Справа № 487/4857/18
Провадження № 2/487/2142/18
02.08.2018 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., при секретарі судового засідання Гладкої К.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову, -
26.07.2048 року представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача аванс та штраф у розмірі 10 відсотків від суми вартості об'єкту, в якості неустойки, разом в сумі 30000,00 грн., а також судовий збір.
Позовні вимоги мотивував тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про намір відчуження житлового приміщення від 14.05.2018 року. Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач зобов'язався передати позивачу квартиру № 35, яка знаходиться по вулиці Озерній, будинок 13-Б у місті Миколаєві за 150000,00 грн. не пізніше 14.06.2018 року 17.00 год. В якості авансу відповідачу позивачем було передано кошти в розмірі 15000,00 грн.. ОСОБА_3 в зазначений термін зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
01.08.2018 року представником позивача ОСОБА_2 було подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову.
Згідно ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.
Положеннями статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із заяви, позивач просить накласти арешт на квартиру № 35, яка знаходиться по вулиці Озерній, будинок 13-Б у місті Миколаєві, обґрунтовуючи це тим, що відповідач має намір продати її, а також не повертати аванс, який був сплачений ОСОБА_1 за попереднім договором.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Предметом позовних вимог є стягнення авансу та штрафу відповідно до попереднього договору.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача не надано обґрунтованих доказів на підтвердження того, що у разі продажу відповідачем вищевказаної квартири є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідності виду забезпечення позову, який він просить застосувати, позовним вимогам.
Крім того, суду не зрозуміло на що вказують обставини, зазначені представником позивача в тексті заяви про забезпечення позову, а саме: «на час розгляду справи в суді необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на мережевой сонячної станції, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поділ майна подружжя».
Отже, враховуючи викладене, а також те, що квартира, на яку позивач просить накласти арешт не є предметом спору у позові між сторонами, та ним не доведено обґрунтованості та необхідності застосування заходу забезпечення, суд вважає потрібним відмовити у задоволені заяви.
Керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя І.В.Боброва