Іменем України
01 серпня 2018 року
Київ
справа №826/20506/15
адміністративне провадження №К/9901/33210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 ( судді Данилишин В.М., Качур І.А., Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (судді Федотов І.В., Оксененко О.М., Губська Л.В.)
у справі № 826/20506/15
за позовом Приватного підприємства «ОПТ ПОСТАЧ ЛЗА»
до Державної фіскальної служби України
третя особа: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2015 року Приватне підприємство «ОПТ ПОСТАЧ ЛЗА» (далі - позивач, ПП «ОПТ ПОСТАЧ ЛЗА») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті для реєстрації поданої позивачем податкової накладної № 250 від 19.08.2015; зобов'язати відповідача вважати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну № 250 від 19.08.2015 датою (операційним днем) та часом, коли вона була направлена позивачем відповідачу засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, - 19 серпня 2015 року.
07.10.2015 залучено у якості третьої особи Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації поданої приватним підприємством «ОПТ Постач ЛЗА» податкової накладної № 250 від 19.08.2015; вважати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну № 250 від 19.08.2015 протягом операційного дня, коли вона була направлена приватним підприємством «ОПТ Постач ЛЗА» до Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, 19.08.2015, 20:39:47.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що визнання та опрацювання податкової звітності платників податків належить до виключної компетенції податкового органу, тобто задовольняючи позовні вимоги суди втрутилися в дискреційні повноваження контролюючого органу та вийшли за межі завдань судочинства. Крім того, позивачем не було надано суду документів на підтвердження показників податкової звітності, неприйняття якої є предметом спору. Задовольняючи позовні вимоги із непідтвердженими та недослідженими показниками податкових зобов'язань та кредиту, суд ставить під загрозу економічні інтереси держави та створює ймовірність бюджетних втрат.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2015 між ДПІ у Дніпровському районі та позивачем укладено договір № 22072015 про визнання електронних документів (далі - Договір № 22072015), предметом якого було визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
19.08.2015 позивачем до податкового органу в електронному вигляді направлено податкову накладну № 250 від 19.08.2015, яка згідно відповідної квитанції № 1 доставлена до відповідача, проте не прийнята, оскільки порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі-Інструкція №233), а саме, не укладено договір про визнання електронної звітності.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок).
Пунктом 9 Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 10 Порядку, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що із надісланої позивачу квитанції № 1 вбачається, що у прийнятті податкової накладної № 250 від 19 серпня 2015 року відмовлено у зв'язку з тим, що не укладено Договір про визнання електронної звітності.
При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016, в адміністративній справі № 826/22726/15 за позовом ПП «ОПТ Постач ЛЗА» до ДПІ у Дніпровському районі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі щодо розірвання в односторонньому порядку Договору № 22072015.
Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було надіслано податкову накладну для реєстрації в межах встановлених Податковим кодексом України строків, яка була безпідставно неприйнята податковим органом. Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, не встановлено такої підстави для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування як «не укладено договір про визнання електронної звітності». Крім того, дії податкового органу щодо розірвання договору про визнання електронної звітності визнані протиправними рішенням суду , що набрало законної сили. Посилання податкового органу на ненадання позивачем документів на підтвердження показників податкової звітності, неприйняття якої є предметом спору, та недослідження судами попередніх інстанцій показників податкових зобов'язань та кредиту позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки не є предметом доказування у даній справі. Крім того, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не зобов'язували податковий орган зареєструвати податкову накладну, як стверджує в касаційній скарзі відповідач, та не переймали на себе дискреційні повноваження податкового органу. Враховуючи те, що відмова у прийнятті для реєстрації податкової накладної була визнана судом протиправною, така податкова накладна вважається прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання (дата, зазначена у квитанції про неприйняття), що є належних способом захисту порушеного права позивача.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 826/20506/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва
Судді: (підпис) С.С. Пасічник
(підпис) В.П. Юрченко