а іншому співвласнику - земельну ділянку, яка складається з двох частин, одна площею 103-123 кв.м. під належною йому частиною житлового будинку, та вузька частина вздовж правої бокової межі ділянки , площею 172-158 кв.м. , при цьому ці дві частини між собою не з'єднуються жодним чином. Вхід до належної частки домоволодіння позивача при цьому становить шириною1,27 метрів.
Ці ОСОБА_10 розроблені на підставі Договору № 1715080100063 від 13 червня 2017 року , укладеного між ОСОБА_1 та Миколаївською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на виконання технічної документації з землеустрою по земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул.. Потьомкінська, 210. При цьому, згідно п.2.1 цього Договору та Технічного завдання (додаток до Договору) , вихідними даними та документами для виконання робіт є лише копія державного акту на землю, копія паспорта та ІНН замовника.
Жодних даних про те, що виконавцю були надані дані про співвласників всього домоволодіння, іншого співвласника, технічний паспорт на житловий будинок, правовстановлюючі документи, що здійснювався вихід на місце - матеріали справи та положення Договору не містять. Як пояснив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні він надавав техніку-землевпоряднику свої власні креслення та бачення варіантів поділу.
Згідно Висновку № 125-052/1 судової земельно-технічної експертизи від 18.07.2018 року по заяві ОСОБА_2, проведеної судовим експертом ОСОБА_5 з поставленого питання : «Визначити всі можливі варіанти поділу в натурі земельної ділянки за адресом м.Миколаїв, вул..Потьомкінська, 210 відповідно до часток співвласник?», земельна ділянка № 210 по вул..Потьомкінська в м.Миколаєві є неправильної багатокутної форми, захищений з усіх боків фізичними межами (огорожами) , площею та лінійними розмірами відповідає зазначеним даним в Державному акті серії ЯЕ № 900301 від 20 вересня 2007 року.
Провести поділ цієї земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх ідеальних часток не надається можливим , в зв'язку з тим, що в'їзд на земельну ділянку не відповідає вимогам п. 7.5 ДБН В.3.2-2-2009 «Реконструкція і капітальний ремонт житлових будинків», ДБН 360-92**»Містобудування. Планування і забудова міських та сільських населених поселень « п. 3.22 - щодо мінімальної ширини проїзду до житлового будинку не менше 3 м , тобто неможливо виділити у власність кожному співвласнику окрему частину земельної ділянки з окремим в'їздами для проїзду відповідно до вищевказаних вимог»
З змісту вказано висновку вбачається, що експертом були досліджені правовстановлювальні документи обох сторін та оглянута безпосередньо земельна ділянка. Огляд проводився в присутності обох співвласників, що не заперечував в судовому засіданні позивач.
4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.
На підставі аналізу вищезазначених доказів та пояснень сторін, суд доходить до висновку про те, що позивач дійсно має право на виділ в натурі частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку і звернувся до суду за захистом свого порушеного права лвасності.
Проте, суд не може вважати належним та достеменним доказом надані позивачем ОСОБА_10 поділу земельної ділянки , розроблені за його замовленням Миколаївською регіональною філілєю ДП "Центр державного земельного кадастру", оскільки ці плани були розроблені без повних та достатніх вихідних даних, без наявності усіх правовстановлювальних документів, без дослідження земельної ділянки та взагалі без врахування ідеальних часток співвласників. До того ж визначення розміру частки сп, що виділяється співвласникові у праві спільної сумісної влоасності, не належить до компетенції техніка земельного кадастру.
Натомість, наданий відповідачкою Висновок земельно-технічної експертизи від 18.07.2018 року достеменно доводить про неможливість виділу земельної ділянки у відповідності до ідеальних часток співвласників житлового будинку.
Визначення ж належних часток сторін у праві власності на земельну ділянку виходить за межі доказування по даній справі в межах заявлених позовних вимог.
Посилання ж позивача на термінову необхідність влаштувати огорожу та окремий вхід до свого домоволодіння через неправомірні дії відповідачки , її доньки та нападів собаки - не може слугувати підставою для задоволення його вимог у будь-який спосіб, оскількі ці обставини не підтврджені належними доказами, та не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки для з'ясування питання щодо визначення можливості розподілу земельної ділянки та розробки варіантів її розподілу, встановлення земельного сервітуту потрібні спеціальні знання, позивачу суд неодноразово роз'яснював право на підтвердження своїх доводів заявити клопотання про призначення земельно-технічної експертизи , однак позивач вказаним правом не скористався, а надані ним графічні ОСОБА_10 не можуть бути прийняті судом до уваги з вищезазначених підстав.
За такого, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про можливість розподілу земельної ділянки площею 614 кв.м. в натурі, із них розподілу саме близько 340 кв.м. собі. Тобто, позивачем не доведено, що можливо виділити в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, що виділ часток відповідатиме тим часткам, які закріплені за сторонами, та якщо це неможливо і буде мати місце відступлення від рівності часток, то який розмір компенсації вартості його частки, як і не доведено , що запропоновані варіанти відповідають вимогам ДБН, протипожежним та санітарним нормам та правилам та не порушують права інших співвласників та відповідають домовленості щодо порядку користування земельною ділянкою що існувала між їх правовпопередниками.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Тобто, кожен із співвласників житлового будинку має право власності на земельну ділянку пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.
Частиною першою-другою (далі - ) передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законо м. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено в ст. 89 ЗК УКраїни . Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній сумісній власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
За правилом частини другої ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина четверта ст. 120 ЗК України, передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Аналіз змісту норм цієї статті ЗК України, дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, за загальним правилом ,особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
При цьому при застосуванні положень цивільного законодавства та ст. 120 ЗК України, у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України, необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Разом з тим відповідно до частини першої ст. 318 ЦК України, кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята ст. 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти поділу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Таким чином, суд , дослідивши запропоновані позивачем варіанти поділу земельної ділянки, доходить до висновку , що жоден з цих варіантів не відповідає розміру часток співвласників будинку, господарських будівель і споруд. При цьому судом враховано те, що фактично між сторонами існує спір щодо визначення часток у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку, проте цей спір не вирішено у встановленому законом порядку, таких вимог апозивач не заявляв .Сторони у справі не можуть досягнути згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, тим більше її поділу в натурі, проте жоден із запропонованих варіантів наданих позивачем не задовольняє сторін у справі та не відповідає діючим вимогнам будівельних, ппротипожежних та санітарних норм та правил.
6. Судові витрати.
Судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду в сумі 640 грн. , та 2400 грн сплачених відповідачкою за проведення експертизи. Оскільки в позові відмовлено, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають, а понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 12,81, 259- 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про розподіл земельної ділянки - відмовити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 2400 грн судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Гуденко О.А.
Повний текст рішення складено 25 липня 2018 року