Справа №345/1064/18
Провадження № 1-кп/345/208/2018
01.08.2018 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018090170000120 та № 12018090170000276 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Зугдіді, Грузія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , грузина, освіта середня, не одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого 05.03.2013 року Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу; 27.10.2017 року Шевченківським районним судом м.Львова за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки, 01.06.2018 року Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, згідно ст.70 КК України, до покарання у виді одного року позбавлення волі, громадянина Грузії, за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,-
що ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену повторно, поєднану із проникненням до іншого приміщення та таємне викрадення чужого майна (крадіжки), повторно.
Злочини вчинено при наступних обставинах:
Так, ОСОБА_5 , маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив злочин проти власності.
Так, 27.01.2018 року близько 02.00 годин з метою незаконного заволодіння чужого майна, ОСОБА_5 направився до будинку АДРЕСА_3 , де шляхом зламу врізного замка вхідних дверей, незаконно проник у службове приміщення автомийки.
Перебуваючи у вказаному приміщенні, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відважування ригеля врізного замка металевого ящика, таємно, повторно, викрав грошові кошти в сумі 2 300 грн..
З місця вчиненого злочину ОСОБА_5 втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
22.02.2018 року о 14.00 годин з метою незаконного заволодіння чужого майна, ОСОБА_5 направився до приміщення спортивного залу, що в АДРЕСА_3 .
Перебуваючи в приміщенні вказаного спортивного залу ОСОБА_5 помітив, що працівник даного закладу відійшов в сторону, а шухляда, де зберігаються виручені грошові кошти ( каса) залишилась без нагляду. В той час у нього виник умисел на незаконне заволодіння цим майном.
У подальшому , реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 скористашись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав з каси спортивного залу, грошові кошти в сумі 8 000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
З місця вчиненого злочину ОСОБА_5 втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 01.03.2018 року близько 16.00 годин ОСОБА_5 прийшов в магазин « Зупинка», що в м.Калуші по вул.Медична, 6.
Перебуваючи в приміщенні вказаного торгового закладу, ОСОБА_5 , помітив, що продавець відійшов у сторону, а шухляда, де зберігаються виручені грошові кошти (каса) залишилась без нагляду. В той час у нього вини умисел на незаконне заволодіння цим майном.
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав з каси магазину «Зупинка» грошові кошти в сумі 1 900 грн..
З місця вчиненого злочину ОСОБА_5 втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Окрім того, 01.03.2018 року близько 22.00 годин ОСОБА_5 прийшов в магазин «Орхідея», що в м.Калуш по вул.Івано-Франківська, 76.
Перебуваючи в приміщенні вказаного магазину ОСОБА_5 помітив, що продавець даного закладу відійшов у сторону, а шухляда, де зберігаються виручені грошові кошти (каса) залишилась без нагляду. В той час у нього виник умисел на незаконне заволодіння цим майном.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно , з корисливих мотивів , повторно, таємно викрав з каси грошові кошти в сумі 780 грн..
З місця вчиненого злочину ОСОБА_5 втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, і підтвердив, що злочини вчинив при вищенаведених обставинах, з корисливих спонукань. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, однак подали до суду заяви, де вказують, що збитки, завдані злочином, не відшкодовані, при призначенні покарання покладають на розсуд суду, просять справу слухати у їх відсутності.
Суд, визнавши у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у вчиненому і не бажає досліджувати у судовому засіданні докази, які були зібрані в процесі досудового слідства і прокурор та інші учасники не заперечують проти цього. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинених ним злочинах у судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, та ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену повторно, поєднану із проникненням до іншого приміщення.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного і обставини справи.
Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує, що ОСОБА_5 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, збитки , завдані злочином, не відшкодовані, а також те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, однак на шлях виправлення не став, крім того, вчинив злочин під час іспитового строку.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Зважаючи на положення ст.50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що “особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів”, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, позицію прокурора, який просив призначити остаточне покарання на підставі ст.70 та ст.71 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, суд, реалізовуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України покарання у межах санкції статті, а саме у вигляді позбавлення волі та за ч.3 ст.185 КК України покарання у вигляді у межах санкції зазначеної статті, а саме у вигляді позбавлення волі з врахуванням обставин справи і наслідків злочину. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
При вищенаведених обставинах суд не вбачає можливості застосування відносно обвинуваченого ст. 69 чи ст. 75 КК України.
Крім того, вироком Бродівського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначено остаточне покарання - один рік позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, ОСОБА_5 шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком суду та вироком Бродівського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 27.10.2017 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, із астосуванням ст..75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуваним терміном 2 роки.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 та 72 цього Кодексу, тобто за сукупністю вироків.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання за попереднім вироком.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочини під час іспитового строку, тому суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання із врахуванням вимог ст. 71 КК України та до покарання за даним вироком суду слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 27.10.2017 року.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 65 ,70,71 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим за ст. 185 ч. 2 ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України -1 ( один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України- 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;
Згідно ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання - 3 (три) роки шість (шість) місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 4 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком суду та вироком Бродівського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року остаточно призначити покарання 3 (три) роки 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст.71 КК України до зазначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 27.10.2017 року й остаточно призначити покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 18.30 годин 06.03.2018 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Речові докази:
- 4 СД -диски із записами камер відео спостереження , які знаходяться при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження;
- викрутку з рукояткою чорного кольору, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області шляхом подання апеляції протягом 30 діб з часу проголошення.
Головуючий: