Справа № 464/5454/17
пр.№ 1-кп/464/59/18
31.07.2018 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017140070001466 від 09.05.2017 про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, раніше судимого:
1)14.07.2003 Личаківським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
2)12.12.2003 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15,ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 188, ст.70, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
3)14.06.2006 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
4)26.06.2012 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 263, ст. 395, ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
5)04.09.2014 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання;
6)14.07.2017 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст185 КК України, -
ОСОБА_7 , 06.05.2017 близько 22 год., повторно, перелізши через огорожу із зелених насаджень, проник на території подвір'я будинку АДРЕСА_2 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Ардіс», чорно-срібно кольору, вартістю 3000 грн., який належить ОСОБА_8 , після чого вийшов із даного подвір'я та з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду у сумі 3000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 09.05.2017 року, близько 01 год., повторно, перебуваючи в приміщенні під'їзду №2 будинку АДРЕСА_3 , шляхом відкриття навісного замка дверей, проник на горище вказаного будинку, де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Scott Voltage YZ30», фіолетового кольору, вартістю 2250 грн., який належить ОСОБА_9 , після чого вийшов із даного будинку та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у сумі 2250 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 10.05.2017 року, близько 16 год. 30 хв., повторно, перебуваючи по вул. Довженка, 81 у м. Львові, а саме біля входу в кінотеатр ім. Довженка, скориставшись, що за його діями ніхто не спостеріґає, таємно, викрав велосипед марки «Scott Aspect 630», чорного кольору, вартістю 10000 грн., який належить ОСОБА_10 , після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 10000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 11.05.2017 року, близько 23 год., повторно, перебуваючи в приміщенні під'їзду №1 будинку АДРЕСА_4 , шляхом відкриття дверей, проник в підвальне приміщення квартири АДРЕСА_5 даного будинку, яка належить ОСОБА_11 та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав електро-велосипед марки «Бош», білого кольору, вартістю 31000 грн., який належить ОСОБА_11 , після, чого вийшов із даного будинку та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду у сумі 31000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 14.05.2017 року, близько 06 год., повторно, перебуваючи в приміщенні під'їзду №2 будинку АДРЕСА_6 , шляхом відкриття дверей, проник в загальний коридор квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 даного будинку, та скориставшись, тим що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Ардіс», сіро-чорного кольору, вартістю 1700 грн., який належить ОСОБА_12 , після чого вийшов із даного будинку та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду в розмірі 1700 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 15.05.2017 року, близько 06 год., повторно, перебуваючи на території авто-гаражного кооперативу №4, що по вул. Вулецькій, 13 у м. Львові, шляхом відкриття дверей, проник в гаражний бокс № НОМЕР_1 , даного авто-гаражного кооперативу, яким користується ОСОБА_14 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Трек», салатово-жовтого кольору, вартістю 5000 грн., дитячу коляску «Джіобі», фіолетового кольору вартістю 1000 грн., 4 зимові шини розміру R-16 марки «Контіненталь», загальною вартістю 4000 грн., які належали ОСОБА_14 , після чого вийшов із даного гаражного боксу та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 10000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 16.05.2017 року, близько 22 год., повторно, шляхом відчинення дверей, проник в підвальне приміщення, що по АДРЕСА_9 , яке належить ОСОБА_15 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Кронус», чорно-помаранчевого кольору, вартістю 4500 грн., який належав ОСОБА_15 , після чого вийшов із даного підвалу та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду у сумі 4500 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 17.05.2017 року, близько 05 год., повторно, шляхом відчинення вікна, проник на балкон квартири АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_16 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Крос», помаранчевого кольору, вартістю 4500 грн., який належав ОСОБА_16 , після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду у сумі 3500 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 18.05.2017 року, близько 01 год., повторно, перебуваючи в приміщенні під'їзду №1 будинку АДРЕСА_11 , шляхом відчинення дверей, проник в загальний коридор квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 та АДРЕСА_14 даного будинку, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Ардіс», коричневого кольору, вартістю 2000 грн., який належить ОСОБА_17 , після чого вийшов із даного будинку та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду у сумі 2000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 24.05.2017 року, близько 06 год., повторно, перебуваючи на території авто-гаражного кооперативу, що по вул. Максимовича, 11 у м. Львові, шляхом відчинення дверей, проник в гаражний бокс № НОМЕР_2 , даного авто-гаражного кооперативу, яким користується ОСОБА_18 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Кетлер», жовтого кольору, вартістю 2000 грн., велосипед «Гудрайт», чорного кольору вартістю 1500 грн., запчастини до велосипедів на загальну суму 4000 грн. та набір інструментів, вартістю 1000 грн., які належали ОСОБА_18 , після чого вийшов із даного гаражу та з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду на загальну суму 8500 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 01.06.2017 року, близько 06 год., з корисливих мотивів, повторно, шляхом відчинення дверей, проник на горище будинку АДРЕСА_15 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Евалачі Елікс», срібло-сірого кольору, вартістю 12388,50 