Справа № 357/13363/17
2/357/590/18
Категорія 4
31 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі - Солом'яна Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів,
У листопаді 2017 року позивач звернулась до суду з вищевказаною заявою, в якій посилається на те, що вона є співвласником 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 21.05.2015 року. Іншим співвласником даного автомобіля є відповідач. Згідно із звітом про оцінку майна вартість автомобіля становить 122 519 грн., 1/2 частки автомобіля становить 61259,50 грн., 2/3 становить 81679 грн. В зв'язку з тим, що на її утриманні знаходиться їх спільна неповнолітня дитина, а суми аліментів яку надсилає відповідач не вистачає для забезпечення достатнього розвитку дитини, просила суд визнати за нею право власності на 2/3 вказаного автомобіля, стягнути з відповідача в рахунок компенсації вартості її частки автомобіля суму грошових коштів в розмірі 81679 грн.
У березні 2018 року позивач подала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску. Стягнути з відповідача на її користь в рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної часткової власності на автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску, суму грошових коштів у розмірі 61259,50 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, я кому зазначив, що в звіті, який надала позивач, про оцінку автомобіля завищена його ринкова вартість, тому в січні 2018 року він звернувся до судового експерта Пертушанка В.М. про визначення ринкової вартості автомобіля, згідно висновку експерта вартість складає 90 344,80 грн. Крім того, на протязі 2016-2017 років він проводив ремонт автомобіля на суму 23195 грн., тому до сплати позивачу підлягає сума 21 977,40 грн.
Позивач подала до суду відповідь та заперечення на відзив, в яких вказала, що судовим експертом Пертушанко В.М. допущено математичну помилку, тому дані обрахування є некоректними і вказаний висновок не може бути належним доказом по справі.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому зазначив, що надана ним експертиза вказує дійсну вартість транспортного засобу, в зв'язку з чим визнає компенсацію частки позивача в спільному майні подружжя в сумі 21 977,40 грн., так як проведені ним поліпшення на суму 23 195 грн. є його власністю.
Відповідач в судове засіданні не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні посилалась на обставини, викладені в запереченні, згідно якого позивач визнає компенсацію частки позивача в спільному майні подружжя в сумі 21977,40 грн., а також погоджується з тим, щоб відповідач став власником автомобіля.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2015 року визнано автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску.
Позивач просить суд визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на її користь в рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної часткової власності на спірний автомобіль.
Згідно ст.ст. 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
З врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суд має встановити наступне: 1) чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; 2) чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; 3) чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; 4) чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Відповідно до роз'яснень у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 № 20, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Згідно звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу Volkswagen Тransporter,1993 року випуску, державний номер НОМЕР_2 який надала позивач, проведеного експертом В.М. Служавий, вартість КТЗ станом на 07.10.2017 року становить 122 519 грн.
Відповідач, вважаючи вказану вартість КТЗ завищеною звернувся до судового експерта про визначення ринкової вартості автомобіля та згідно висновку судового експерта Пертушанко В.М. від 09.01.2018 року вартість КТЗ Volkswagen Тransporter,1993 року випуску, державний номер НОМЕР_2 складає 90 344,80 грн.
Дослідивши вказані висновки експертів судом встановлено, що висновок експерта Петрушанко містить більш розгорнутий аналіз характеристик досліджуваного транспортного засобу ніж висновок експерта Служавого. Екперт Петрушанко посилався на більш змістовну нормативно-правову базу при оцінці транспортного засобу, у висновку останнього вказано про огляд та ідентифікацію вищевказаного транспортного засобу. Також, судом встановлено, що в реєстрі атестованих судових експертів експерт Служавний М.В. не зареєстрований.
Таким чином, оскільки позивач заперечує встановлений розмір вартості автомобіля згідно висновку наданого позивачем, суд, при визначенні вартості майна, бере до уваги висновок експерта Петрушанко В.М., який складений 09.01.2018 року.
Згідно ст. 372 ЦК України, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось учасниками судового розгляду, що автомобіль знаходиться у користуванні відповідача.
Відповідач зазначає, що оскільки ним було проведено поліпшення спірного автомобіля на суму 23 195 грн., вказана сума є його власністю та не підлягає до спільного поділу.
Так, згідно наявної у справі копії акту виконаних робіт від 15.07.2016 року №6, ОСОБА_2 було проведено ремонт спірного автомобіля на суму 6 000 грн.
Згідно копії акту виконаних робіт від 29.03.2017 року №3 ОСОБА_2 було проведено ремонт спірного автомобіля на суму 5 000 грн.
Згідно копії накладної №2 від 03.02.2017 року ОСОБА_2 був придбаний двигун на суму 12 195 грн.
Відповідно до частини 3 статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Закон встановлює лише загальні підстави для зміни часток у праві спільної часткової власності, проте розмір часток визначатиметься на підставі домовленості учасників або у судовому порядку. Однією із встановлених законом підстав для зміни рівності часток є норма ч. 2 ст. 357 ЦК, яка встановлює визначення їх розміру з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов'язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об'єкта, 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників,3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників, 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна.
За відсутності хоча б однієї з вище перерахованих умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.
У даному випадку відповідач не надав до суду належних і допустимих доказів того, що він за згодою іншого співвласника провів поліпшення спірного автомобіля.
Згідно з роз'ясненнями п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частини 4, 5 ст. 71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки позивач надала згоду на отримання грошової компенсації 1/2 вартості спірного автомобіля, відповідач частково визнає компенсацію частки позивача в спільному майні подружжя, зазначений автомобіль перебуває у користуванні відповідача, відповідно, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1/2 частину вартості автомобіля в розмірі 45 172,40 грн., виходячи з його вартості, яка становить 90 344,80 грн., залишивши вказаний автомобіль у власності відповідача.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з тим, що позивач зменшила позовні вимоги та часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 471,93 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної часткової власності на автомобіль марки Volkswagen Тransporter, державний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, 1993 року випуску, суму грошових коштів у розмірі 45 172,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий зібр в розмірі 471,93 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяА. Ю. Цуранов