31 липня 2018 року
Київ
справа №804/6859/16
адміністративне провадження №К/9901/9613/18. К/9901/9607/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 (далі - Громадська організація) на ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада та 15 грудня 2016 року у складі судді Шлай А.В. у справі за позовом Громадської організації до голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов залишено без руху з підстав невідповідності його вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України).
Не погодившись з зазначеною ухвалою позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 листопада 2016 року залишив без руху апеляційну скаргу через невідповідність її вимогам статті 187 КАС України - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Надав строк для сплати судового збору.
Ухвалою від 15 грудня 2016 року цей суд повернув апеляційну скаргу Громадської організації на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, частини третьої статті 189 КАС України у зв'язку із невиконанням вимог частини шостої статті 187 КАС України в частині долучення до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.
Не погодившись із зазначеними ухвалами суду скаржник звернувся з касаційними скаргами у яких зазначив, що ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада та 15 грудня 2016 року є незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VІ) та частини шостої статті 187 КАС України, просить скасувати ухвали суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами, а саме: (справа № 804/1230/17; адміністративне провадження № К/9901/18255/18) за позовом громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання неправомірною бездіяльності.
Постановою від 30 травня 2018 року у вказаній справі Верховний Суд ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 17 травня 2017 року, якою повернуто апеляційну скаргу заявнику у зв'язку із невиконанням ним вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, залишив без змін. При цьому проаналізувавши норми статей, 1, 5 Закону № 3674-VІ вказав, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали цього суду про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від вказаного висновку Верховного Суду у справі № 804/1230/17; адміністративне провадження № К/9901/18255/18 з наступних підстав.
Статтею 2 Закону № 3674-VІ визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. При цьому зазначення після слів: «підприємства, установи, організації» словосполучення: «інші юридичні особи» суд трактує таким чином, що підприємства, установи, організації в даному випадку слід розглядати виключно як юридичні особи.
Статтею 4 Закону № 3674-VІ визначено, що ставки судового збору встановлюються за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру (яка подана у цій справі) суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, або фізичною особою-підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави суду робити висновок, що Законом № 3674-VІ громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони не є ні юридичною ні фізичною особою.
Відповідно, такі організації не зазначені і у статті 5 Закону № 3674-VІ як суб'єкти, які звільнені від сплати судового збору.
Ураховуючи зазначене, громадська організація, яка здійснює діяльність без створення юридичної особи не повинна додавати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частині першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п'ятій або частині шостій статті 346 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 804/6859/16 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Справу № 804/6859/16 за позовом громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 до голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич ,
Судді Верховного Суду