грн., який належав ОСОБА_19 , після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_19 матеріальну шкоду у сумі 12388,50 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 06.06.2017 року, близько 18 год., повторно, перебуваючи по вул. Скрипника, 17А у м. Львові, а саме біля входу в магазин «Мінімаркет», де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Метод 01», синього кольору, вартістю 7000 грн., який належить ОСОБА_20 , після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_20 матеріальну шкоду у сумі 7000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , 15.06.2017 року, близько 05 год., повторно, перебуваючи по вул. Вернадського, 14 у м. Львові, шляхом відчинення дверей, проник в автомобіль марки «ВАЗ-2105», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав акумуляторну батарею, потужністю 50 Вт., вартістю 1000 грн., задні музичні колонки загальною вартістю 500 грн., домкрат вартістю 300 грн., та сумку з інструментами вартістю 300 грн., які належали ОСОБА_21 , після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення втік, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_21 матеріальну шкоду на загальну суму 2100 грн.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно вчиненого 10.07.2017 та таємному викраденні чужого майна, повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого 06.05.2017, 09.05.2017, 11.05.2017, 14.05.2017, 15.05.2017, 16.05.2017, 17.05.2017, 18.05.2017, 24.05.2017, 01.06.2017, 06.06.2017, 15.06.2017 визнав повністю та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення по вказаних епізодах. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого. Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Обвинувачений ОСОБА_7 своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 своїми діями також вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно.
Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.
Крім того, органом досудового розслідування в обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_7 інкриміновано, що він, 28.04.2017 близько 23 год., повторно, перебуваючи в приміщенні під'їзду №2 будинку АДРЕСА_16 , шляхом відкриття дверей, проник в загальний коридор квартир АДРЕСА_17 та АДРЕСА_18 даного будинку, де скориставшись, тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав велосипед марки «Pride Lanny», срібно-голубого кольору, вартістю 6000 грн., який належав ОСОБА_22 , після чого вийшов із даного будинку з викраденим майном, та з місця скоєння кримінального правопорушення втік.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні крадіжці майна ОСОБА_22 не визнав повністю та дав суду показання про те, що він не вчиняв дане кримінальне правопорушення, оскільки 28.04.2017 відбував покарання у Львівській виправній колонії №48.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме довідки про звільнення №15847 (т.1 а.с.183), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання призначене вироком Сихівського районного суду м.Львова від 04.09.2014 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки у Львівській виправній колонії з 02.08.2014 по 04.05.2017 та звільнений по відбуттю покарання.
Відтак, з врахуванням довідки про звільнення, а також відсутністю підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_7 покидав 28.04.2017 місця позбавлення волі чи був відсутній за місцем відбування покарання, суд приходить до висновку про неможливість перебування обвинуваченого на місці вчинення кримінального правопорушення у зазначений час (28.04.2017 близько 23 год., в приміщенні під'їзду №2 будинку АДРЕСА_16 ).
Надані стороною обвинувачення докази, а саме протокол проведення слідчого експерименту не можуть бути єдиним доказом в підтвердження вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Враховуючи вищенаведене, суд, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, а саме, враховуючи, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора, вважає їх такими, що не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому правопорушенні. Учасники судового розгляду, після розгляду судом усіх доказів, зокрема сторона обвинувачення, не виявили бажання доповнити судове слідство іншими доказами, тому суд зазначає, що вичерпані всі можливості для збирання в суді інших доказів вини обвинуваченого. Так, обвинувачення ґрунтується лише на доказах які за своїм змістом не є беззаперечними, носять характер припущення та в своїй сукупності не дозволяють дійти висновку про винуватість обвинуваченого, ці сумніви не можна усунути оскільки передбачені законом засоби і способи збирання доказів вичерпані. Відтак, оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які безперечно підтверджують вину ОСОБА_7 , тому суд вважає недоведеною належними та допустимими доказами його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст.185 КК України, а саме по епізоду крадіжки майна ОСОБА_22 .
Згідно із ст.62 Конституції України з урахуванням позицій, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 р., всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 р. визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Згідно із вимогами ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст.17 КПК України, положення ст.62 Конституції України та ст.5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, та вважає, що ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України по епізоду крадіжки майна ОСОБА_22 необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення в порядку п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які віднесені до злочину середньої тяжкості та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, не має будь-якого доходу, не перебуває на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах, посередньо характеризується по місцю проживання, не відшкодував шкоду потерпілим, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, судимість не погашена.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
З врахуванням даних про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої обставини, суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням статті 70 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, який буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69, 75 КК України суд не вбачає.
При цьому, встановлено, що ОСОБА_7 вчиняв кримінальні правопорушення з 06 травня 2017 року, які вчинено до постановлення вироку, ухваленого Сихівським районним судом м.Львова від 14.07.2017.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. Таким чином, суд призначає ОСОБА_7 покарання відповідно до п.25 згаданої вище постанови ПВСУ і остаточне покарання ОСОБА_7 визначає на підставі ч.1 і ч.4 ст.70 КК України за сукупності злочинів шляхом часткового складання і шляхом поглинення менш суворого більш суворим.
Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підтримані ним, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час судового розгляду справи було встановлено факт заволодіння обвинуваченим шляхом крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_11 на суму 31000 грн., що є підставою для стягнення з останнього на користь потерпілого матеріальної шкоди в даному розмірі.
Щодо заявлених потерпілим вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Одночасно з вказаним, враховуючи те, що факт порушення прав потерпілого знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на доведеність вини обвинуваченого, суд визнає встановленим той факт, що потерпілий ОСОБА_11 зазнав душевних страждань та виходячи з міркувань розумності та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1000 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, потерпілим надано квитанцію №ПН 3552 про оплату таких послуг. Відтак понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. підлягають стягненню.
Вирішуючи клопотання адвоката - захисника та обвинуваченого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення (часу тимчасового залишення обвинуваченого у Львівському слідчому ізоляторі №19 відповідно до ухвали суду від 19.08.17р.) за Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017р. суд виходить з наступного
Відповідно до вимог абз. 4 ч. 5 ст. 72 КК України у строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017р., який набрав чинності 21 червня 2017 року частину 5 статті 72 КК України змінено: попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Відповідно до положень ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
За приписами ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас, ч. 2ст. 4 КК України встановлює, що застосуванню підлягає не будь-який закон про кримінальну відповідальність, який діяв на момент вчинення діяння, а лише той, що визначає «злочинність», «караність» та «інші кримінально-правові наслідки діяння».
Так, в розумінні положень ч. 2 ст. 5 КК України Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017р. не є законом про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, а є закон, який встановлює лише правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення, які вже були призначені вироком за злочинні діяння особи.
Положення ч. 5 ст.72 КК України не визначають злочинності та караності діяння.
Перелічені в ч. 5 ст.72 КК України у редакції Закону №838-VIII види попереднього ув'язнення не можна розглядати як кримінально-правові наслідки, що безпосередньо або неминуче обумовлені фактом вчинення кримінально-караного діяння, за своїм юридичним змістом вони є процесуальними заходами забезпечення кримінального провадження, а підстави та процедуру їх застосування регламентовано КПК.
У зв'язку з цим і правила зарахування попереднього ув'язнення, встановлені ч.1 ст. 72 КК України, також не можна розглядати як передбачувані кримінально-правові наслідки діяння (злочину) в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, оскільки таке зарахування, головним чином є наслідком застосування відповідних кримінально-процесуальних заходів.
Виходячи з наведеного, правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення, хоча і містяться у нормі КК України (ч. 5 ст. 72), за своєю суттю та цілями фактично виконують функцію вирішення процесуальних питань.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, не можна вважати такими, що визначають «караність» або «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
У зв'язку із цим положенням указаної правової норми в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII не може надаватися ультраактивна дія, яка би забезпечила можливість їх застосування після набрання 21 червня 2017 року чинності новою редакцією цієї норми відповідно до Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII.
Оскільки зазначене вище зарахування не є передбачуваним кримінально-правовим наслідком злочину самого по собі, а безпосередньо обумовлене фактом застосування кримінально-процесуальних заходів (без якого таке зарахування неможливе), то застосування ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII з дати набрання ним чинності щодо періодів попереднього ув'язнення, що мали місце в період дії цієї норми, означає пряму, а не зворотну дію, а тому не порушуватиме положення ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 КК України.
І лише застосування ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII до періодів попереднього ув'язнення, що тривали до набрання цим Законом чинності, становило би заборонену ч. 2 ст. 5 КК України зворотну дію закону.
Таким чином, при вирішенні питання про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1 ст.72 КК України у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув'язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII- до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.
Зазначені висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 червня 2018 року (справа № 180/746/16-к).
Оскільки, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 , виходячи з аналізу положень ст. 72 КК України в редакції 26 листопада 2015 року та Закону України «Про попереднє ув'язнення», визначається після 21 червня 2017 року, тому суд відмовляє ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Судових витрат по справі немає.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, с у д , -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк - один рік;
за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк - три роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Сихівського районного суду м.Львова від 14.07.2017 більш суворим покаранням за даним вироком і призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.
ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України по епізоду викрадення велосипеда ОСОБА_22 в порядку п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання - з 19 червня 2017 року.
В задоволенні клопотання адвоката-захисника та засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання після 21 червня 2017 року - відмовити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди у сумі 31000 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу 5000грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1